На Шполянщині приїжджі бізнесмени виманюють у людей паї, обіцяючи за це золоті гори. Чи приставати на заманливі пропозиції представників «потужної столичної фірми», які за переданий їм земельний пай одразу платять тисячу гривень і тонну зерна, – це питання уже кілька місяців обговорюють в районі.
Земля – головне багатство селян – під загрозою
Таємничі збирачі шполянських земель
– У мого чоловіка – два паї, – розповідає молода жителька села Скотареве Ніна Заскалета. – А тут – така агітація. Як же бути? До мене весь час ідуть літні сусідки по пораду. Досі все було ясно і зрозуміло: в нас у селі потужне господарство, яке і саме активно розвивається, і людям допомагає, і село розвиває. Здавалося б, що ще треба! Та коли обіцяють золоті гори, мимоволі замислишся, а раптом?..
Колотнеча, яка нині охопила значну частину Шполянського району, розпочалася в березні. Тоді тут з’явилися приїжджі молоді люди, які, не заходячи до сільрад, невеличкими групками розходилися по сільських кутках. Розповідали селянам, що нинішні орендарі їх обманюють, недоплачують за паї. А вони можуть запропонувати значно більше – цілих 5,5% від вартості паю, при цьому частину (грошима, зерном, цукром) готові виплатити наперед.
– Відтоді в нашому тихому, працьовитому селі спокійне життя закінчилося, – з сумом згадує сільський голова Соболівки Валентина Пересунько. – Дехто пристав на пропозицію приходьків. Працюють вони головним чином із людьми літніми, яким важко розібратися, що до чого. Часто навідують і тих, хто полюбляє заглянути в чарку. Але «повелися» за ними й деякі освічені люди, учителі.
Сільський голова Соболівки Валентина Пересунько (ліворуч) закликає земляків не довіряти порожнім обіцянкам
Запитань більше, ніж відповідей
Буквально всі наші співрозмовники, із якими довелося поспілкуватися на Шполянщині, а це – і прості селяни, і працівники місцевого самоврядування, і господарники, і керівники району, здивовані такою незрозумілою активністю «гостей». Коли ти отримуєш окремі паї на різних полях у різних куточках району, при цьому не маючи в цих селах ані техніки, ані будь-якої бази для обробітку землі, що ти маєш робити з цими паями? Загадка. Мимоволі напрошується думка: а чи це не афера якась?
Підозри тільки зростають, коли зʼясовується, що людям не залишають копії договорів, які вони укладають з новоявленими орендарями, а іноді – навіть забирають оригінали державних актів про право на земельний пай.
– Дехто хотів переглянути підписаний із заїжджими інвесторами договір, але знайти їхніх представників так і не зміг. Ось така «солідна» фірма, – директор СТОВ «Іскра» з Нечаєвого Микола Молочко.
Втім, представникам Асоціації сільгоспвиробників «Авангард» усе-таки вдалося ознайомитися з текстом договору.
– Він відрізняється від типових договорів – розповідає виконавчий директор Асоціації Валентина Биковець. – Треба, щоб ці «вставочки» уважно вивчили юристи. Бо є небезпека, що вони дозволяють орендарям по суті забрати паї у власників і вкласти їх як заставу в Земельний банк, що як раз створюється. І тоді селяни можуть назавжди розпрощатися зі своєю землею...
До того ж приїжджі «бізнесмени» не можуть навіть пояснити толком, хто вони і звідки – хіба що кажуть, що їхня «потужна фірма» розміщена в Києві.
– Втім, і київська адреса нових орендарів – не така вже й очевидна справа, – зауважує житель Скотаревого Валентин Капуста. – В одної моєї знайомої є дочка в Києві. Вона попросила, щоб та зайшла по адресі, яка міститься на документах, що подають орендарі. І зʼясувалося, що там ніякої фірми немає.
Не вдалося нічого дізнатися з перших вуст і нам, журналістам. Зустрівши у Соболівці одного з представників приїжджих бізнесменів, ми спробували взяти в нього коментар щодо ситуації, яка склалася. Але він відповів, що із незнайомими людьми не спілкується.
