Медична реформа в сільській місцевості зводиться нині до закриття дільничних лікарень та концентрації бюджетних коштів на рівні району. Переважна більшість селян не погоджується з таким «покращенням». До редакції «Голосу України» звернулися з відкритим листом члени територіальних громад одинадцяти сіл та хуторів Золотоніського району, яких протягом не одного десятиліття обслуговувала Пальмірська дільнична лікарня.
Під зверненням підписалося кілька сотень жителів Пальмірського «куща». Люди з гнівом розповідали про наміри влади залишити їх без медичних послуг, які досі успішно надавали працівники сільської лікарні.
«Села Вознесенське, Крупське, Синьооківка, Привітне, Новоселиця, Каневщина, Хрущівка, Зорівка, Кривоносівка, Чернещина та селище Пальміру, – йшлося у листі, – обслуговує наша дільнична лікарня. Побудована вона в 1975 році. Це красива двоповерхова споруда зі стаціонарним відділенням на 50 ліжок та процедурними кабінетами. У лікарні тепло і затишно. У 2010 році майже за 1 мільйон гривень встановлено індивідуальну котельню, замінено всі батареї опалення на сучасні, енергозберігаючі, прокладено нові труби водопостачання, проведено поточний ремонт. На жаль, медичне обладнання не таке сучасне, як хотілося б. Але й з тим, що є, медпрацівники лікують хворих, дбають про профілактику захворювань.
У стаціонарному відділенні лікарні пацієнтів завжди добре годують, бо овочі, фрукти та інші продукти, необхідні для харчування, надають восени медзакладу самі жителі сіл.
Повага і чуйність, уважне ставлення до хворих – ось найхарактерніші риси своєї, «домашньої» лікарні. І вона цілком задовольняє потреби жителів Пальміри та навколишніх населених пунктів у медичній допомозі. Чому тоді такий стан речей не подобається владі?» – запитують автори звернення. – «Чому будь-що потрібно погіршити якість життя людей? Невже заощаджені на закритті дільничної лікарні кошти зроблять «революцію» у районній лікарні? Невже збільшиться парк автобусів, які доставлятимуть жителів сіл до райцентру? Невже відремонтують розбиті дороги? Звичайно, що ні. Тоді для чого проводити реорганізацію? Щоб швидше вимерли селяни й тоді можна буде закрити й амбулаторію? ...Ми віримо», – закінчили листа його автори, – «що здоровий глузд і справедливість переможуть. Не сучасні керівники району будували Пальмірську лікарню. Не їм й розпоряджатися нею. Члени територіальних громад, місцеве самоврядування не погоджуються з планами влади закрити дільничну лікарню. До цієї думки, сподіваємося, прислухаються у районі та області»...
На жаль, оптимістичні сподівання жителів сіл та хуторів Пальмірського «куща» не справдилися. На черговій сесії Золотоніської районної ради депутати розглянули питання про реорганізацію не тільки Пальмірської, а й Домантівської дільничних лікарень. Головний лікар Золотоніської центральної районної лікарні Сергій Примак поінформував на сесії, що в обох медзакладах – застаріле обладнання, і заплановану на 2014-й рік акредитацію вони не пройдуть. До того ж, вартість ліжко-місця у дільничих лікарнях на 50-100 гривень вища, ніж у центральній районній лікарні.
У результаті закриття стаціонарних відділень, наголосив Примак, обсяги й рівень медичної допомоги не зменшаться. Як зразок позитивної роботи він назвав лікарські амбулаторії сімейної медицини в Коробівці, Піщаному, Дмитрівці, Чапаєвці.
– Жителі нашого села Домантове зустріли рішення сесії з обуренням, – поділився депутат райради Сергій Рибалко, котрий не голосував за закриття дільничних лікарень. – Перед сесією ми, як і пальмірці, зверталися з листами до всіх владних інстанцій, аби не допустити погіршення медичного обслуговування. Замість того, щоб прислухатися до думки селян – спочатку відремонтувати дороги, налагодити нормальне автобусне сполучення сіл з райцентром, забезпечити амбулаторії сімейної медицини фахівцями, розв’язати проблеми центральної районної лікарні, у тому числі щодо ремонту приміщень, оновлення медобладнання – почали реформу зненацька, без будь-якої підготовки, з кавалерійського наскоку.
Сергій Рибалко розповів, що зараз у колишній Домантівській дільничній лікарні, яка обслуговує шість навколишніх сіл, є один лиш лікар – Ольга Варданян. Вона приймає хворих, їздить у навколишні села на виклики, працює у денному стаціонарі...
– Ольга Іванівна – чудовий, чуйний лікар, – каже мій співрозмовник. – Однак витримати колосальне навантаження, яке звалене її плечі, – не під силу будь-якій найвитривалішій людині. На нещодавній сходці Домантового жителі села ставили питання перед районною владою про забезпечення тепер уже амбулаторії сімейної медицини фахівцями. Нам усього лиш пообіцяли «працювати над цією проблемою»...
