Керівник Черкаського обласного осередку ВО «Свобода» Юрій Ботнар сьогодні є наймолодшим опозиційним лідером на Черкащині. І часто саме через це черкаські політичні опоненти критикують дії цієї політсили, не вдаючись до деталей, а списуючи все на юний вік головного «свободівця» Черкащини. Мовляв, ще молодий та зелений…
Але варто зазначити, що такою ж на Черкащині є і сама партія «Свобода», яка як структура почала розбудовуватися в області приблизно з 2006 року. Вже з наступного року до її розвитку долучився і Юрій Ботнар. Поступово він очолив молодіжне крило партії, а минулого року був призначений її керівником на Черкащині.
Інтерв’ю для «Прочерку» – одне з перших, яке вчиться давати Юрій Ботнар. Можливо, тому він говорить трохи повільно, добираючи кожне слово. Зустріч відбулася у партійному штабі, який є паралельно приймальнею народного депутата від ВО «Свобода» Юрія Сиротюка. Навколо Юрія Ботнара – партійна символіка, прапори України, портрети відомих лідерів націоналістичного руху – Степана Бандери, Євгена Коновальця тощо. Поряд у штабі займаються своїми справами молоді однопартійці. Цікаво, що один із «свободівців» чи то випадково, чи ні, але навіть вдягнений символічно – жовта футболка і сині джинси – під колір державного прапору.
Юрій Ботнар наполегливо цікавиться, звідки походить ініціатива про проведення інтерв’ю. Очевидно, різноманітна інформація провокативного характеру в ЗМІ, що була спрямована на Ботнара, змушує юнака постійно бути в тонусі. Проте дати інтерв’ю «Прочерку» Юрій Ботнар погодився одразу.
«Молодіжне крило партії почалося з чотирьох осіб – мене і трьох друзів»
– Раніше ви працювали в прес-службі партії. І далі продовжуєте писати прес-релізи про діяльність партії?
– До того часу, як мене призначили виконуючим обов’язки голови партії, з 2010 року і до 2012 року я дійсно очолював прес-службу обласної організації партії. Але нині пишуть інші однопартійці. Звісно, і я можу написати прес-реліз, якщо багато подій і велике навантаження.
– Із чого, власне, почалася ваша кар’єра в партії?
– Вона почалася у 2007 році. До цього я навчався в Тальянках в аграрному технікумі (нинішній агротехнічний коледж, – ред.). Навчаючись там, я був чи не єдиним, хто шукав якісь націоналістичні рухи. Проте Тальянки – маленьке село і там не було осередків якихось партій. Пізніше я вступив до Уманського державного аграрного університету. Про «Свободу» мені було відомо мало, інтернету тоді я не мав, щоб шукати якісь відомості про патріотичні рухи. З часом я познайомився з правою молоддю. Це були, швидше, такі собі представники субкультур. А потім я побачив по телевізору в політичному ток-шоу Олега Тягнибока. І він говорив про ті речі, що були основою мого світогляду. Внизу кадру я прочитав, яку політичну силу представляє цей політик, і став шукати її представників в Умані. Тоді це було нелегко. Та й зараз, мабуть, ми не дуже «піаримо» свою партію. З одного боку, це можна назвати прорахунком. Проте наша партія зберігає природність. Ми не женемося за кількістю членів. Хто хоче, той бачить нашу активність і йде до нас.
Юрій Ботнар: «Молодіжна» партії розпочалася з чотирьох осіб: це був я і три моїх друга. Усі ми прийшли до партії, як кажуть, з вулиці.
У 2007 році перед позачерговими виборами я побачив в Умані намет партії «Свобода», підійшов і запитав у чоловіка, як знайти офіс партії. Так відбувся перший контакт із партією. В офісі партії я познайомився з тодішнім її очільником в області Тетяною Чорномаз. Брав у неї агітаційну літературу, щоб роздавати, залучав до партії своїх друзів. Та хочу сказати, що ті субкультурні націоналісти, з якими я контактував, поділялися на два види: тих, які згодом йшли до партії і ставали організованими націоналістами, і тих, які залишалися кухонними патріотами, отже, не були націоналістами по своїй суті. Бо націоналіст – це саме дієвий патріот.
