Ідея інтерв’ю з міським головою Золотоноші Віталієм Войцехівським, котрий дотримується такої думки, виникла невипадково. І не тільки тому, що сам він ніколи не шукав для себе легкого шляху і є успішним очільником центрального міста одного з найпотужнішого району Черкащини. Мало хто знає, що Віталій Олександрович – кандидат економічних наук і добре розуміється в своїй професії. Він – реформатор, котрий непохитно вірить у результативність своїх реформ. Відомий у країні волейболіст. Але при цьому не відмовляється грати в складі сільських спортивних команд. Йому притаманне особливе почуття гумору, яке й об’єднало його у свій час із заслуженим артистом України Анатолієм Гнатюком, з котрим він товаришує вже багато років. Войцехівський із задоволенням бере участь у інтелектуальних іграх. Є фанатом, тепер уже відомого на весь світ, українського гурту «Океан Ельзи». Любить подорожувати і підкорювати гірські вершини. В чому ж криється секрет його багатогранної особистості? Спробуйте зрозуміти це із нашої з ним розмови.
– Це гірка правда нашого сьогодення. І сподіваюся, що держава знайде механізми, як захистити малозабезпечені верстви населення. В плані субсидій тощо. Але молоді й людям середнього віку не треба падати у відчай, бо це дорога в глухий кут. Потрібно шукати вихід із ситуації, що склалася. Криза - не привід для паніки. Це своєрідна межа відліку нового часу. Цілеспрямованого розвитку держави. І як це не парадоксально звучить, але саме у воєнний час в усіх європейських державах машинобудівний комплекс завжди працював найефективніше. В Україні потужна важка промисловість і не використати її потенціал просто гріх. Думаю, що урядовці це розуміють. До того ж у мене є надія на децентралізацію влади і на адміністративну реформу. Якщо більшість коштів, зароблених у містах і селах залишатиметься місцевим громадам, наша держава досить швидко подолає фінансові труднощі. Так сталося в сусідній Польщі і тепер ця країна є показовим прикладом того, як треба виходити з економічної кризи. Хто б що не говорив сьогодні, а я вірю, що в українського народу попереду щасливе майбутнє. Нам сьогодні дуже важко, але все-таки ми рухаємося вгору.
– Але наразі бюджети розвитку і районів, і міст обласного підпорядкування не всиляють оптимізму…
– Проте це не означає, що цим треба виправдовувати себе й нічого не робити. Цьогорічний бюджет нашого міста, дійсно не ідеальний. Якихось компенсацій від держави ми теж не очікуємо. Але все одно не будемо сидіти склавши руки, вичікуючи кращих часів. Зима закінчилася і треба знову ремонтувати вулиці, займатися їх освітленням, озелененням. Я ж коли обіцяв людям розвивати Золотоношу, то не говорив, що буду це робити лише за сприятливих умов.
– Чим же ви здивуєте золотонісців цьогоріч?
– Дивувати нікого не буду. А намагатимусь виконувати взяті на себе зобов’язання. Робитиму все для того, щоб центральна площа нашого міста виглядала не гірше ніж у розвинутих європейських містах. Встановимо на ній і фонтан, і оригінальні ліхтарі, і клумби розіб’ємо. Розробимо проект реконструкції вул. Шевченка. Стане вона зручнішою і сучаснішою ніж тепер. З велосипедними доріжками, нормальним освітленням. Не забудемо і за спортивний комплекс. Стадіон удосконалимо. Передбачаємо там і глядацькі трибуни, і адмінприміщення нормальне, і всілякі спортивні майданчики. Роботи в нас на цей рік заплановано багато. Сподіваюся, що заходів, які пропагують здоровий спосіб життя, в зв’язку із сказаним, в місті проводитиметься значно більше як зазвичай.
– Всеукраїнський фестиваль чорнобривців проводитимете влітку?
– Обов’язково. Золотоноша ж - місто чорнобривців. Та й люди його чекають. Їм сьогодні наскільки важко психологічно, що такий захід, як цей фестиваль необхідний для них як своєрідні ліки. Знервована психіка потребує відпочинку. Це підтвердить будь-який лікар-професіонал. Тож чорнобривців нинішньої весни ми насіємо ще більше ніж торішньої. Подібні фестивалі згуртовують націю.
– Чи задоволені ви реформуванням комунальної сфери?
– З огляду на те, що вулиці міста стали чистішими й регулярно вивозиться сміття, так. Щороку, як не сутужно, а наші комунальники закуповують нову багатофункціональну спецтехніку. Приміром, торік придбали екскаватор і самоскид. Великий об’єм робіт виконано на очисних спорудах. Є багато цікавих напрацювань у квітникарстві і озелененні міста. Але роботи в комунальників ще непочатий край і планів у нас дуже багато.
– Ви завжди проводжаєте в зону АТО золотонісців і говорять, що особисто багато допомагаєте їм матеріально.
– Проводжаю, бо вважаю це своїм громадським обов’язком. Щодо матеріальної допомоги говорити не хочу, бо роблю це не задля піару. Вважаю, що всі сьогодні повинні підставити своє плече тому, кому сьогодні важче за нас. Тим більше, коли це стосується захисників вітчизни.
– Нещодавно волейбольна команда із Крупського, в якій ви теж грали, стала чемпіоном району. Що для вас означає ця перемога?
– Із перемог – маленьких чи великих, складається життя людини. Для мене спорт – це не тільки здоров’я, а й задоволення. І неважливо, в якій команді ти граєш - у відомій, чи звичайній сільській. Головне – позитивні емоції.
– Ви каталися на лижах і в Альпах, і в Татрах, і в Карпатах. Які гори любите найбільше?
– Говерлу. Щоправда піднімався я на неї не взимку, а восени минулого року. Разом із своєю командою. Хотів, щоб мої однодумці відволіклися від проблем і водночас у деякій мірі подолали самих себе. І своєї мети я досягнув. Сходити на вершину було дуже важко. Але яку радість відчули всі, підкоривши її! Це незабутні враження…
– Віталіє Олександровичу , Ви товаришуєте з Анатолієм Гнатюком – артистом комедійного жанру. Часто спілкуєтеся з відомими кавеенщиками. Який Ваш улюблений анекдот?
– Про авіакатастрофу . Пам’ятаєте, що оптиміст і песиміст кричали в літаку, який падав? Перший: «Я лечу!», а другий: « Я падаю!»
– До якої категорії зараховуєте себе?
– Звісно, до першої. Навіть у критичній ситуації не треба втрачати почуття гумору. Як говорив незабутній П’єр Бомарше: « Я спішу посміятися над собою, бо інакше мені довелося б заплакати». Отак і я. Як співає Святослав Вакарчук, все в нашій країні буде добре. Інакше просто бути не може.
реклама
Коментарі
Який ходить, такий і виходить
Стрічка RSS коментарів цього запису