Голова Канівської РДА Сергій Дубенець:«Я б хотів, щоб кожний керівник, який обіймає високу посаду, проходив через таку громадську критику, як я»

Призначення Сергія Дубенця головою Канівської райдержадміністрації було неспокійним. Нового районного керівника звинувачували у причетності до Партії регіонів, до репресій проти майданівців і навіть у криміналі. Нині активність критиків дещо вляглася: в районі приглядаються до нового керівника, намагаються зрозуміти, що від нього можна чекати. Про те, які проблеми району Сергій Михайлович сподівається вирішити, як ставиться до нападок і що хоче в майбутньому залишити після себе – в ексклюзивному інтерв’ю пана Дубенця «Прочерку».

Про нову посаду та район

– На посаді Ви менше тижня. З чого почали роботу?

– Передусім, зустрівся із сільськими головами – і для того, щоб познайомитися, і для того, щоб змалювати для себе загальну картину стану району. Наступного дня провів зустріч із директорами сільгосппідприємств. Далі я провів виїзну нараду в селі Литвинець, провів зустрічі з директорами шкіл, із волонтерами. Порадившись із останніми, а також за ініціативи голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка тепер розроблятимемо програму підтримки учасників АТО на рівні району. У ній буде три складові: допомога передовій, супровід сімей бійців, реабілітація і забезпечення роботою демобілізованих учасників АТО. Між іншим, у районі ми виявили кілька фактів, коли за учасниками АТО хоч і зберігаються робочі місця, але зарплата їм не нараховується.

– Чи вдалося «змалювати для себе загальну картину району»? Які на Канівщині основні проблеми?

– Головних проблем декілька. Перша – стан дошкільних і шкільних закладів освіти. Друга – дороги. Третя – адміністративно-територіальна реформа, об’єднання територіальних громад. До речі, мене трохи здивувало, наскільки люди переймаються питанням об’єднання громад. На виїзній нараді в Литвинці принаймні кожне п’яте запитання стосувалося саме цієї проблеми. Люди цікавилися моїм баченням, моєю позицією...

– І яка у Вас позиція?

– Відповідно до закону, кожна територіальна громада повинна сама вирішувати, об’єднуватися їй з кимось чи ні. Президент робить правильні кроки в цьому напрямі: людям дають можливість самим зробити свій вибір – об’єднуватися чи ні. При цьому оцінивши всі переваги та можливі недоліки. Я за те, щоб сільські голови частіше проводили збори населення, щоб люди активніше обговорювали це питання. Головне – надавати максимум інформації. Ми будемо цим займатися.

Зустріч з сільськими головами

– Про які ще проблеми говорять жителі райони під час зустрічей із Вами?

– У районі, як і в Каневі, живе дуже багато людей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Вони кажуть, що через революції, війну, економічні негаразди про них просто забули. Торік навіть не відзначали річницю Чорнобильської катастрофи. Так, у державі важкий стан, але я до цих людей прийду, я їх слухатиму, я донесу їхні думки й до обласної адміністрації.

– Та екологічна проблема не обмежується Чорнобильською. Частина громади каже, що деякі підприємства Канівщини, наприклад, «Миронівський хлібопродукт», «Укршампіньйон», запроектована гідроакумуляційна електростанція, небезпечні.

– Маємо брак порозуміння деяких промислових підприємств із територіальними громадами. Вважаю, що моє завдання – переконати і виробників, і громади, що вони один без одного жити не можуть. Просто потрібно знайти точки дотику, сісти за стіл, розібратися і розставити потрібні акценти. А також розібратися, в чому причина скарг. Та в будь-якому разі громадськість своїми заявами підштовхує владу вирішувати ці проблеми. Не повинні ображатися на позицію людей і інвестори. Зараз суспільство розвинулося настільки, що воно не допускає якихось порушень у будівництві промислових об’єктів. Інвестори мають робити все, як треба, а не як дешевше.

Зустріч з волонтерами району

– А як на Канівський район впливають нинішні реформи? От візьмемо для прикладу зміни до Бюджетного кодексу...

– Сільські громади сильно постраждали від цих змін. Головна зміна була яка? З місцевих бюджетів забрали прямі податки, але віддали акцизи. Від цього виграли міста, наприклад, Канів. Там є АЗС, є великий обіг підакцизних товарів. Завдяки цьому бюджет навіть перевиконується. А сільські й районні бюджети – зовсім навпаки. Станом на 9 квітня в Канівській районній скарбниці було лише 20 тисяч гривень.

– На що надія?

– На інвестиції, створення робочих місць. Будемо залучати бізнес у села. Там, де є підприємства, там, де є успішні фермери, поліпшується й демографічна ситуація, люди перестають звідти виїжджати. Відповідно, розвиваються школи, садочки, торгівля, тобто інфраструктура.

– У районі рік не було голови РДА. В якому стані застали апарат райдержадміністрації?

– Якоюсь мірою функції районної адміністрації виконувала районна рада. Зараз намагаюся привести районну владу в тонус, налагодити роботу апарату. Щоб ви розуміли: коли я прийшов, опалення у приміщенні не працювало, телефони було вимкнуто, папір для документів 8 місяців не купували, оргтехніка перестала працювати.

