Діти війни: завершився перший навчальний рік в умовах бойових дій на Сході

Добіг кінця навчальний рік, який Україна вперше прожила в умовах бойових дій на Сході країни. Яким був цей рік для освітян Черкащини, чи готові вони гарантувати безпеку дітям, чи принесе важка ситуація в країні закриття шкіл, чи справді планується злиття провідних черкаських вишів – про все це в інтерв’ю «Прочерку» директора департаменту освіти і науки Черкаської ОДА Валерія Данилевського.

Освіта: як вижити під час «режиму підвищеної готовності»

– Валерію Вікторовичу, як позначається війна на Донбасі на освіті Черкащини?

– Зрозуміло, що війна накладає свій відбиток на всіх у державі, в тому числі – й на вчителів та учнів. У бойових діях беруть участь учителі, педагогічні працівники. На жаль, галузь уже має втрати. Загинув гарний, толковий учитель фізкультури Гельмязівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (Золотоніський район) В’ячеслав Олегович Гага. У трьох працівників шкіл загинули сини.

Коли бойові дії активізовувалися, на Черкащину збільшувався потік переселенців. Їхні діти пережили важкий період у своєму житті, й це наклало відбиток на їхнє світосприйняття та психологічний стан. Нам було потрібно прийняти цих дітей у свої навчальні заклади й зробити так, щоб мінімізувати їхні проблеми.

Виникають певні психологічні труднощі й у дітей, чиї батьки беруть участь в АТО. Це накладає відбиток на дитину, на те, з яким відчуттям вона йде до школи й навчається. Зараз багато бійців повертаються, і їм потрібна певна соціалізація, психологічне врівноваження. Для сім’ї це – додаткове випробування.

Ну, і звісно, непрості випробування – це і обмеження фінансування галузі, й складнощі з підвозом учнів до шкіл (зросли ціни на енергоносії), й необхідність посилити цивільний захист дітей і педагогів як від природних і техногенних загроз, так і, борони Боже, від терористичних проявів.

– Тримаєтеся?

– Життя стає складнішим, і тому мені особливо приємно відзначити, що освітяни в цих умовах зуміли згуртуватися, й галузь практично по всіх напрямках демонструє позитивну динаміку. Ось буквально кілька днів тому було нагороджено учнів-переможців Всеукраїнського етапу конкурсу Малої академії наук і предметних олімпіад. По Малій академії 63 відсотків учасників від області здобули призові місця! Такого високого показника область не мала ніколи. Це – неабиякий успіх і учнів, і їхніх учителів, і галузі в цілому.

Чи є альтернатива закриттю малокомплектних шкіл? Є можливість якось поліпшувати умови навчання учнів? Наприклад, ставити пластикові вікна?

– Ситуація складна, але цьогоріч держава вперше скасувала ті положення Бюджетного кодексу, які забороняли фінансувати одну установу з різних бюджетів. Тепер, приміром, сільську школу можна профінансувати і з сільського, і з районного, і з обласного, і з державного бюджетів. Це дозволяє робити і капітальні ремонти, і поліпшувати матеріально-технічну базу.

Цьогоріч у нас було внесено ряд змін в обласні програми. Тож, приміром, програма забезпечення навчальних закладів комп’ютерами і оргтехнікою тепер фінансується на 40 відсотків – за рахунок обласного бюджету, 40 відсотків – за рахунок місцевих бюджетів і 20 відсотків – за рахунок інших джерел. Тож для тих районів, які вирішують виділити свою частку, область іде назустріч і також виділяє кошти.

Для чотирьох шкіл області було вирішено придбати набори робототехніки ЛЕГО-конструювання. Дехто вважає, що це – лише іграшки, які продаються в магазинах, і толку від них мало. А насправді йдеться про те, що діти з 1 по 11 клас отримують такі набори із розрахунку одна штука на двох учнів. Набори дозволяють займатися і робототехнікою, і конструюванням, і гідравлікою, і дизайном, і, звісно, фізикою та математикою.

– Є у вашому повсякденні й негатив, напевно?

– Так, цього року не придбали жодного шкільного автобуса. Ми й нині забезпечуємо 100-відсотковий підвіз учнів, але техніка місцями стара, зношена, часто ламається.

– Зараз багато говорять про закриття малокомплектних шкіл. Скільки шкіл закриється з 1 вересня?

– Невідомо. Відповідно до законодавства, ці питання вирішуються на місцевому рівні, на рівні району. Обговорюються різні варіанти. Я маю оптимістичний прогноз, тому що в жовтні – вибори місцевих рад, і зараз жодний депутат, який при пам’яті, не зможе проголосувати за закриття школи.

– Але ж проблема є, і її треба якось розв’язувати.