Влада на роздоріжжі
Нестандартна ситуація, що виникла на Шполянщині, неабияк ускладнила життя місцевій владі. З одного боку, вона не має права втручатися у земельні питання. А з іншого – уявіть собі, що буде, коли через рік-два стане зрозуміло, що людей, так би мовити, «кинули». Тоді одразу виникнуть запитання до керівників сіл і району: куди дивилися, чому не попередили?
– Коли я поспілкувалася із новоспеченими орендарями, то зрозуміла, що про сільське господарство вони мають дуже віддалене уявлення, – розповідає Валентина Пересунько. – Навіть деяких слів, знайомих кожному селянинові, не розуміють. Знов-таки, ніяких підтверджень законності, доброї репутації, відпрацьованого плану дій їхньої фірми я не отримала. І я не могла не попередити людей: не ведіться на пусті обіцянки, послухайте мене, бо потім я вже нічого не зможу для вас зробити. Тим часом «гості села» мої слова записували на відео, попереджали, що я як посадова особа не можу втручатися…
Дії таємничих «інвесторів» викликають неабиякий подив і в керівництва району.
– Здорова конкуренція – річ чудова. Але в цьому випадку все не так, – переконаний голова Шполянської райдержадміністрації Олександр Черевко. – Загальноприйнята етика поведінки інвестора в районі передбачає, що від початку слід зустрітися з керівництвом району, дати інформацію про себе, поінформувати про свої наміри, ознайомити з бізнес-планом. У мене зустріч із цими «інвесторами», хоч і не з першими особами та не відразу, але відбулася. Ані бізнес-плану, ані якихось зрозумілих пояснень щодо майбутніх дій у районі я так і не отримав. Тим часом «інвестори» й далі їздять по селах і у всякий спосіб заохочують людей передавати їм свої паї. У цьому я вбачаю неповагу до людей, неповагу до сільських голів, до керівництва району.
Голова Шполянської райдержадміністрації Олександр Черевко – не проти конкуренції на селі. Але – чесної
Перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Дубина виявляє неабияке занепокоєння тим, що відбувається:
– Про дії заїжджих «інвесторів» я дізнався кілька місяців тому й цілком випадково, – розповідає Володимир Михайлович. – Одного дня я поїхав до батьків у село Скотареве, треба було покосити траву. Як раз ми з братом стояли на подвір’ї, спілкувалися, коли під’їжджає автомобіль. Заходять хлопець із дівчиною. Кажуть: «Нас звати так-то, ми приїхали поговорити з вами щодо земельних паїв». Ми кажемо, що самі паїв не маємо, а батьківський пай – у підприємстві «Відродження». І тут гості почали обливати керівництво «Відродження» брудом. Я питаю: «Хто ви? Звідки ви, як називається підприємство? Хто керівник? Скільки маєте транспортних одиниць? Чи маєте у своєму штаті агронома, зоотехніка? Чи є у вас бізнес-план?» На ці запитання я тоді не отримав відповідей. Згодом я почув розмови і у Скотаревому, і у Василькові, й у Соболівці, Антонівці, Ярославовому, Масловому про те, що ці люди їздять по району, поливаючи брудом керівників наших сільгосппідприємств. Різними шляхами намагаються отримати в людей їхні паї. Більшість людей розуміють, що до чого. Але є й такі, хто полюбляє заглянути у чарку. Їх просто використовують.
Володимир Михайлович додає, що йому шкода й сільгоспвиробників, які вже доклали стільки зусиль для налагодження виробництва у районі.
– Бо кожен сільгоспвиробник своє підприємство на селі як ластівка ліпив, – каже Володимир Дубина. – У нас у багатьох селах є тваринництво, і люди пишаються цим. У нас толкові господарі. І де цей клопіт із приїжджими «інвесторами» нам на голову взявся, незрозуміло.
Тим часом, місцеві господарники вимагають від влади рішучіших дій.