Особливо непокоїть іншого депутата райради, педагога з села Шабельники Світлану Скаковець медичне обслуговування школярів.
– У школах Домантівського «куща», – ділиться Світлана Ісааківна, – навчається близько 600 учнів. Як може один «сімейний» лікар надати медичну допомогу навіть кільком хворим учням, які живуть у різних селах?! Одному лікареві це просто не під силу! На нього щогодини чекає ще з десяток людей в амбулаторії, у денному стаціонарі, хворі вдома... А добиратися до районної лікарні – також проблема. Наше село Шабельники розташоване за 35 кілометрів від райцентру. Їхати доводиться майже три години, бо автобус заходить за маршрутом у півдесятка сіл. Чи може витримати таку подорож хвора дитина? Звичайно, ні. Аби був в амбулаторії педіатр, інші медичні фахівці, це б дещо виправило ту складну ситуацію, що створила влада для людей.
Не тільки жителі Золотоніського району невдоволені так званою реформою у медицині. З інших районів області також надходять тривожні листи селян про погіршення медичного обслуговування у з’язку з «реорганізацією» галузі. Жителі старовинного села Медведівка, що на Чигиринщині, наприклад, протестували проти закриття своєї дільничної лікарні.
«Колись вона була земською, побудованою за кошти відомого цукрозаводчика і мецената Терещенка, – писали до «Голосу України» медведівчани. – Більше ста років служила вона нам, селянам, а тепер її хочуть знищити»...
Однак не допомогли листи в різні інстанції й жителям Медведівки. Перестала в селі існувати дільнична лікарня. Як і в десятках інших сіл, де відбулася «оптимізація» медичної сфери...
За словами депутата Черкаської обласної ради, головного спеціаліста департаменту охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому Любові Майбороди, сьогодні влада залишила більшість сільського населення сам-на-сам зі своїми проблемами.
– Найголовніший постулат будь-якого цивілізованого суспільства про те, що медицина повинна бути доступною кожному громадянину, цинічно ігнорується. Замість роботи із залучення молодих фахівців, зміцнення матеріальної бази медичних закладів на селі, влада під гаслами реформ просто закриває дільничні лікарні, фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії. Водночас майже нічого не робить для того, аби центральні районні лікарні мали необхідне фінансування, нове обладнання, словом, відповідали сучасним вимогам, – зазначає Любов Володимрівна.
За її словами, головна причина, на яку кивають реформатори, – відсутність коштів на утримання сільської медицини.
– Це, на моє переконання, неправда. Бюджетних ресурсів достатньо. Інша справа, що розподіляються вони не без врахування комерційних інтересів якогось або групи «дядечків». Взяти, хоча б дві наймасштабніші будови останніх років на Черкащині. На завершення будівництва обласної дитячої лікарні та на зведення обласного медичного діагностично-консультативного центру пішло близько 200 мільйонів гривень. Чи потрібні ці медичні заклади області? Так, потрібні. Але чи вкрай необхідна та будівельна гігантоманія для невеликої області, населення якої з кожним роком скорочується? У тому числі й через те, що сільське населення позбавлене найнеобхіднішої медичної допомоги? Тільки на придбання торік двох супер-сучасних телевізорів для обласної дитячої лікарні з бюджету області витратили понад 50 тисяч гривень. Майже стільки коштів необхідно, щоб у селі функціонував ФАП протягом року... – вважає Любов Майборода. – Наступний приклад гігантоманії, про який повідомила влада, – будівництво в Черкасах перинатального центру, вартістю близько 80 мільйонів гривень. Й це при тому, що тільки-но ввели у дію обласну дитячу лікарню, яка за своєю потужністю спроможна обслуговувати дітей навіть з інших областей... Можна й далі наводити приклади нераціонального використання бюджетних коштів. Однак навіть з цих кількох достатньо зробити висновок, що утримувати сільську медицину можна і необхідно. Була б на це лише воля влади. А ще – активніша позиція органів місцевого самоврядування. Інтереси своєї громади потрібно вміти відстоювати і захищати. Фінансові ресурси на медицину виділяються не з кишені якогось спонсора чи благодійника. Це наші, народні, кошти і розподілятися вони повинні з урахуванням громадської думки – прозоро і справедливо.
Довідка
Площа Золотоніського району 1493,1 квадратних кілометри.
Населення – близько 42 тисячі осіб.
Кількість населених пунктів – 61.
На території району функціонує одна дільнична лікарня, 9 амбулаторій, 34 фельдшерсько-акушерських пункти.
* передрук із газети «Голос України» від 21 травня 2013 року
реклама