Я брав участь в деяких заходах партії і з часом запропонував Тетяні Чорномаз створити молодіжну організацію партії, бо була молодь, але активних дій вона не виявляла. Тож «молодіжна» розпочалася з чотирьох осіб: це був я і три моїх друга. Усі ми прийшли до партії, як кажуть, з вулиці. Це був 2008 рік. Уже в 2009 році я активно брав участь в роботі виборчого штабу на президентських виборах. Поряд з цим я написав кілька дописів на сайт партії, хоч ніколи не відчував потреби займатися журналістикою. Тетяна Олександрівна, яка сама була журналістом, мабуть, побачила, що мені вдається складати слова у речення, і згодом я очолив прес-службу обласної організації партії. У той час вся прес-служба партії, очолювана Юрієм Сиротюком (нинішній нардеп від «Свободи» і куратор по Черкащині, – ред.), лише розвивалася і я розвивався разом із нею. Так само, як і разом з партією в цілому. Я був серед тих, хто будував партію на Черкащині. Тож коли кажуть, звідки, мовляв, взявся цей Ботнар і чому саме його призначили очолювати обласну організацію партії, то мені це трохи дивно.
– Чим зараз займається Тетяна Чорномаз?
– Вона є радником голови ВО «Свобода» Олега Тягнибока і помічником-консультантом нардепа Юрія Сиротюка. Чому її не так помітно? Можливо, через те, що обов’язок презентувати партію на Черкащині покладений на керівника обласного осередку, проте я б не сказав, що вона відійшла від справ. Вона в Умані продовжує працювати, розвиває журналістку діяльність. Адже в неї є газета «Вулик». До речі, часто ця газета своїми матеріалами дошкуляє владі.
«Через образу родини тощо виважений політик може відійти на задній план»
– Чи можна вважати викладені в інтернеті матеріали щодо вашого особистого життя проявом заздрощів з боку старших однопартійців щодо вашого призначення на посаду керівника партії в області? (у ЗМІ були повідомлення про позашлюбних дітей, яких нібито має Юрій Ботнар. Інформацію поширювала в блогах на сайті «Газети по-українськи» журналіст видання Олена Марченко, – ред.)
– Якщо проаналізувати ті дописи в ЗМІ, зокрема на блозі Олени Марченко, то я розумію, що часто це пов’язано з матеріальною мотивацією. Я не скажу, що це приємна для мене тема… До речі, зараз за потреби ми з Оленою Марченко можемо поспілкуватися і ворогами після цієї публікації не стали. Щодо того, чи могли такі матеріали з’являтися через заздрощі моїх старших однопартійців? Я скажу, що ми в партії всі – побратими. Це одна велика родина, люди знають одне одного з різних областей. Наклепи заборонені партійним статутом. Якби хтось із моїх однопартійців таке писав, то він би вже не був моїм однопартійцем. Крім того, я ніколи не чув, щоб десь згадувалося прізвище моїх однопартійців, які б підтверджували цю інформацію, що є відверто неправдивою.
– Щодо іншої інформації, що кидала тінь на партію – це заяви екс-«свободівця» Миколи Лупиноса, нібито ви його били… Чим закінчилася історія?
– Я з ним не спілкуюся, тож про його претензії на цей момент нічого не знаю. Не так давно ми випадково зустрічалися в центрі Умані й у мене склалося враження, що йому не хочеться взагалі зі мною спілкуватися. Щодо звинувачень… Я не хочу на когось фізично тиснути чи ще щось таке. Проте можу сказати як українець, як чоловік, як націоналіст: коли мене ображають з приводу моєї родини, чи щодо якихось фізичних даних, то виважений політик може відійти на задній план. Я коротко повторю суть конфлікту. Лупиніс вийшов з партії ще в березні 2011 року! А він заговорив про це через два роки. Його вихід з партії був пов’язаний з тим, що він робив немов виклики колективу. Бо в нас не вітається публічне хизування вживання алкогольних напоїв тощо. Його поведінка шкодила іміджу «Свободи». Я говорив з ним неодноразово на цю тему, але це були прохання з мого боку. Що ж до брехливої інформації про побиття, то я згадав лише один випадок, коли б ми теоретично могли побитися. Це було в уманському спортазі, де ми тренувалися, і я запропонував поспарингуватися. Проте це було просто спортивне заняття.
