Нехтування своїм здоров’ям, пізнє звернення до лікарів, натомість віра у чудодійність народних методів чи відвідування різноманітних цілителів – ось головні причини, які роблять рак смертельною хворобою. Звернення ж до фахівців на ранніх стадіях хвороби дає змогу перемогти небезпечну недугу і переконує, що рак – не вирок.
Як розповів у коментарі «Прочерку» заступник головного лікаря Черкаського обласного онкологічного диспансеру Ігор Гайдай, в нашій області уже кілька років поспіль рівень захворюваності на рак залишається на сталому рівні – 35-37 осіб на 10 тис. населення. Щороку реєструється близько 5 тис. випадків захворюваності. З тих, що зареєстровані вперше, лише четверта частина помирає протягом першого року. Решта продовжує жити. Ці цифри втішають медиків, бо тут Черкащина відірвалася від середнього показника по Україні на кілька відсотків. А це – людські життя.
– У нас є можливості для проведення і лікування, і діагностики. Але, на жаль, люди пізно звертаються до лікарів. 20 відсотків пацієнтів – це ті, хто звернувся вже аж на четвертій стадії, – каже Ігор Гайдай. – Якби люди хоча б раз на рік приходили принаймні до сімейного лікаря на огляд, можна було б значно більше врятувати життів.
По області традиційно підвищений рівень захворюваності спостерігається на Канівщині, Кам’янщині (43-44 випадки на 10 тис. населення), а от на Лисянщині та Смілянщині хворих менше, ніж в середньому на Черкащині (30 випадків).
Серед проблем, з якими стикаються черкаські онкологи – брак фінансування і брак кадрів.
– Щорічно ми формуємо заявку на потребу в медичних препаратах. На жаль, за бюджетні кошти можемо отримати лише в межах 10 відсотків від потреби. Ось уже 8 місяців не працює комп’ютерний томограф в онкодиспансері. В бюджеті немає коштів, а потрібно близько півмільйона гривень. Є приватні структури, які проводять обстеження на томографі, але ж не кожному пацієнту це під силу, – зауважує Ігор Вікторович.
Крім цього, за його словами, онкодиспансер відчуває брак лікарів, зокрема, дитячих онкогематологів та гінекологів, які могли б працювати променевими терапевтами.
– Торік до нас прийшло вісім нових фахівців, але ці дві галузі залишаються незабезпеченими – дитяча онкогематологія та променева терапія. Ми запрошуємо на роботу, з усіма пільгами та виплатами, – каже заступник головлікаря.
Для родини, в якій є хвора на рак людина, гостро постає питання коштів. «Потягнути» лікування більшості не під силу, а держава виділяє дуже мало. Як розповів на прес-конференції в Києві директор Департаменту реформ і розвитку медичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей, в середньому при стандартному перебігу захворювання вартість курсу лікування, наприклад, однієї дитини обходиться у 70-80 тис. грн., а у разі ускладнень сягає 200-250 тис. грн.
– Ні державний, ні жоден місцевий бюджет не можуть забезпечити цих хворих на сто відсотків дороговартісними медикаментами. Тому основні зусилля МОЗ спрямовані на профілактику, яка дасть змогу зменшити захворюваність. А виявлення онкології на першій-другій стадіях дозволить скоротити витрати на лікування, – зауважив пан Хобзей.
За словами головного онколога міста Києва Дмитра Осинського, нині рак посідає друге місце за рівнем смертності після серцево-судинних захворювань. В Україні на обліку перебуває близько мільйона хворих. За прогнозами, якщо збережуться нинішні тенденції, до 2030 року рівень захворюваності значно зросте.
– Ми відмічаємо позитивну тенденцію до зниження пізнього виявлення раку. Але це ще лишається значною проблемою. Раннє звернення до лікаря – чи то лікаря сімейної медицини, чи дільничного терапевта – це нескладно. Ми можемо врятувати своє життя і своїх близьких, – каже пан Осинський.
За його словами, серед онкозахворювань у жінок нині перше місце посідає рак молочної залози. І до лікарів жінки звертаються надто пізно.
– Нещодавно було два випадки, які мене відверто шокували. Жінка, яка сама лікар за фахом, прийшла уже тоді, коли пухлина проявилася виразкою на шкірі. Розповідала, що спочатку виявила утворення розміром з вишневу кісточку, потім з вишню, потім зі сливу… І весь цей час робила примочки каланхое! Друга жінка торгувала на базарі. І думала, що натерла собі груди тим, що піднімала руку, дістаючи товар з верхніх рядів. Я не розумію, як можна себе так запустити! – коментує Дмитро Сергійович. – Чомусь люди ідуть, в першу чергу, не до лікарів, а до шарлатанів, вірять, що якась баба Маша їх вилікує.
Його підтримує і головний позаштатний онкогінеколог МОЗ Людмила Воробйова. Каже: останнім часом рак шийки матки «помолодшав». Його діагностують навіть у 19-річних дівчат. Одна з причин – раннє статеве життя, хвороби, що передаються статевим шляхом.
– Раку шийки матки можна запобігти, але для цього треба, щоб люди поміняли ставлення до свого здоров’я. Треба кидати все і подумати, щоб зайвий раз відвідати гінеколога. От є передача «Розсміши коміка». То я пропоную знімати «Здивуй гінеколога». Щоб жінки самі, не маючи скарг, приходили на огляд, – каже пані Людмила.
Лікарі стверджують: головними причинами раку є спосіб життя. Зловживання алкоголем та куріння значно підвищують ризик захворіти. Наприклад, за словами Дмитра Осинського, жінки, які випивають півбокала вина щодня, на 6% більше схильні до ризику захворіти на рак молочної залози, якщо випивають бокал чи два – ризик підвищується на 21%, а якщо два бокали – на 37%.
Також цю хворобу можуть спровокувати, наприклад, тривалий прийом гормональних контрацептивів, надлишкова вага, зловживання жирами тваринного походження, малорухливий спосіб життя.
Тому медики радять:
Дотримуватися здорового способу життя та дієти.
Регулярно займатися спортом та активним відпочинком.
Відмовитися від шкідливих звичок – куріння та вживання алкоголю.
Займатися профілактикою та лікуванням супутніх захворювань.
Жінкам щомісяця проводити самообстеження молочної залози (що дозволяє зменшити частоту запущених форм раку молочної залози і знизити смертність від цього недугу на 20%).
Жінкам до 40 років один раз на рік відвідувати мамолога чи онколога, гінеколога, проходити УЗД-обстеження молочних залоз.
Жінкам після 40 років відвідувати лікаря та робити мамографію кожні 2 роки, а якщо є фактори ризику (спадковість, ранній початок менструації, часті аборти, перші пологи після 30 років, відмова від годування груддю, застосування гормональної терапії, хвороби молочних залоз) – 1 раз на рік, після 50 років – щороку.