Відродження соціальної справедливості, відновлення економіки, зменшення житловокомунальних тарифів, зниження цін на ліки і продукти харчування, скасування пенсійної реформи, такі завдання поставили перед собою члени оновленої політичної партії покійного Георгія Кірпи «Відродження» на з’їзді минулого тижня, який став топтемою і черкаських ЗМІ зокрема. Партія оголосила про перехід в опозицію до нинішньої влади, а для ефективної роботи вирішила зробити ставку на лідерів в областях, які мають стійку позицію, пройшли мажоритарну систему виборів, спілкуються із простими людьми, знають їхні проблеми і не бояться говорити правду. Тому цілком логічним стало те, що очільництво обласною організацією на Черкащині було запропоновано народному депутату VII скликання Леонідові Даценку. За останній рік він практично єдиний на Черкащині публічно опонував владі, намагаючись змусити її виконувати проголошені під час Революції Гідності обіцянки.
- Із жорсткої опозиції до режиму Януковича – Тулуба за рік ви знову опинилися в опозиції до чинного голови ОДА і політики уряду та Президента. Чому так сталося, невже українцям не достатньо було двох Майданів і війни, щоб нарешті почати змінювати країну?
- Під час Революції Гідності народ окреслив кілька блоків завдань для тих, хто прийшов у владу після Януковичів – Тулубів. У нас в області вони були сформульовані у програмі «Від Революції Гідності до гідного життя». Там обласна команда владців брала зобов’язання подолати корупцію разом з народом, разом з громадами сформувати нову владу, люструвати прислужників попереднього «злочинного режиму»... Я постійно цитував цю програму, коли наші нові обласні керманичі забули за вимоги людей і почали призначати на посади одіозних ексрегіоналів; коли дивним чином судді, які судили євромайданівців, уникали люстрації; коли залишились у кріслах працівники прокуратури, міліції, податкової, УСБУ, які займались кришуванням корупційних схем; коли було «втоплено» розслідування кримінальних справ по гуртуванню «тітушок», а їхні поводирі продовжують розгулювати на свободі... Таких фактів люди можуть називати десятки. Влада практично почала нищити той революційний актив, що сформувався і загартувався у 2013 – 2014 роках у всіх районах, «клонувати» і дробити майданівські організації, нацьковувати одних на інших. І все це на фоні кривавої війни на Сході, де загинула вже майже сотня черкащан, небувалого стрибка цін, шаленого здорожчання тарифів і урізання зарплат та пенсій. По суті, 90% жителів області опинились в опозиції до такої політики влади. А я звик бути чесним з людьми і підтримувати перед усім народ.
- Утім, сьогодні, коли йде війна, нас застерігають від гострої критики влади. Мовляв, таким чином ми розхитуємо підвалини самої держави і працюємо на Путіна.
- Подібні оцінки політикам, громадським діячам чи організаціям зараз щедро роздають представники влади. Але в мене запитання, а чи не корупція, яка продовжує процвітати, є головним ворогом держави? Хіба не проти України працюють ті, хто розкрадає бюджет, заробляють «відкати – перекати» на оборонних замовленнях, дерибанять землі і підприємства, продовжують брати хабарі, тільки тепер ще більші? І якщо ми всі дружно перестанемо з цим боротися, ця проблема що – розсмокчеться сама по собі? Я пам’ятаю, до чого такий підхід призвів у 2005 – 2010 роках. Тоді, як і зараз, влада своєю безпринципністю, слабкодухістю і жадібністю вбила у народу віру у справедливість, посіяла безнадію. І тоді у 2010 році на білому коні в крісло Президента в’їхав Віктор Янукович. Якщо ми допустимо це сьогодні, то вже не на білому коні, а на білому танку до нас заїде Путін. Мене як людину, що починала свій шлях боротьби за незалежну Україну ще з покійним В’ячеславом Чорноволом у Народному русі така перспектива не влаштовує.
- Ну, сьогодні опозицію в нас ділять на конструктивну і неконструктивну.