Юрій Ботнар: Я не хочу на когось фізично тиснути чи ще щось подібне
А взагалі, не один Лупиніс за час розбудови партії вийшов з неї. Хтось вийшов через те, що не міг виконувати партійні обов’язки, на когось тиснула влада тощо. Але стосовно Лупиноса тему розкрутили спеціально. Якби його дійсно хтось бив, він ще будучи членом партії міг звернутися до партійного суду, в міліцію, прокуратуру. Тема була роздута кимось. І мені дуже прикро, що все це пов’язано з сином видатного революціонера Анатолія Лупиноса, якого я дуже поважаю.
«СБУ намагається вербувати наших однопартійців»
– Багато людей виходять з партії через тиск влади?
– Я скажу інакше: багато людей не йдуть в партію через тиск влади. Але, щоб масово виходили через тиск, то такого немає. Бо в партію йдуть свідомо. Так, є ті, які ставали членами партії ще за часів екс-президента Віктора Ющенка, бо тоді це було не страшно. Сьогодні ці люди не витримують тиску з боку адмінресурсу. Тиск чиниться, наприклад, на деяких підприємців, працівників бюджетної сфери. Ми постійно відчуваємо дрібний тиск. Він проявляється, наприклад, в тому, що підприємці (щоправда, поки їх в нашій обласній організації дуже мало) не мають змоги будувати бізнес, будувати кар’єру. У нас практично немає людей, які б мали керівні посади.
Працює і СБУ. Я особисто знаю, що кількох наших однопартійців намагалися вербувати. Раніше набула розголосу інформація про нашого канівського активіста Георгія Ребрика, на якого тиснули правоохоронні органи й схиляли до співпраці.
Читайте також: На пікет до «свободівців» СБУшники не вийшли: знімали на відео з кабінетів (ФОТО)
Цей випадок не поодинокий, просто інші розголосу не мають. Інколи люди приходять, розповідають ситуацію та просять не надавати цьому розголосу. Вони просто тихо виходять з партії. Часто це – молоді люди. Якщо переказувати, що їм говорять і як проходять такі «профілактичні» бесіди з різними органами, то волосся стає дибки.
– Партія не втрачає через те, що немає тих самих директорів шкіл і потужних підприємців в своїх лавах?
– Ні, не втрачає. Бо з нами залишаються найміцніші. Ми б могли прийняти 20 директорів шкіл, та вони б або не брали ніякої участі в діяльності партії, або з часом вийшли. Ми ж є партією, яка готується до соціальної і національної революції. А для того, щоб готуватися до цього, ми повинні бути революціонерами. Це ті люди, хто прагне змінити суспільство. І ми не послаблюємося через відсутність в партії різноманітних керівників шкіл чи підприємств. Ми в партії виховуємо майбутніх директорів шкіл, підприємств, установ. Члени нашої партії – це і є майбутня влада! І я не погоджуюся з думкою, мовляв, от у вашій партії немає фахівців. Зачекайте!От я розуміюся в аграрному виробництві. Я ще планую отримати знання в юриспруденції, економіці. Ось поряд Андрій працює, який здобув освіту економіста. Ми не проти фахівців. Ми чекаємо фахівців! Але не лише сподіваємося на них. Ми намагаємося в колективі ростити фахівців.
«Представник ПР пропонував керівнику місцевого осередку «Свободи» орендувати для партії офіс»
– У зв’язку з наближенням виборів чи не цікавляться входженням в партію як структуру відомі політики і бізнесмени?
– Почну так: з точки зору постсовкового і подекуди колоніального олігархічно-кримінального режиму, то голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб є ефективним менеджером. Він за три роки так стиснув область разом із деякими опозиційними політиками, що багато кому й із кучмістів такого не вдавалося зробити. Адмінресурс працює просто шалено. Не всі з чиновників люблять Сергія Тулуба. Проте вони мусять робити те, що він скаже. Бо в багатьох з них психологія жертви і раба домінує ще на високому рівні. Зважаючи на таку політичну ситуацію, я не міг би сказати, що дуже багато знаних політиків чи бізнесменів іде до нас в партію.
