Тендерний комітет Черкаського міськвиконкому – одна зі структур, на адресу якої чи не найчастіше лунають звинувачення в хабарництві, корупції та відмиванні грошей. Ось і днями на прес-конференції для журналістів поки що чинний заступник міського голови, депутат обласної ради Любов Майборода назвала його роботу неефективною, безперспективною і такою, що «має корупційну складову».
Свої ж стосунки з директором департаменту економічної політики міськвиконкому, головою Єдиного тендерного комітету Павлом Карасем називає складними.- Я практик, я лікар. Мені потрібно, щоб проводилися аналізи. І коли Павло Миколайович починає теоретично розказувати, що мої пропозиції суперечать закону, що він краще знає, як проводити закупівлі, я вважаю, що тут просто якась відсутність мудрості. Але не персонально в людині справа. Недієздатною є сама організація роботи комітету, - вважає Майборода.
Такі заяви сам Павло Карась називає популізмом.
- Любов Володимирівна не є ні практиком, ні лікарем, - відповідає він на звинувачення. - Півроку роботи з нею було достатньо, аби це зрозуміти. Вона популіст-демагог і будь-якою ціною хоче сподобатися виборцю. Стає зрозуміло, чому її звільнили з посади заступника мера. І те, що вони з Одаричем побили горшки, сталося якраз через небажання Любові Володимирівни бути службовцем.
Павло Карась каже: у Майбороди місяцями лежала на столі нерозписана пошта. Вона не хотіла підписувати листи, якими треба було комусь відмовляти.
- «Погані» листи підписували керівники департаментів, а вона – лише «хороші», бо це може вплинути на рейтинг. І їй абсолютно байдуже, що тендери економлять міському бюджету 10 мільйонів гривень, котрі йдуть на ті ж ремонти шкіл, дитсадків… Для неї головне – задовольнити апетити головних лікарів і директорів шкіл, при тому, що без тендерів немає жодної економії. Її не цікавлять прозорі процедури, головне – аби були ліки. Я теж хочу, щоб були ліки, але я хочу, щоб ці ліки були придбані дешевше! – обурюється посадовець.
Утім, з паном Павлом «Прочерк» спілкувався ще за кілька днів до цих заяв. У розмові з журналістом посадовець не приховував, що робочі стосунки з Любов’ю Майбородою у них не складалися. Нині ж він налаштований більш рішуче. Каже: її популістські заяви матимуть продовження:
- Я маю намір подавати до суду за те, що Любов Майборода заявила, буцім вона не дала мені вкрасти три з половиною мільйони гривень під час укладання договору на очистку зливової каналізації, де нібито була вказана в кілька разів завищена ціна. Це неправда. Любов Майборода бреше, як вона бреше завжди. І найбільше, що я хочу – не згадувати це прізвище. Не дай Боже, щоб такі люди потрапляли до Верховної Ради!
З Павлом Карасем зустрічаємося в останній день перед його відпусткою. Звільнившись після наради в першого заступника міського голови Беззубенка, він швидко ксерокопіює документи, викликає когось зі співробітників, і, продовжуючи роздавати доручення, запрошує журналіста.
Сідає не за робочий стіл, а за, так би мовити, «круглий». На ньому вперемішку із паперами – ножиці та рулони скотчу.
Павло Карась роз’яснює процедуру проведення торгів «від і до», креслячи рукою по столу уявні плани. Переконаний: усі розмови про те, потрібні тендери чи не потрібні, - зайві, бо тендери передбачені законом:
- Якщо в розпорядника коштів передбачено на товари і послуги 100 і більше тисяч гривень на рік, а на роботи – 300 тисяч, то обов’язково має проводитися тендер. Це уведено ще в 2000 році. І це виправдано, бо дозволяє купувати за нижчою ціною й істотно економити бюджетні гроші.
Складнощів у проведенні тендерів, за його словами, чимало. Перші - у заявках від учасників, де мають бути всі технічні параметри й характеристики предмета закупівлі.