- Ні, у нас на публіку нерідко в опозицію граються ті політичні сили, які мали б нести відповідальність за те, що відбувається в країні. У нас парламентськопрезидентська республіка, і визначальною є роль не Президента, а коаліції в парламенті, яка сформувала уряд на чолі з Яценюком. Хоча під час звіту Петра Порошенка у Верховній Раді ми так і не почули, які свої обіцянки Президент бодай почав виконувати. Головна з них – завершити війну за кілька тижнів. Чи принаймні, продати свій бізнес... Але повернемось до коаліції нинішню сформували 5 партій – «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Батьківщина», Радикальна партія Олега Ляшка та «Самопоміч». Всі вони між собою поділили квоти міністрів в уряді, голів держадміністрацій, керівників інших відомств та державних органів. Тобто усілися біля державного корита, а тепер ремигають між собою, б’ються кому жирніший шматок дістанеться...
Коли в нашій області вибухнули кілька районів через кадрову політику губернатора, де були наші великі демократичні партії? Коли через будівництво найбільшого в Європі птахокомплексу «Нашої Ряби» повстали Канівський і Черкаський райони чи через рейдерське захоплення земель збурився Тальнівський район, чому ми не почули їхньої думки? Влада зараз по факту у їхніх руках, і вони мають відповідати за її роботу. А якщо якийсь окремий чиновник «зарвався», то партії коаліції першими мають вимагати його покарання чи навіть відставки. Ви чули щось подібне від наших обласних політичних вождів стосовно названих мною проблем? І я не чув. Ви чули, щоб котрась із коаліційних партій відкликала своїх міністрів і посадовців із влади? Отож. Кожен повинен нести відповідальність за те, що обіцяв зробити і що наробив, будучи у владі...
- Що робитиме партія «Відродження»?
- В опозиції партія «Відродження» буде не просто критикувати владу, а пропонувати конкретні шляхи вирішення проблем. Зокрема, народні депутати відповідної групи у парламенті напрацювали низку законопроектів, залучивши найкращих українських експертів. Ідеться про повернення житловокомунальних тарифів на рівень січня 2014 року, проведення індексації пенсій і заробітних плат не менше рівня інфляції, зниження цін на лікарські засоби, повернення соціальних пільг, скасування 15відсоткового обмеження виплат працюючим пенсіонерам та багато інших реформ у галузі сільського господарства, розширення повноважень органів місцевої влади тощо.
- Вам закидають, що у депутатську групу «Відродження» входять колишні регіонали, зокрема четверо депутатів від Черкащини – Валентин Ничипоренко, Геннадій Бобов, Антон Яценко та Володимир Зубик.
- Обласний актив партії «Відродження», до якого в основному входили залізничники і транспортники, яких у свій час згуртував Георгій Кірпа, надзвичайно обурились, коли сьогодні з них малюють регіоналів. «Відродження» під час режиму Януковича було гонимою партією, самого Кірпу вбили, а його однопартійців залякували, щоб вони навіть не думали брати участь у виборах.
Щодо названих вами народних депутатів, то вони були обрані до парламенту вже після Революції Гідності. Провладні сили, якщо вони вважали цих людей «одіозними», мали б об’єднатись, виставити єдиного кандидата і вибороти перемогу. Чому вони не оспорили лідерство в округах? Це питання до них, у першу чергу, і до влади. А на сьогодні за Ничипоренка, Бобова, Зубика і Яценка проголосували більшість виборців. То що, тепер цих черкащан треба виселити з області? І до слова, я завжди наголошував: якщо ми когось називаємо «одіозним», то або маємо довести його «одіозність» на практиці, або вибачитись.
У мене таке враження складається, що якщо наша влада так буде далі працювати, то їй ще доведеться перед Тулубом вибачаться, адже я не бачу великого бажання посправжньому садити його в тюрму...
реклама
Коментарі
У "Вечірці" вона розміщена на одній сторінці з Ляшком.
Це точно, що перегиб. Наскільки я памятаю, то 2/3 рухівців України пішли якраз за Костенком, а після розколу РУХу обласний осередок УНП очолив не Даценко. Ті, хто пише напівправду дійсно не змінюються з роками. Стосовно Кірпи і недогуго Відродження не буду стведжувати як складеться у Даценка, а за нардепами від Черкащини, що увійшли до партії точно тюрма плаче.
Один з них Куйло, а другий Кандон. Хто є хто, вгадай?!
А так воно і є
Пано́птикум (от др.-греч. πᾶν — всё и ὀπτικός) — оллекция причудливых живых существ и т. п.). В переносном смысле — сборище чего-то невероятного, жуткого (см. Толковый словарь Ефремовой)
Стрічка RSS коментарів цього запису