Анатолій Гриценко – із тих вихідців з Черкащини, хто зміг стати політиком загальноукраїнського масштабу. Колишній міністр оборони, відомий фахівець у військових та політичних питаннях, він є частим гостем провідних політичних телепередач, активно друкується у пресі, виступає з лекціями у вишах, у тому числі й провідних університетах Заходу.
– Анатолію Степановичу, зараз усі говорять про люстрації. Відомо, що українці, в тому числі й черкащани, думають про народних депутатів. Зізнайтеся, в якому офшорі зберігаєте гроші?
– Хочете вірте, хочете – ні, але я ніколи в житті не давав і не брав хабарів. Я можу підтвердити це, поклавши руку на Біблію (я людина віруюча) або під час перевірки на детекторі брехні. В мене немає приватного бізнесу, зарубіжних рахунків, грошей в офшорах. Якщо хтось іншої думки про мене, нехай аргументовано про це скаже.
– Вас знають як колишнього міністра оборони, народного депутата, громадського діяча. Хто ви, в першу чергу?
– Я дякую за це питання. Під час зустрічей з людьми я завжди розповідаю про те, що нашу країну можна захистити за допомогою давнього «правила трикутника». Це правило придумав не я, а китайський стратег Сунь Цзи, який жив у VI столітті до нашої ери. У цьому трикутнику одна вершина – це народ, друга – армія, а третя – влада. Країна, яка має збалансований трикутник, перемагає будь-кого, навіть сильнішу армію, сильнішу економіку.
Що ми маємо зараз? Народ – піднесений, як ніколи. Після Майдану він патріотично налаштований, стоїть у чергах до військкоматів, останні копійки перераховує на армію. По-моєму, раніше такого ніколи не було. Це я кажу як громадський активіст.
Друга вершина – армія. Як колишній міністр можу стверджувати, що зараз армія має достатньо можливостей для того, щоб протидіяти ворогові. Якби армію, СБУ, МВС використовували належним чином, ми б не здали Крим. Коли перші сто «зелених чоловічків» прийшли і захопили будівлі Ради Міністрів і парламенту АРК, треба було негайно провести антитерористичну операцію, звільнити ці будівлі, не допустити ухвалення Верховною Радою Криму жодних антиконституційних рішень, у тому числі – й про так званий референдум. Чому цього не було зроблено? Скажу чіткіше: чому виконувач обов’язків Президента Турчинов, керівник СБУ Наливайченко цього не зробили? Вважаю, що це – службова безвідповідальність із тяжкими для країни наслідками. Крим здали...
– Ну, а зараз керівництво країни, на Вашу думку, діє відповідально?
– В Івано-Франківську дотепер стоїть авіаційна бригада винищувачів. Що вона там робить? Вона давно повинна бути на аеродромах у Полтаві, Вознесенську, щоб захищати східний кордон. У Стрию, Закарпатті стоять зенітно-ракетні комплекси С-300, «Бук-М1». Від кого вони там захищають повітряний простір? І це замість того, щоб захищати Донецьк, Луганськ, Суми, Харків, Миколаїв, Херсон. У нас є два авіаремонтні заводи – у Запоріжжі та Львові. Скільки, ви думаєте, літаків вони відремонтували за останні 40 днів? Нуль. У нас є Луцький завод для ремонту авіаційних двигунів. Багато літаків не літають через несправні двигуни. Скільки за цей час завод відремонтував двигунів? Правильно, нуль. Кабмін досі не провів тендерів на закупівлю всього того, що потрібно військам. Він що, хоче одночасно воювати і проводити тендери?
Верховна Рада виділила 8 мільйонів гривень на мобілізаційне розгортання, на вирішення завдань оборони. Скільки, на вашу думку, з тих грошей пішло на оновлення військової техніки, на розгортання? Нуль. Дотепер.
Це говорить про те, що третя вершина трикутника – влада – у нас нульова. Отже, трикутник перетворюється на лінію, і нас хто завгодно може взяти голими руками. Тому сьогоднішнє завдання – зміцнити «владну» вершину трикутника.
– Уявімо, що цю вершину зміцнено. Які подальші дії влади?
– Захистити країну від зовнішньої агресії, забезпечити їм спокій і підняти економіку, зруйновану режимом Януковича.