– Справді, проблема є. Але я б не хотів, щоб складалося враження, ніби в попередні роки в галузі все було добре. Близько 20 шкіл області не функціонували, хоч формально й продовжували існувати. Це давало керівникам можливість звітувати, ніби не було закрито жодної школи. Сьогодні ми говоримо не про закриття шкіл, а про те, щоб у малих громадах залишити школи 1-2 ступеню, забравши в них 3-тю ступінь, а подекуди – і 2-гу. А для старших учнів – створити скрізь по області опорні в матеріальному і кадровому плані школи, і туди підвозити більше дітей. Для цього, до речі, потрібні нові автобуси.

– Чи відбудуться з 1 вересня якісь суттєві зміни в шкільних програмах? Зараз кажуть про поліпшення викладання іноземних мов.

– Суттєвих змін у програмах не відбулося. Але очевидно, що, якщо ми йдемо до Європи, ми маємо суттєво поліпшити знання іноземних мов для наших учнів. Тому цьогоріч Міністерство освіти і науки вперше виступило з ініціативою проведення (паралельно з пришкільним відпочинком і оздоровленням) літніх мовних таборів. Щодо цього укладено угоди з представництвами і посольствами провідних країн Європи. Підключаються волонтери Корпусу миру, найкращі студенти лінгвістичних вишів. У нас в області планується проведення 86 мовних таборів, у яких літнє навчання пройде близько 2 тисяч дітей.

Відбувся конкурс на нові підручники з різних предметів, і Міністерство поставило вимогу розвантажити програми, оскільки вони занадто стислі й важкі для сприйняттz. Тому діти швидко втомлюються, а для багатьох деякі предмети виявляються занадто складними. Із часом, коли ми перейдемо на 12-річне навчання, програми можна буде ще більше розвантажити. Думаю, це буде тільки на користь.

Об’єднання вишів – не більше ніж чиясь ідея

– У сфері вищої освіти зараз тільки й говорять про об’єднання двох провідних обласних вишів – ЧДТУ і ЧНУ ім. Богдана Хмельницького...

– Так трапилося, що я – майже безпосередній учасник цих подій. Коли в Черкаський національний університет приїздив міністр освіти і науки Сергій Квіт, у нього була зустріч із громадськістю. Тоді хтось із залу порушив питання про те, що сьогодні в країні близько 800 вишів, а стільки державі не потрібно. Потенціал нашої вищої освіти – у створенні потужних вишів, мега-освітніх і наукових установ із числом студентів не менше 10 тисяч. Під час зустрічі також ішлося про те, що ЧНУ уклав угоди з багатьма вишами 1-2 рівнів акредитації, іншими вишами області про співпрацю. В принципі, такі угоди передбачають, що у майбутньому ті, хто домовився про співпрацю, ввійдуть у таке собі мега-об’єднання. І хтось запитав, чи не доцільно було б об’єднати два виші, наприклад, технологічний і національний університети. Це утворення, мовляв, було б дуже потужним і мало б значний потенціал для наукової роботи, для підготовки студентів. Тоді міністр відповів: «Так, це можливо. Але для цього має бути ініціатива знизу, від двох вишів. Тобто, мають ухвалити рішення і один, і другий трудовий колективи, вийти з ініціативою про об’єднання на міністерство, і тоді це питання буде розглянуто, і, можливо, буде ухвалено рішення. Тому що такі питання вирішуються на рівні міністерства і Уряду».

Як далі розвивалися події, я не знаю. Не знаю, чому інформація про можливість об’єднання вийшла від заступника міністра (принаймні, так твердять представники технологічного університету). Але я впевнений, що він мав на увазі лише те, що об’єднаний виш може мати потужну перспективу і на держзамовлення, і на фінансування, і на наукові розробки. Очевидно, керівники та частина працівників технічного університету сприйняли це як уже доконаний факт, що об’єднання відбудеться.

Студенти ЧДТУ були на зустрічі з головою облдержадміністрації Юрієм Ткаченком, і він чітко й однозначно оголосив свою позицію: наразі він не підтримує такого об’єднання. Я добре знаю, що від області така ініціатива не виходила, бо вона б ішла через наш департамент. Ні голова обласної ради Валентина Коваленко, ні голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко такої позиції не озвучували. Очевидно, йдеться про готовність багатьох із нас іноді дути на холодну воду, щоб десь не обпектися.

Як освітяни стають «надзвичайниками»

– Ви згадали про те, що в нових умовах на освіту покладається ще й обов’язок посилення цивільного захисту учнів і викладачів.

– Антитерористичний центр СБУ доводить ЗМІ інформацію про те, що в області затримують людей зі зброєю та тих, хто брав участь у терористичній діяльності. Тож ми маємо бути готові до реагування на будь-яку непередбачену ситуацію.

Ми розробили цілий комплекс заходів. Посилили охорону навчальних закладів. Навчили педагогічних працівників, хто із них за що відповідає під час виникнення надзвичайної ситуації, в тому числі й пов’язаної з бойовими діями.

