Бізнес-консультант з кримінальним минулим переказує клієнтам підручники 8 класу

Черкасець Дмитро Зорін проводить  бізнес-семінари, активно висловлює свою позицію з багатьох соціальних питань у соціальних мережах та у блозі, небайдужий до міських проблем… Словом, на перший погляд, непересічна особистість.

Аби дізнатися про його бізнес-семінари та почути цікаві коментарі, журналіст «Прочерку» домовляється із паном Зоріним про інтерв’ю. З усього видно, що графік у бізнес-консультанта далеко не щільний. Оскільки погоджується відразу й на будь-який час. Офіс - так звана «бізнес-кухня» - орендує у квартирі багатоповерхівки у центрі міста. Працюють двоє – Зорін та його колега, теж Дмитро. Пан Зорін розмовляє російською, оскільки приїхав до Черкас саме з Росії, утім переконує: українську розуміє чудово. Запрошує до чаю з цукерками. Однак у першу чергу хочеться дізнатися про специфіку його діяльності.

- Навіщо воно вам? Про мене дізнавайтеся десь іще. Ви хотіли запитати щось цікаве, а про мене чому говорити. Є така людина, живе в Черкасах…

- Ви його просите, щоб він себе нахвалив, це некоректно, - відгукується з-за комп’ютера колега Зоріна. – Я вам більше розкажу. Був учителем, тоді зрозумів, що не те робить, йому стало нецікаво,  й він пішов. Потім до нього почали звертатися по допомогу люди, які не знали, що робити в нестандартній ситуації. Він пропонує цікаві ходи, які б мені ніколи не спали на думку…

- Я дуже скромний, - каже Зорін, розгортаючи цукерку. – Книжковий черв. Сиджу тихо, книжки читаю.

Назвати клієнтів, які зверталися до нього за консультацією, Зорін теж не хоче. Мовляв, і це вам не треба. І додає, що  черкащан серед них мало. Натомість, звертаються ледь не з усього світу.

На запитання, де бере рішення для таких-от нестандартних ситуацій, відповідає: у голові і з книжок.

- Нема таких проблем у світі, які б ніхто не пережив і не описав… Але щоб вирішити задачку, треба перегорнути не одну сторінку. Є інша проблема, коли люди приходять, а в них задачі немає. Більшість людей крутяться в рутинних справах і про реальну проблему задумуються вночі… А вранці вона знову не хвилює. Багато приходять з однаковими запитаннями. Щоб їх не мучити, я написав семінари з цих питань. Всі мої семінари – не далі 7-8 класу середньої школи. Просто люди там погано вчилися, смикали дівчаток за косички, їм це більше подобалося. А мені доводиться зробити так, щоб люди згадали ці знання. Немає такої науки «економіка», є наука математика.

Зорін: Всі мої семінари – не далі 7-8 класу середньої школи. Просто люди там погано вчилися...

Пан Зорін розповідає, що багато запитань, із якими до нього звертаються, зводяться до одного: в чому сенс життя? І переконує: найцінніше в житті людини – це її вільний час.

- Ви міняєте в житті робочий час на неробочий. І якщо у вас баланс не один до одного, то незрозуміло, для чого ви живете. Дивіться, які ми багаті. У нас вільного часу стільки, скільки нам потрібно.

На запитання, що ж привело Дмитра Зоріна саме до Черкас, відповідає,  що родом з Челябинської області. А сюди втік.

- Там на мене було кілька кримінальних справ, і я звідти втік, - складаючи обгортки від цукерок, усміхається бізнес-консультант. – По економіці. Крав податки.

Своя точка зору в пана Зоріна на те, чому бізнесу в нашій країні працювати нелегко:

- У нас був Радянський Союз. Там була прийнята одна система, зараз доводиться працювати в іншій. Дуже часто люди кажуть, що їм не вистачає знань, але їм не вистачає грамотного застосування. Коли їм показуєш рішення, вони кажуть, що  й самі могли до цього додуматися. Наші підприємці не те роблять. Вони хочуть вирощувати пальми на піску, коли поруч родючий ґрунт… Люди звикли робити не так, як інші. А справжні гроші з’являються там, де ти швидше робиш саме те, що роблять інші.

А порада, як виявляється, у пана Зоріна одна:

- Не займатися хрєнью. Окрім того, що треба робити, треба розуміти і те, що робити не треба. Є різниця між людиною, яка живе в розкоші  і «состоятельной». А «состояние» - це фізична величина, електрика, восьмий клас. Якщо взяти формулу імпульсу, як тілу стартонути, то ті самі формули у бізнесі…

Врешті, пан Зорін зауважує: він не розуміє поняття успішності і поняття «підприємець».

- Якщо ви щось робите для покращення свого життя, ви підприємець. Узяли з цього слова придумали бульбашку. Це аморфні слова, за якими нічого немає.

І коли починаєш розбиратися в суті цих слів, вони лопаються як бульбашки. І людина сидить і думає, що мені далі робити, як мені жити.

Є в пана Зоріна своя точка зору на працевлаштування молоді. Хвалиться, що його син відразу після першого курсу знайшов роботу – у «Макдональдсі» - і вже сам може оплатити своє навчання. Хоча до університету ходить рідко: нема коли за роботою. Ще в Зоріна є син і донька. Але про них  розказувати не хоче: «А нафіг воно вам треба?» - каже.

Загалом,  на його думку, молодь пасивна. Колись вони з колегою намагалися організувати для студентів зустрічі з роботодавцями, то університети їх, мовляв, послали. А студенти не відреагували на жодну запропоновану вакансію.

-  Анкети заповнили й зареєструвалися близько 600 чоловік. Ми їм кожен тиждень надсилали реальні вакансії – розвантажувати щось, морозивом торгувати, ще різні речі – жоден не відізвався, їм ніколи. Кажуть, що на лекції ходять…

Досить бурхливу реакцію в пана Зоріна викликала тема життя в Черкасах. Він почав обурюватися і звинувачувати журналістів у тому, що ніхто нічого не робить для поліпшення життя. Мовляв, вам не подобається щось, а ви мовчите. Та й узагалі про журналістів у бізнес-консультанта теж своя думка. Розповідає, що був на якомусь заході і його вразило, що всі журналісти записують у блокноти. А такі «записувачі в блокнотики» - то не журналісти. Бо журналіст тільки той, хто постійно ставить незручні й резонансні питання. А всі ті питання, з якими до нього звернувся журналіст «Прочерку», узагалі слабкі й непідготовлені. Через кілька днів після зустрічі пан Зорін ще й опублікував на своєму блозі замітку, мовляв 3 дні «покуражив» на «Facebook» і до нього вже приходять журналісти. Як виявилося, розмову з журналістом він записував, хоча про це не попередив. Пояснив це на блозі звичкою після 2 кримінальних справ. А називалася замітка скромно - «Ось вона слава!».

Утім, масштаби слави викликають сумнів, адже Черкаси Дмитро Зорін вважає… великим селом, котре назвало себе містом. І менталітет тут, на його думку також сільський. А подобається тут комусь чи ні – то вже проблема окремої людини. Бо люди, мовляв, дозволяють  знущатися над собою.

- Якщо людина до свого життя ставиться «похріністськи», то ніхто не зробить їй добре, - переконує Зорін.

ілюстрації та відео - з блогів DDV-BS, Бизнес Кухня та PROJECT MASTER