– Що для цього потрібно зробити, в першу чергу?
– Я вам скажу. По-перше, не можна до обіду боротися з корупцією, а після обіду – красти. А так зараз є. А по-друге... Часто кажуть, що замість того, щоб переставляти ліжка в борделі, треба замінити обслуговуючий персонал. А я кажу по-іншому: треба закрити бордель при владі! Тоді буде порядок. Бордель створений і бізнесово-олігархічними, і політичними повіями. От у парламенті зараз формально існує більшість – 258 депутатів (я не входжу у більшість, але щодо ключових питань її завжди підтримую). Але по факту більшості немає. Голосують – і набирають 180, 205 голосів... Тому що нинішня більшість – це «бульдог із носорогом»: і ті, хто боровся з режимом Януковича, і ті, хто його до кінця підтримував, крав, ухвалював диктаторський пакет законів від 16 січня... Що це за більшість? Я вважаю, що ключове завдання – якомога швидше переобрати Верховну Раду, щоб до неї прийшли люди, яким довіряють.
– Чому Ви голосували проти антикризового пакету Уряду й проти змін до бюджету?
– Щодо бюджету я свою позицію озвучив ще до голосування. Причина переконлива. Генеральний Штаб для того, щоб захистити країну, провів розрахунки і просить 37 мільярдів гривень. Рада дає йому половину від цієї суми. Я не можу голосувати за такий бюджет. Я не хочу, щоб пів-України віддали. Якщо є гасло «Все для фронта, все для победы», то його треба дотримуватися.
Що ж до антикризового пакету, він голосувався двічі. Перший раз я проголосував «за». А потім почався шантаж, який влаштували фракція партії «УДАР» і група Віталія Хомутинніка. Моє ставлення до Яценюка неоднозначне, але в той момент мені було його шкода. Він показав, що 5,9 мільярди гривень хочуть украсти зернотрейдери на фіктивному поверненні ПДВ. Ці гроші підуть не виробникам, а тим, хто продає, сидячи у столичних або зарубіжних офісах. Цей шантаж закінчився тим, що ці гроші таки украдуть. Я не можу за це голосувати.
Це – питання принципів. Мені було б легко проголосувати, як всі, – затулити очі й натиснути кнопку «за». Але я проголосував проти. Я вважаю, що не можна у тій ситуації, коли уряд ухвалює жорсткий бюджет, коли обмежує соціальні гарантії, взяти й украсти 5 мільярдів.
– Під час Революції Гідності Вам закидали екстремістські заклики...
– Ті, хто стояли на сцені, закликали: «Стояти!», «Нічого не захоплювати!», «Мирна акція!», «Мирний наступ!» А люди пішли і знесли режим Януковича. Так само подолаємо й агресію Путіна. І так само здолаємо економічну кризу. Але для цього потрібно, щоб влада була людяною. Щоб у «владній» вершині трикутника сиділи люди, які відповідають вимогам Майдану – в широкому розумінні. Не тільки ті, хто стояв на площах по всій країні, а ті, хто невдоволений непрозорістю влади, її закритістю. Такий шанс дають вибори.
– Ми домовилися, що не будемо про вибори.
– Я кажу не тільки про президентські, а про вибори як про політичний інститут. Дуже сподіваюся, що Майдан вплинув на людей – незалежно від того, були вони на площі Незалежності чи ні. Але вплинув, у тому числі – на моїх земляків. Тому що в моєму Ватутіному чи тут, у Черкасах, завжди казали: «Допоможіть вирішити те чи інше питання, Регіони тиснуть». Я намагався допомогти, але... Нагадую: до 2010 року в Черкаській обласній раді було 6 представників від Партії регіонів. Після виборів 2010 року – скільки? 56! Я кажу: «Земляки, ну це ж ви обрали! Отже, треба думати й голосувати чесно, по совісті!»
– У чому причина того, що відбувається на Південному Сході України? Тільки зовнішній вплив чи є якісь внутрішні передумови?
