Як університетський центр став загальновизнаним осередком історико-аграрних досліджень і чому вивчення селянства – це ключ до розуміння української ідентичності – в матеріалі «Прочерку».
Директор інституту професор Сергій Корновенко і доктор історичних наук Андрій Темченко
«Скільки б кочівників не було у Північному Причорномор’ї, хліборобська традиція як була, так є, так і буде. А пам’ять про тих кочівників живе, в кращому випадку, в підручниках з історії», – переконані в Науково-дослідному інституті селянства та вивчення аграрної історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Селянська революція як ключ до новітньої історії України
25 років тому, 1 листопада 2000 року, угоду про створення Науково-дослідного інституту селянства підписали від Національної академії наук України – Інститут історії України, Черкаська облдержадміністрація, тодішній Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького та Рада виробників сільського господарства. Ідея належала професору Анатолію Морозову, який і очолював інститут наступні 22 роки.
Професор Анатолій Морозов. Фото: Прочерк
– Анатолій Георгійович спільно в кооперації з академічними вченими, з університетськими професорами, якраз і реалізував на практиці цю ідею, – розповідає «Прочерку» нинішній директор Інституту – доктор історичних наук, професор Сергій Корновенко, який очолив установу у 2022 році.
Сьогодні Науково-дослідний інститут селянства та вивчення аграрної історії – так тепер звучить його повна назва – утвердився як загальновизнаний центр історико-аграрних досліджень в Україні.
– Наша основна мета і задача – це формування сучасного українського історико-аграрного наративу і, відповідно, протидія тим міфам, які нам нав’язує ідеологія країни-агресора, – формулює Сергій Корновенко. – Діяльність інституту спрямована на те, щоб українське громадянське суспільство володіло фаховими, академічними знаннями, які є інструментом протидії ідеології агресора.
Одним із досягнень Інституту є науковий фаховий журнал «Український селянин», який входить до «категорії Б» (це список офіційно визнаних журналів, де можуть публікуватися статті пошукачів звання кандидата наук) і індексується в 17 закордонних наукометричних базах.
– Примірники зберігаються в бібліотеці Конгресу США, парламентських бібліотеках багатьох країн Євросоюзу, зокрема ми передаємо в книжкову палату Німеччини, – з гордістю зазначає Сергій Корновенко. Станом на зараз Інститут готує вже 36-й випуск журналу, де друкуються як молоді українські науковці, так і досвідчені дослідники та закордонні автори.
Тематика досліджень Інституту охоплює практично всі періоди аграрної історії України. З 2015 року дослідники виграли чотири держбюджетні теми, два гранти Нацфонду та грант Президента України (у 2019 році).
– Всі ці проєкти об’єднані однією наскрізною ідеєю: селянський світ України є унікальним історичним феноменом. І селянство є важливим чинником історії України, особливо починаючи з другої половини ХІХ століття і до першої третини ХХ століття, – пояснює Сергій Корновенко.
Інститут розробляє концепцію селянської революції 1902 – 1933 років, яка ґрунтується на дослідженнях, започаткованих ще в 20-х роках минулого століття працями Євгена Чикаленка, Михайла Туган-Барановського, Дмитра Донцова, Олександра Мицюка.
– Це наш український національний наратив, який потім був забутий. Радянською ідеологією і радянською системою були застосовані спеціальні заходи, щоб викреслити імена цих дослідників із інтелектуального поля України, – наголошує директор Інституту. Сьогодні відбувається відродження цього українського історичного наративу.
Голодомор: від архівів Ватикану до шкільних підручників
Особливе місце в роботі інституту посідає дослідження Голодомору. Незмінним меценатом цих студій вже 25 років залишається родина аграріїв Душейків, зокрема Петро Душейко. Завдяки його підтримці у 2023 році черкаські дослідники попрацювали в бібліотеках Папської Української Колегії Святого Йосафата, Папського Східного Інституту та в Ватиканському Апостольському Архіві.
Петро Душейко. Фото: Прочерк
За результатами цієї роботи вже видано три збірники документів. Два з них містять матеріали закордонної україномовної періодики США, яка інформувала світ про трагедію на Великій Україні. Третій збірник присвячений маловідомій праці про прихід до влади Павла Скоропадського, виданій у 1933 році в Сполучених Штатах.