- Закон вимагає, щоб усі параметри були вказані правильно і не спричиняли дискримінації учасників, - пояснює Павло Карась. – Тобто, не можна вказувати, що потрібен «автомобіль мерседес марки такої-то і щоб директора заводу звали Іван Іванович». Не можна називати марку, виробника і таке інше. У тому числі заборонена дискримінація учасників за країною походження товару. Тут виникає друга проблема, бо обласна адміністрація хоче, щоб надавали перевагу не тільки вітчизняному виробнику, але й місцевому. А ми не маємо права надавати перевагу. Мені абсолютно байдуже, де зроблена труба для того ж Водоканалу – в Китаї, в Росії, чи на заводі українського олігарха. Мені головне купити цю трубу дешевше.
Саме тому оцінка пропозицій у тендерному комітеті відбувається найчастіше за єдиним критерієм – ціною. І якщо на результати торгів ніхто не скаржиться, з переможцем укладається договір. Утім, скаржаться учасники нерідко. Найчастіше – на тендерну документацію.
- Ми любимо ці скарги, вони вказують на ті речі, які ми пропустили. Ми ж не можемо розбиратися в усіх галузях і знати всі технічні характеристики. Це може бути не обов’язково скарга, а лист-запит, у якому вказує, приміром, що за всіма вказаними технічними параметрами ми обмежуємо конкурентне середовище, бо такий товар виробляє тільки одна фірма, - розповідає Павло Карась, крутячи по столу рулончик скотчу. – А загалом поскаржитися можуть на все - і на документацію, і на те, чи правильно ми розкрили конверти…
Своє незадоволення учасники можуть висловлювати як на адресу тендерного комітету, так і на адресу Міністерства економіки. Лише воно має право визнати торги недійсними. Але таких випадків було не більше 1% від усіх проведених торгів.
Найбільша проблема тендерів полягає зовсім не у скаргах, а в тому, що нерідко провести їх просто неможливо: немає жодного учасника.
- Таке трапляється по всіх галузях, та чи не найбільше – в медицині. Який сенс фірмі брати участь у тендері, коли після перемоги в ньому її будуть перевіряти всі. І на юристів витратиш більше грошей, ніж отримаєш прибутку від перемоги в тендері. А в нас дика кількість правоохоронних органів – перевіряють і УБЕЗ і УБОЗ, і прокуратура, і СБУ, і КРУ, і податкова міліція. І як тільки ти виграєш, до тебе прийдуть усі! І щоб брати участь у тендері, треба мати відповідний рівень зв’язків у цих же органах.
Якщо немає учасника, мерія змушена оголошувати новий конкурс. Усе це час – по кілька місяців. І нерідко виникають дуже великі проблеми, особливо в медицині, коли хворим не надходить ліків.
- Постійно чую звинувачення на свою адресу. Але я нічого не можу зробити. Я повинен виконати процедуру, яка передбачена законом, бо за її невиконання передбачена кримінальна відповідальність. Думаєте, до мене лікарі не направляють хворих? Ідіть, кажуть, до Карася, це він тендер не провів. І приходять. Це дуже важко, - емоційно розповідає посадовець.
Каже, єдиний вихід із такого становища – просити в Мінекономіки, щоб дозволили закупівлю в одного учасника. Але на це в міністерстві йдуть неохоче.
- У нас двічі тендер не відбувся по наркотичних засобах. Бо такими препаратами торгує лише «Фармація». Ми звернулися до міністерства, а нам відповідають: шукайте учасників у інших областях. Але ж вони не продають на іншу область! Ніде у світі немає вимоги, щоб було два учасники. На жаль, у нас так. Ми повинні ще раз і ще раз оголошувати нові торги і сподіватись що хтось у них візьме участь, - обурюється ситуацією Павло Карась, стукаючи скотчем по столу.
Запитую, чи не набридло постійно бути винним.