Також навчаємо дітей, як їм слід реагувати на надзвичайні ситуації, при чому не тільки у школі, де можуть допомогти педагоги, а й на вулиці, вдома, в місцях ігор.

А якщо надзвичайна ситуація все-таки виникла, і комусь потрібна невідкладна допомога, вчителі та учні мають знати, як це зробити. Ми ретельно працюємо над таким навчанням. Наприклад, усі без винятку працівники нашого департаменту пройшли навчання з надання першої медичної допомоги. Наразі така робота ведеться у школах.

Набуті знання ми закріплюємо на практиці. Це називається «об’єктовими тренуваннями». Ми провели такі тренування в низці шкіл, професійно-технічних закладів, у виші. Робота триває навіть зараз, коли навчальний рік уже завершився.

– Засоби індивідуального захисту є у школах?

– Ми провели відповідну перевірку, чи є такі засоби у школах, і в якому вони стані. На жаль, цивільним захистом роками нехтували. Тому в тих закладах, де не зберегли протигазів та респіраторів, вимагаємо, щоб були хоча б ватно-марлеві пов’язки.

– Ви розповіли, що вчителі в нових умовах повинні ставати трошки медиками, трошки – надзвичайниками. Справжні надзвичайники допомагають?

– Співпраця з ними дуже потужна і тісна. Починаючи від спільних нарад щодо того, як діяти в надзвичайних ситуаціях, і закінчуючи допомогою в навчанні. Я б рекомендував взяти коментар і людей, які безпосередньо відповідають за таку співпрацю. Маємо докладний і, що особливо важливо, неформально складений план спільної роботи. Тож робимо все, що від нас залежить, щоб наші діти були в безпеці.

Микола Герман, заступник начальника штабу цивільного захисту Департаменту освіти і науки ОДА:

– Найбільшу увагу звертаємо на ті заклади освіти, де діти перебувають цілодобово: дитячі будинки, школи-інтернати, а також гуртожитки вишів і професійно-технічних закладів. Ми з обласним Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності намагаємося навчити педагогів, працівників освітніх закладів і учнів діяти в умовах надзвичайних ситуацій – техногенних, природніх, соціальних, економічних, інформаційних. Особлива увага – можливості виникнення терористичних проявів. Позачергово, з виїздами на місця навчаємо людей (наразі такі позачергові навчання провели майже з півтисячею осіб). На показові об’єктові тренування запрошуємо керівників усіх установ, підприємств, організацій галузі освіти, щоб вони могли подивитися, як це робиться. Особливо намагаємося підтримувати тих, хто сам хоче навчатися. Адже не секрет, що донедавна на цивільну оборону вагому увагу мало хто звертав – починаючи від Уряду і закінчуючи директорами шкіл на місцях.

Олексій Биков, керівник Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області ДСНС України:

– Наразі змінюється ставлення людей до процесу навчання цивільному захисту, й це дуже тішить. Раніше, коли ми приїжджали в район, навчання часто зводилося до механічної начитки інформації. Зараз – іде повноцінний діалог. Слухачі – від керівництва району до пересічних громадян – ставлять свої питання, і ми часто дивуємося, наскільки ці питання глибокі й практичні. В таких діалогах ми самі дізнаємося багато нового про реальні проблеми, які постають перед цивільним захистом на місцях – у містечках, селищах, селах. Керівники підприємств, установ і закладів намагаються вже під час навчання осмислити, як загальні правила цивільного захисту необхідно реалізувати на їхніх об’єктах. З іншого боку, ми менше теоретизуємо, а орієнтуємося на практику. Між іншим, зняли показовий фільм про об’єктові тренування на базі Черкаського політехнічному технікуму. Хотілося б, щоб у інших закладах освіти навчилися працювати не гірше. Кінцева мета – щоб дії у випадку надзвичайної ситуації були відпрацьовані до автоматизму. Але я на кожному занятті кажу: «Бажаю, щоб отримані знання ніколи не довелося використовувати в реальному житті!»

Юрій Дроговоз, фахівець Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Черкаської області ДСНС України:

– Фахівці нашого центру спільно з Департаментом освіти і науки ОДА розробляють літературу, буклети, пам’ятки про те, як мають діяти керівники закладів освіти та їхні вихованці при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій. Найбільше уваги приділяємо спеціальним об’єктовим тренуванням із питань цивільного захисту в закладах освіти. Отриманий досвід успішно втілюється в життя освітніх установ області. Керівники навчальних закладів впевнено діють при виникненні нестандартних ситуацій, уміло організовують та проводять евакуацію учнівської молоді в безпечну зону та укриття в захисних спорудах. Для прикладу, при проведенні об’єктового тренування в найбільшій школі міста – №17, де навчається понад півтори тисячі дітей, евакуація була проведена за 4 хвилини!