Цьому не сприяє й інший фактор – я не надто компромісний в тих питаннях, що є принциповими, зокрема, щодо кадрової роботи партії. Ні, я нікому не відмовляю щодо вступу. Проте ми не цікаві багатьом, кому могли б бути цікаві, бо вони не можуть сюди прийти і домовитися за місце в списку за гроші. У нас є таке поняття, як участь у партійному житті. Хто бере участь, той може претендувати на те, що організація висуватиме його на виборах, ставитиме його в список. Причому в нас діє соціальна справедливість. Наприклад, студенти можуть дати партії свій вільний час, роздаючи газети. А підприємець може дати авто, допомогти технікою тощо. Кожен робить той внесок, який може.
Нещодавно один із депутатів Черкаської міськради, який планує балотуватися по одному з округів, попросив документи на вступ у партію. Я йому видав їх. Але не можна його назвати кандидатом на вступ у ВО «Свобода». Він може заповнити документи, але розглядатися це питання буде лише на партійних зборах. Також одна депутатка обласної ради заходила до нас в офіс: вона часто виступає на заходах, організованих опозицією. І в багатьох з нас склалося враження, що вона хоче вступити в партію. Та розмов на цю тему не велося. Була комічна ситуація в Золотоноші, коли до керівника місцевого осередку «Свободи» підійшов представник ПР і запропонував орендувати для партії офіс за зниженою ціною. А він за це хотів визначати політику місцевої організації партії. Звісно, він був культурно посланий назад в свою Партію регіонів.
Розумієте, у нас – не закритий клуб за інтересами. Ми всім раді, проте це не означає, що людина зразу писатиме папірця на вступ. Ми очікуємо від новоприбулих, насамперед, допомоги в роботі.
– Наскільки легко працюється партії без підтримки потужних бізнесменів?
– Є дрібні витрати, на які ми витрачаємо свої членські внески. Вони повинні бути не менше 3 гривень на місяць. Є поточні витрати, наприклад, оплата за оренду офісу. Для регіоналів це, можливо, дрібниці, проте для нас сума в декілька тисяч є значною. Частково вирішую це питання за рахунок своєї зарплати, адже я працюю помічником-консультантом народного депутата Юрія Сиротюка. Інколи може бути дотація з центрального апарату, але це рідкість і деяких партійців це бентежить. Проте такою є європейська практика. Організація має працювати на самодостатності. І я також не вимагаю від районних осередків якихось коштів.
Фото: kropyva.ck.ua
– Щодо відомих активістів вашої партії. Чому зараз нічого не чути про смілянського «свободівця» Станіслава Голубця, Михайла Вакуленка?
– Станіслава Голубця виключили з партії, бо він грубо порушив партійну дисципліну. На жаль, він не хотів підтримувати кандидатуру Сергія Рудика по 198-му виборчому округу. Попри те, ми пана Станіслава намагалися зберегти як партійця. Але не вдалося. Він також намагався підбурити місцеву організацію не підтримувати цього кандидата. Але кандидатуру підтримав з’їзд партії, а з’їзд – це найвищий орган у ВО «Свобода». Тож ми застосували механізм відкликання депутата і тепер замість нього в міськраду має зайти інший депутат. Цей процес затягнувся, бо Станіслав Голубець написав заяву до територіальної комісії, а мав написати до міськради. Нині він не ходить на сесії, проте поки міськрада не витребувала від територіальної комісії заяву, то теоретично Голубець вважається депутатом, бо не склав депутатських повноважень. Замість нього вже має зайти смілянин Василь Куценко. Справа затяглася через бюрократичну тяганину. А щодо Михайла Вакуленка, то він член Черкаської міської організації партії. Так, можливо, він менше став приділяти увагу партії, та, думаю, на це є суб’єктивні причини.
«У нас може бути стільки депутатів, що не вистачить членів партії»
– Як плануєте підтримати кандидатів від опозиції на «проблемних» округах?
– Закликатимемо всіх членів партій в районах бути членами комісій. Бо ми партія, яка має парламентську фракцію, і згідно закону, має право бути представленим в кожній комісії. Ми будемо доволі активно працювати над цим. Надходили до нас пропозиції від штабів кандидатів, щоб ми надали квоти в комісіях, і вони могли заводити своїх однодумців, які б відстоювали їхній результат. Але я можу сказати, що наші члени комісії не гірше відстоюватимуть результат. Всі знають, що «свободівці» до кінця готові завжди відстоювати правоту. Бо ми все робитимемо згідно закону. І ми цього разу жорстко присікатимемо будь-які спроби деяких політичних опонентів, зокрема, регіоналів чинити порушення виборчого законодавства. Якою я бачу функцію «свободівців» на цих виборах? Ми не просто допомагатимемо опозиційним кандидатам. Під час дня і ночі голосування ми, насамперед, навчимо своїх людей працювати членами комісій, захищати вибір українців тощо. Це важливо, враховуючи майбутні вибори в 2015-му році. На виборах в «проблемних» округах ми відточуватимемо політичну боротьбу.