– Зараз ми працюємо над четвертим збірником документів, куди увійшли матеріали Папської Ватиканської газети «Oservatore Romano», а також фондів Ватиканського Апостольського Архіву. Ці матеріали безпосередньо стосуються історії Голодомору 1932 – 1933 років. Вони є серйозною доказовою базою стосовно геноцидного характеру цього явища, – розповідає Сергій Корновенко.
Але Інститут не обмежується лише академічною наукою. Уже два роки поспіль реалізується проєкт «Аграрна історія України для проактивної учнівської молоді». Партнерами стали Черкаський гуманітарний ліцей та 9-та гімназія. Для вчителів на безкоштовній основі проводяться курси підвищення кваліфікації, де надається додаткова інформація про події Української революції, селянські республіки, роль селянства у формуванні української політичної нації.
Особливо цікавими є літні історико-аграрні школи для старшокласників, які відбуваються на території Чорнобаївської громади.
– Вони тривають десь тиждень, і безпосередньо під керівництвом нашого співробітника Олексія Компанійця учні проживають в комфортних умовах, відвідують села, спілкуються з людьми, записують пісні, рецепти, вивчають фотографії, – описує Сергій Корновенко. – Це практика пізнання України «з середини, від землі».
Інститут оголосив і реалізував Всеукраїнський (національний) конкурс наукових та навчально-методичних видань з аграрної історії під назвою «Сіяч». Конкурс викликав жвавий інтерес в Україні серед громадськості. Переможці отримали не лише призи, а й цінні призи.
Створено сайт Інституту, де розміщена новітня література з історико-аграрних досліджень – як українська, так і закордонна.
Черкаський національний університет
«Електронні бази точно не горять»
Окремий напрям – духовний світ українського селянства, який веде професор Андрій Темченко. На сайті є кілька його рубрик, зокрема традиційний календар українців.
– Ми створювали нову рубрику, яка називається «Музей усної історії». Це єдина, в принципі, в Україні така нова справа, – розповідає професор Темченко.
Протягом 1990-х років та початку 2000-х він брав участь в етнографічних експедиціях, студенти збирали польові матеріали, журналісти, археологи долучалися до роботи.
– Ми це все розмістили на сайті, в загальному доступі. І річ у тім, що це відкрита інформація, кожен, хто хоче залишити пам’ять про свою родину, може теж розмістити ці матеріали на нашому сайті. Це все буде за його авторством. Там описи традицій, родинні перекази, сни, повір’я – все те, що складає живу тканину народної культури. Не можу сказати напевне, що «рукописи не горять», але електронні бази не горять точно, – жартує професор.
Інститут також запровадив нестандартний підхід до святкової символіки.
– Ми показуємо символіку не лише традиційних свят, але й символіку окремих новіших, які ми вважаємо, що вони вже наші. Наприклад, Новий рік, – розповідає Андрій Темченко, нагадуючи, що до вторгнення ця тема активно міксувалася з російською традицією.
Хліборобська нація героїв
На запитання про те, чи є селянство основою української нації, як багато хто стверджує, директор Інституту відповідає без вагань:
– Ми не просто погоджуємося з цією думкою, це є наша наскрізна теза, – каже Сергій Корновенко. – Наша хліборобська ментальність якраз і дозволяє нам переживати всі ті трагічні сторінки історії, які були і ті, які є зараз.
І це – попри всі намагання радянської тоталітарної системи перетворити селянство на безмовну колгоспну масу.
– Селянський світ був альтернативою сталінській тоталітарній системі. Селянська кооперація, українська кооперація була альтернативою тій економіці, яку нав’язував сталінський тоталітаризм, – переконаний Сергій Корновенко. – Голодомор нищив саме тих селян-ідеоманів, які жили ідеями та реалізовували їх, були учасниками національно-визвольної боротьби. Нищив, але не винищив.
В українській суспільній думці присутні два протилежні погляди на українську націю: нація страждальців і нація воїнів.
– Над цими крайнощами є серединний шлях, бо наше життя складне, багатобарвне. В нашому житті є місце і подвигу, і героїзму, і, на жаль, стражданням і жертвам, – філософськи зауважує Корновенко. – На моє глибоке переконання, українці – це нація героїв. Герої – це люди, які живуть у свій час і роблять більше, ніж можна зробити в той чи інший час. Я впевнений: ми переживемо цю навалу так, як ми переживали й інші навали.
Фото надані автором публікації
реклама