– Як на мене, тут є робота принаймні для податківців, – наголошує директор СТОВ «Іскра» з Нечаєвого Микола Молочко. – Наскільки законно роздають зерно в нагороду за підписання договорів, чи має воно оподатковуватися?
Микола Молочко впевнений, що владі треба активніше захищати місцевих товаровиробників
Асоціація сільгоспвиробників «Авангард», яка об’єднує профільних товаровиробників Шполянщини, звернулася по підтримку до районної ради.
– На позачерговій 24-й сесії районної ради було схвалене рішення доручити постійній комісії з питань АПК розглянути звернення нашої асоціації, і до цього розгляду залучити міліцію та податківців, – розповідає виконавчий директор Асоціації Валентина Биковець. – Як нам повідомили у прокуратурі Черкаської області, за фактом вчинення шахрайських дій представниками «потужної фірми», котрі шляхом обману укладали договори оренди земельних паїв з жителями Шполянщини, зареєстровано кримінальне провадження.
Валентина Биковець наголошує, що сільгоспвиробники відроджують не лише економіку, але й соціальну сферу села
Що буде зі шполянами, якщо заберуть їхню землю?
Крім суто виробничих питань, сільгоспвиробники тягнуть на собі й цілий віз соціальних проблем населених пунктів Шполянщини.
– Чужі люди приходять тільки для того, щоб заробляти гроші, соціальна сфера їх не цікавить, – переконаний керівник служби охорони праці СПОП «Відродження» Валентин Вергелес. – Зароблені гроші вони вкладають не у розвиток, а у банк. А наших товаровиробників цікавить робота на цій землі, цікавлять люди.
Як нам пояснила Валентина Биковець, на сьогодні перед керівниками підприємств поставлено багато соціальних завдань. Це і соціальні угоди, за якими сільгоспвиробник має внести громаді 100 гривень з гектара на соціальні потреби, і добровільні пожертвування для шкіл, садочків, ФАПів, і газифікація сіл. Разом це «тягне» більше ніж на 7% від вартості орендованих паїв. Без коштів товаровиробників селу сьогодні нормально не прожити.
Працівники ПАП «Відродження» Валентин Вергелес, Ніна Заскалета і Микола Головко не сумніваються, що майбутнє села – за тими, хто на перше місце ставить роботу, а не заробляння
Це добре розуміють усі, кому небайдужа ситуація в районі.
– Я спочатку «повелася» на вмовляння київських орендарів. Заслухалася їхніх солодких обіцянок. А потім, коли ті поїхали, спохопилася: що це я роблю! Наче полуда з очей спала, – з гіркою посмішкою розповідає одна літня жінка, яка не захотіла, щоб її називали по імені. – Схопила велосипед – і поїхала доганяти, забирати свою землю...
На жаль, далеко не всім ошуканим жителям Шполянщини вдалося повернути назад паї.
– Коли до мене приходять по пораду літні сусідки, я їм кажу: люди, не вірте брехні невідомих людей! – твердить Ніна Заскалета зі Скотаревого. – Кажу: не віддавайте їм своїх паїв! Подивіться, яка ж краса у селі: ферми розбудовуються, школі наше господарство допомагає, дороги роблять, газ проводить. Пшеницю дає, кукурудзу, ячмінь. Робота є, платять нормально. Що нам ще потрібно?
Ніна Заскалета переконана, що завдяки фермам відродиться її рідне село
Коментарі
НКВД-іст?
Оно й видно, що скоріше всруться, але імені потужної київської фірми не назвуть.
Щось реально всі бояться називати ім"я цієї "потужної київської фірми", навіть її опоненти в особі місцевої влади та місцевих аргаріїв, які поливають її брудом по повній. Шифруються на шквалт: я знаю, хто мій ворог, але ім"я його я вам не скажу!
Якби дбало б за громаду - то й громада б підтримувала...
ИМЯ, СЕСТРА! ИМЯ этой доброй фирмы и имена тех добрейших людей, которые за ней стоят!
Думаю, що це не опублікують, бо це не відповідає баченню замовника. Але головне, що люди про це знають. А бруд висохне і відпаде.
Стрічка RSS коментарів цього запису