Фото: progolovne.ck.ua
– Чи буде партія в 2015 році проводити публічне обговорення своїх кандидатів?
– Я хотів би звернутися до всіх патріотів і націоналістів! Хай всі долучаються до ВО «Свобода», зокрема ті патріоти, які вважають себе фахівцями в економічній, політичній, соціальній сферах тощо. Бо, наприклад, от мій однопартієць Сергій зараз розвивається в сфері соціальної боротьби за допомогою інформаційних запитів. Адже ті ж самі вуличні активісти нізвідки не беруться. Людині треба вміти правильно формулювати запитування до чиновників, правильно вимагати від них інформацію, важливу для громади. Передбачаю, що «свободівці» в 2015 році пройдуть в кожну місцеву раду і, сподіваюся, доволі потужними фракціями. Тож хотів би закликати всіх чесних українців приходити і долучатися до нашої роботи. Бо в нас може бути стільки депутатів, що не вистачить членів партії. Щодо громадського обговорення в форматі «праймеріз»? Для цього треба певні ресурси мати… Проте ми проводитимемо прес-конференції і представлятимемо своїх кандидатів. Можу сказати точно: у 2015 році ми не тягтимемо в місцеві ради темних конячок. Це будуть члени ВО «Свобода», які є достойними людьми. Чим більше нас буде, тим буде краще. Всі знають, що є Ботнар. Але ж я не можу бути сам по собі. За мною стоїть кілька сотень членів!
– Кілька сотень чи тисяч?
– Кілька сотень, та ми ніколи не гналися за кількістю, як деякі партії.
– Що робитиме «Свобода» в разі перемоги на місцевих виборах?
– Реалізовуватиме свою програму. Та я зауважу, що для цього має бути інший президент, бо я не бачу майбутнього для України з Януковичем на другий термін. Якщо це буде інший президент, а не Тягнибок, то ми займемо й далі націоцентричну позицію і намагатимемося реалізувати програму захисту українців в тій мірі, в якій зможемо. До речі, навіть зараз при Януковичу ми намагаємося реалізовувати цю програму, проте при українофобській владі не йдеться про застосування нашої програми в державній політиці. Нинішній режим відверто працює проти народу і України. І це не голослівні слова. От взяти хоча б ці казначейські невиплати рахунків. Ми ж про це давно говорили, що настане час, коли не буде чим платити бюджетникам. Бо все пішло, як не на гвинтокрильні майданчики, які нікому непотрібні, то на «Хюндаї», які не їздять…
«Очевидно, що є кишенькові релігійні організації, що діють на користь інтересів влади»
– Нещодавно з’явилася інформація, що уманська міліція шукала в одній з місцевих редакцій якийсь компромат на Юрія Ботнара. Ви з’ясовували, що за ситуація виникла?
– Мені телефонував дільничний з Умані і казав, що треба зустрітися, щоб взяти в мене пояснення. Справа в тому, що зареєстрований я в Умані, а проживаю зараз в Черкасах. Тому й телефонували з Умані. А питання таке. Мовляв, низка черкаських іудейських організацій звернулися до міліції стосовно якихось моїх висловлювань, закликів та дій антисемітського характеру. Та я можу повторити на диктофон, що я ніколи не закликав до якихось дій, вчинків, міжнаціональної нетерпимості і тим більше я ніколи не вдягав футболок з написом «Бий жидів!», що вже є прямим закликом до ворожнечі. Таким чином я вбачаю в цьому таке: очевидно, що є кишенькові релігійні організації, що діють на користь інтересів влади, щоб якось десь скомпрометувати очільника націоналістичної політичної сили і завести на нього якусь кримінальну справу. Бо наша політична сила добряче дошкуляє владі, не даючи їй інколи реалізовувати атинародні ідеї. Я переконаний, що хтось хоче вчинити якусь провокацію, спрямовану на створення фізичної перешкоди мені займатися тим, чим я займаюся. Тепер я маю зустрітися з представником МВС. І я готовий це зробити, причому планую розповісти слідчому, що таке антисемітизм і хто реальний антисеміт в Черкасах. А реальний антисеміт це той, хто робить якісь заклики чи дії. От вдягнути футболку з написом «Бий жидів!» – це прямий заклик до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Я собі такого дозволити не можу. Вважаю, що це неправильно – бити когось. Можна ж на законодавчому рівні вирішити ті чи інші суспільні проблеми. До речі, колишній працівник Черкаської облдержадміністрації говорив мені, що тримав у руках папірець, де був розкладений кошторис проведення акції «Бий жидів!» Отже, цей документ ходив у стінах не Черкаської обласної організації Партії регіонів, а в стінах ОДА. І там ішла мова про виготовлення футболок тощо.