Про себе

– Оскільки Ваше призначення викликало на Канівщині досить неоднозначну реакцію, будь ласка, коротко розкажіть про себе.

– Мені 31 рік, маю дві вищі освіти (юридичну та економічну), працював головою правління ПрАТ «Канівриба», до цього – керуючим справами Канівського міськвиконкому, до цього – провідним експертом «Райффайзенбанку-Аваль», ще раніше – служив у Прикордонних військах України, перед цим був водієм навантажувача на Канівському маслосирзаводі. Будучи студентом, як і всі, розвантажував вагони, працював у супермаркеті, заробляючи собі копійку. Навчався на платній основі, батьки вчили одночасно і мене, і мою старшу сестру. Потім учили ще й молодшу сестру. Тож сильно допомагати батьки не могли. Всього досягав сам.

– Про Вас самого кажуть, що Ви – колишній регіонал. Ми цю тему обійти не можемо.

– Я розумію. Більше того, можу й додати: мене також звинувачують у тому, що зловживаю спиртним і що мене притягували через це до адміністративної відповідальності. Тому мушу доводити все документально. У суді взяв довідку, що до адмінвідповідальності за два останні роки не притягувався. У Партії регіонів – довідку, що не є членом цієї партії, заяву до неї не писав. Я пройшов спецперевірку, пройшов люстрацію по Закону України «Про очищення влади». Якби я був у Партії регіоні, це обов’язково десь сплило б. В інтернеті гуляють якісь низькоякісні підробки моєї нібито особистої картки із ПР. Це – груба підробка, фейк.

– А від якого «вогню» цей «дим»? Чому взагалі про це стали говорити?

– Я – досить молода людина для таких посад. У 26 років став керуючим справами Канівського міськвиконкому, в 31 рік – головою Канівської РДА. Можливо, через це в частини людей виникла певна напруга. Але ті люди, які мене знають, – підтримують. Я не вступаю в жодні перепалки. Коли кажуть, що я «возив тітушок», що я регіонал і п’яниця, в душі кипить, я ж не залізний. Але розумію, що мушу витерпіти, що мушу не тримати зла на своїх кривдників. Я ніде не ховаюся. Я підходжу до них, запрошую до себе, питаю, які до мене претензії. При особистому спілкуванні мені кажуть, що особистих претензій до мене не мають, але мають заперечення, що я обійняв цю посаду... Одним словом, маю те, що маю.

У школі с. Литвинець

– Рухаймося далі. Вас також звинувачують у виборчих махінаціях в період, коли ви працювали в міськвиконкомі. Ви фігурували в кримінальних справах у зв’язку з цим?

– Взагалі не розумію, чому мене до цього приписують! Я забезпечував дільниці комп’ютерами, папером, виборчими скриньками. До виборчого процесу не мав жодного стосунку... До того ж, кримінальне провадження, про яке каже частина активістів, було відкрито за фактом недбалості певних осіб, які не забезпечили необхідних вимог для збереження виборчих бюлетенів на МВО №197. Я не входжу до кола цих невстановлених осіб. Правоохоронці підтверджують, що в цій справі я не фігурував як особа, якій висували підозри чи звинувачення. На сьогодні справа взагалі вже закрита.

Звісно, я беру активну участь у виборах в Каневі. Балотувався в обласну раду, підтримував кандидата в мери від «Батьківщини». Думаю, деякі політичні сили розцінюють мене як конкурента на майбутніх місцевих виборах. А на політичному поприщі завжди трапляються такі «укуси».

– Які висновки Ви для себе зробили з усіх цих історій?

– Хочу відзначити в цьому один позитив – надзвичайно великий. По-перше, не тільки мені, а й усім керівникам – як нинішнім, так і майбутнім – було продемонстровано, що таке громада. Точніше – активна частина громади. Це був потужний меседж усім службовцям, що люди можуть, не зважаючи на посади, прізвища, особистості, сказати владі в лице, що вони про неї думають. І повірте мені, після цього виникло особливе відчуття того, що я не маю права й пальцем поворушити проти закону. Я б хотів, щоб кожний керівник, який обіймає високу посаду, проходив через таку громадську критику. Це дуже мобілізує, дуже скеровує, дуже налаштовує на виваженість у підході до будь-якого питання.

– У районі є люди, які Вас не підтримують. А підтримку відчуваєте?

– Відчуваю дуже потужну підтримку. І від сільгоспвиробників, із якими перетинався ще працюючи в банку. Канів – досить маленьке місто, сюди часто приїжджають підприємці з району: хто в банк, хто в податкову, хто в реєстраційну службу. З усіма часто спілкуємося. Підтримують навіть ті люди, які мене не знають. За всю історію Канівської райдержадміністрації я – другий місцевий голова. Люди дуже цим задоволені, тому що немісцевих, як правило, не цікавить громадська думка (адже їм далі з цими людьми не жити), не цікавить майбутнє регіону. Вони йдуть і після себе залишають якщо й добрі справи, то незавершені. Я спробую завершити розпочате. Хапаюся й за те, за що не бралися десятиліттями – за дороги в районі, особливо маленькі, комунальні.

– Райдержадміністрації, якими ми їх знаємо, можливо, вже цього року скасують. Ви перейдете на іншу посаду. Що б ви хотіли залишити по собі?