- Набридло. А перевірки безкінечні? А кримінальні справи нізащо? За весь час моєї роботи не було жодного звинувачення від учасників. Натомість постійно – від політиків і правоохоронних органів, - каже Павло Миколайович. – Проти мене порушено кримінальну справу за те, що неправильно купив томограф. Тендерний комітет – це колегіальний орган. Всі його члени проголосували за те, що він відповідає усім характеристикам. Експертиза підтвердила. А от працівники КРУ і прокуратури, вважають, що не відповідає, і порушують безглузду кримінальну справу. При цьому звинувачують не тендерний комітет, а мене. А що ж я мав із того, що купив томограф за найнижчою ціною, де шкода нанесена державі?
Павло Карась розповідає: не рідше, як раз на місяць ходить на різноманітні судові засідання – і по розгляду скарг у тому числі. З деяких робить висновки – дехто навмисно затягує процес виконуючи замовлення в тому числі деяких місцевих політиків.
- Чесно кажучи, хочеться кинути цю роботу тільки через кількість перевірок. Он навпроти кабінет, там у нас спеціальний стіл для перевіряючого. І за ним постійно хтось сидить. В мене не було такого дня, щоб в департаменті не було якоїсь перевірки. Як ви вважаєте, так можливо працювати?
Зізнається: протягом останнього року не раз подумував, аби кинути роботу в мерії. Хоча нинішню обстановку в мерії вважає непоганою. Гірше було, коли більшість у виконкомі мали «вороги Одарича з БЮТу».
Про самого міського голову відгукується, як про дуже вимогливу людину. Працювати з ним хоч і важко, але цікаво.
- Він дуже вимогливий, завжди чимось незадоволений. Він практично не буває задоволений. Навіть коли ти все зробив ідеально, вчасно, те, що він хотів і так далі – його реакція буде одною – це буде відсутність реакції. Такого, щоб він людину похвалив – я не пам’ятаю. Але якщо буде хоч на міліметр не так, про це тобі обов’язково буде сказано. З іншого боку, я багато чому в нього навчився, - розповідає Павло Карась.
До політики сам уже повертатися не хоче, має бажання працювати у реальному бізнесі. Каже, що його ліберальні погляди не знайдуть підтримки у людей.
- В Україні політика – це демагогія. А я не хочу брехати. Ми бідні. Ми не можемо дозволити собі таку кількість лікарів, учителів, чиновників. Як гадаєте, це сподобається виборцю?
реклама
Коментарі
А ВОНИ ПАШУ ВИКОРИСТАЛИ, ВИЧАВИЛИ ТА АБОРТУВАЛИ!!!!....
ПРИКРО, АЛЕ ДОВІКУ НЕ ВІДМИЄШ ТЕ ЛАЙНО, В ЯКЕ ВИМАЗАВСЯ, ПЛАЗУЄЧИ ПЕРЕД *** ТА ТОРГУЮЧИ ЧЕРКАЩАНАМИ!!!! !!!!!!1
ОПОЗОРИВ ЛИШЕ ХОРОШЕ ПРІЗВИЩЕ СВОГО БАТЬКА- ТРУДЯГУ!!!11111111111
Бачу і сміюся. Паша почав себе лобіювати через Інтернет-ресурси. Ги-ги.
Порядність й вихованість Удод набагато кращі риси ніж просто мати хист до
Балаканини. Щонайменш юридична освіта набагато краща ніж медична…
Цей «нєвмєня’ємий» самоучка нехай їде добудовувати свій дім у геронімівці за заощадженні кошти від тендерів. Або відразу до Бортніка за своїм звернеться.
Не місце цій людині у вертикалі міської влади. А якщо його так любе мер – нехай його зробить радником на громадських засадах. Саме там йому місце.
Но, давайте заспорим, на что угодно - НЕ КИНЕ
Бо присосався Карась, як карась, к кормушке.....
МОЖЕ! БО ГОДУЄ! А ТОЙ - ПРОДАЄ ЧЕРКАСИ І ЧЕРКАЩАН! ПРО ЧЕСТЬ І СОВІСТЬ МОВЧУ, БО НЕМАЄ СМИСЛУ ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО ВЖЕ ДАВНО ПРОДАНО І ЗАБУТО!
Стрічка RSS коментарів цього запису