– Як налагоджений зв'язок між центральним штабом партії й обласними осередками. Чи дослухаються в Києві до думки партійців із провінції? І чи спілкувалися ви взагалі з Тягнибоком?
– Звісно спілкувався. І Олег Тягнибок отримує всі ті не завжди правдиві листи чи повідомлення, що пишуть на мене. До речі, пишуть не лише на мене, а й на інших «свободівців». Ці «антисвободівскі» тролі, як я їх називаю, поділяються на декілька видів. Одні взагалі не сприймають нічого українського, інші – нібито патріоти, проте їм не подобається саме партія «Свобода». А є ще третій варіант, які ставлять питання мовляв, «Свобода» сама по собі непогана партія, але ось черкаська місцева організація – погана. От всі ці особи і пишуть листи в центральний штаб. Буває, що пишуть від імені однопартійців. Проте потім виявляється, що ці однопартійці нічого не знають. У партії діє інститут уповноважених від ВО «Свобода». Зв’язком між керівництвом партії та обласною організацією у нас є Юрій Сиротюк. Я маю мобільний Олега Тягнибока, та всі питання я обговорюю з Юрієм Сиротюком, не дозволяючи собі з тих чи інших питань турбувати лідера партії. Але, звісно, я знайомий з Тягнибоком, а він знайомий зі мною. Він знає, що я давно в партії, за партійну роботу мене навіть нагороджували золотим значком.
реклама
Коментарі
Тут треба дивитися під яким соусом цю ідеологію подають, якщо під радикальним - це зло, якщо з боку любові до своєї Батьківщини, поваги до всіх народностей, які живуть на цій землі та прославляють її то це уособлення національної демократії, соціального, морального, духовного розвитку суспільства і до цього нам ще ой як далеко!
Ми звикли жити як "Старик Собакин" гавкати та кусати одне одного, а від того лише вороги нашої держави мають зиск! Панове, перестаньте робити гвалт, революції, заколоти та бунти, запитайте краще себе, що я зробив реального, окрім базікання! Слава Україні!
Уважаемая Ирина Вы пишите коменты думая о себе, возможно Вы красива. Но Вы не видимая ТЕНЬ работодателя, то и надо ЕМУ-ЕЙ помогать , а не компроментирова ть. Здесь не конкурс красоты, а дискуссия по поводу идей, действий. Центр Украины -это не Донбасс , надо учитывать.Коменты Д-Д, компроментируют Вашу команду.
Пане нетолерантний, Бог на милість, не заздримо ми, шкода хлопця, такий агроном пропадає, як сказав колись Ісус: "Цезарю цезарево, кесарю кесарево",займатися потрібно своєю справою і не змішувати мухи з котлетами! Слава Україні!
МОЖНА ПОДУМАТЬ ЖОНКИ В ПОЛИТИКЕ МОНЫ ЛИЗЫ. ОСОБЕННО С МАРИУПОЛЯ.
Я згодна, що вік тут ні до чого! В 27 можна бути і розумним, і вже з певним досвідом, але не в цьому випадку! Ви подивіться на обличчя...не хочу ображати пана Ботнара, але ... якби мені просто показали його фото і не казали хто це, я б сказала, що цей хлопчисько тільки вчора вийшов з дитячої кімнати міліції...
Невже нам потрібні ТАКІ обличчя в парламенті? Жах.
Стрічка RSS коментарів цього запису