– Ми повинні розуміти, що є внутрішні передумови, а є й зовнішній вплив, який їх посилює. Цього впливу Путін навіть не приховує. Зазначимо, що є ще олігархічний вплив, зокрема Ріната Ахметова. Але якщо ми відверті, треба говорити й про серйозні внутрішні проблеми. Вони загострені саме там, де сконцентровано найбільше російськомовного населення, де більше дивляться російські канали, але ці проблеми мають загальнодержавне значення. Йдеться про необхідність здійснити те, про що давно говорять – провести децентралізацію влади. Передати повноваження разом із ресурсами на місця, на рівень місцевого самоврядування. Це – ключове питання, яке потрібно закласти в нову Конституцію. Те, що турбує Миколаїв, Херсон, Харків, Донецьк («У Києві все вирішують, до нас гроші не доходять!») – те саме справедливо для Волині, Закарпаття, Львова, Тернополя, Черкас. Це – правда! Щоб у Лисянці чи Катеринополі зробити ремонт, дорогу чи ще щось, потрібно їхати, як мінімум, в обласний центр, а то й у столицю, щоб погодити проект. З ким погоджувати? З людиною, яка ніколи не була у Лисянці, Катеринополі чи Звенигородці. Вона тільки сидить, рахує свої хабарі, забирає час. Ще раз кажу: треба передати ресурси разом із повноваженнями на місця! І більшість проблем тоді зніметься!
Що ж до мовної проблеми – я вважаю, вона надумана. На Південному Сході говорят преимущественно на русском языке – и в этом нет никаких проблем! Ніхто на них не тисне! І так само, якщо там хтось говорить українською, на нього також не тиснуть. Справжніх проблем не було й раніше, а вже після того, як було ухвалено відомий закон у редакції Колесніченка, Ківалова, Гриневецького та інших – повірте, російська мова на Південному Сході захищена більше, ніж українська.
– Як, на Вашу думку, об’єднати Україну, зробити, щоб не було внутрішніх передумов для сепаратизму?
– Об’єднати нас може тільки погляд уперед, у майбутнє. Є два погляди на націоналізм. Перший: «Україна – це земля наших батьків!» А другий: «Україна – це земля наших дітей!» Я стою на цій другій позиції. Якщо ми дивитимемося вперед, а не в минуле, в нас усе вийде. Ми зрозуміємо, які проблеми в нас є, як їх спільно вирішувати, як створити країну, в якій буде захищений житель будь-якого регіону. Як зробити так, щоб суд у Луганську, Донецьку, Тернополі та Львові був доступний для всіх. Як зробити, щоб скрізь були нормальні умови для ведення підприємництва. А коли ми думаємо про «землю батьків», одразу включається війна пам’ятників, історії та всього іншого. Так ми ніколи не домовимося. Ясна річ, що в Донецьку не буде пам’ятника Бандері, а у Тернополі – пам’ятника Катерині ІІ. Тому ми можемо чубитися, а можемо – просто сприйняти історію такою, якою вона є. Дати час фахівцям правильно її прочитати. Під кожного нового Президента її не переписувати. Зробити правильні висновки – і рухатися вперед! Так, як це роблять усі цивілізовані країни.
реклама
Коментарі
Потому, что м..згов нету! Есть несколько извилин, но их хватает только на то, чтобы на майдане да вече провозглашать патриотические лозунги и обзывать народ черкащинны "генетычным смиттям"
Шельф у острова Змеиный всегда был спорной территорией. И со времени провозглашения независим
ой Украины - был предметом территориальног о спора. Который был разрешён международным судом, разделившим его между Украиной и Румынией согласно норм международного права. Что неясно? Надо было вести себя как Путлер и получать те же последствия?
Сын Гриценко в течении крымского кризиса на нелегальном положении обеспечивал снабжение и связь нашим воинским частям в Крыму - пока киевская власть не сдала его и его товарищей российским спецслужбам. А когда он попал в плен - его освобождением занималась украинская общественность, занимались зарубежные правозащитные организации, журналисты и дипломаты, а наша власть - изображала тот же придорожный кактус ,что и во всей истории со сдачей Крыма. ГДЕ в это время были те ш..вки что теперь смеют на него гавкать?
Есть ФАКТЫ - называй. НЕТУ - можешь засунуть свой лживый язык...
Так що, трикутник той собі можеш зас...........................................
Прочитал. Себя не увидел.
Стрічка RSS коментарів цього запису