– Із одного райцентру до нас привезли бійця, молодого хлопця, у тяжкому запої. Він казав мені: «Лікарю, я у відпустці додому. Відпустка закінчилася, а я її навіть не пам’ятаю. Знаю, що приїхав і пішов поминати загиблих. І все!» Усю відпустку він пропив... – зітхає Геннадій Григорович. – На жаль, ця ситуація досить типова.
«Добро, ласка і труд!»
– Що можна порадити близьким людей, які повернулися з війни?
– Враховуючи, що в нас в Україні все, і в тому числі ліки, незрівнянно дороге (порівняно з нашими доходами), актуальною залишається тема «допоможи собі сам». До мене часто звертаються матері бійців, котрі, повернувшись із війни, тяжко адаптуються до мирного життя. Ці хлопці подовгу поминають горілкою своїх полеглих друзів, і, враховуючи їхнє горе, ніхто їм не перечить. Але, в принципі, треба навпаки...
– Що можна зробити?
– Добро, ласка і труд – найкращі засоби для того, щоб уберегти близьку людину від алкоголізму. Потрібно якомога швидше повернути людину до природнього устрою життя, який був до моменту призову. Як казав відомий німецький економіст Карл Маркс, відпочинок – це зміна занять. Не можна міркувати, як деякі мами: «Нехай дитина поспить, відпочине». Ні, найкращим варіантом для вчорашнього солдата буде участь у трудовому житті сім’ї – це сприятиме якнайшвидшому поверненню в попереднє життя – життя, в якому було фізичне і психічне здоров’я.
Якщо це село – тут усе просто: піднялися раненько й пішли поратися. Наприклад, зараз садять картоплю... Якщо це місто – все одно знайдеться робота в квартирі. Праця, завантаження – щоб людина не залишалася сам на сам зі своїми думками та спогадами. Що швидше людина знайде себе «тут і зараз», тим менше ризиків будь-яких відхилень.
Їжа «як у дитинстві»
– Ще одна порада – правильне харчування, – продовжує Геннадій Григорович. – Важливо, щоб їжа була такою, яку хлопець любив із малечку. Побільше солодощів (мед, варення, солодкі страви, пиріжки) – солодощі сприяють швидкому відновленню нервової системи. Дуже корисно споживати м’який сир (по-російськи «творог») – десь із 400 грамів на добу. Можна з медом, родзинками, курагою. Дуже добре приготувати свинячі чи ялові мізки, хоча б грамів 50 на добу. Як це робиться – легко знайти в Інтернеті. Мозги містять незамінну амінокислоту, яка називається лецитин. Ця амінокислота, всмоктуючись у кров, допомагає нашому головному мозку працювати.
Загальне правило – людина повинна споживати якісну домашню їжу. Таку як в дитинстві. Треба слідкувати, щоб людина завжди була сита, але при цьому не переїдала.
– А що не бажано?
– Не раджу готувати смажене, жирне – це може не тільки загострити шлунково-кишкові патології, а й негативно відбитися на загальному стані здоров’я людини. Абсолютно необхідно виключити з раціону будь-які страви, які нагадують горілчані закуски, – солоні огірочки, квашену капусту, нарізане спокусливими шматочками сало, варені яєчка тощо.
Під будь-яким приводом треба утримувати людину від споживання алкоголю. Алкоголь потрібен учорашньому бійцеві для заспокоєння. Але ми, на щастя, маємо значно кращі засоби для цього – природні заспокійливі чаї. Хміль, м’ята, валеріана... Крім того, готові чаї можна придбати в аптеці. Наприклад, дуже корисними є заспокійливі збори лікарських трав – збір №1 і збір №2. Можна позаварювати валеріанку на ніч. Усі ці напої дуже добре пахнуть, вони смачні.
На ніч можна провітрити приміщення, зробити теплі ванночки для ніг, дати тепле молоко з медом.
– Хтось усе це реально робить?
– Авжеж! У цьому плані велика надія покладається на мам. Батько може просто махнути рукою: «А! Трохи поп’є, перехворіє, і все буде в порядку!» Це, м’яко кажучи, зовсім не так!
Міцність духу відвідує тільки тверезих!
– Чи потрібно вживати якісь медикаментозні засоби?
– Є дуже ефективні, але й дуже дорогі медикаментозні засоби. Втім, усе потрібно в свій час. Якщо ми відразу почнемо завантажувати людину таблетками, кричати, що в неї «в’єтнамський синдром» і змушувати її іти до психіатра, то цим ми доб’ємося лише того, що людина «ввійде у хворобу». Це буде не те що погано, а дуже погано. Тому ліпше почати «ведення хвороби» із заспокійливих чаїв.
До заспокійливого чаю можна додати траву чебрець – чайну ложечку на сто грамів води. При регулярному застосуванні (кілька разів на день протягом кількох місяців) чебрець формує в людини огиду до алкоголю. Чебрець – річ неймовірно чудова! Знімає збудження, в комплексі з іншими препаратами навіть лікує епілепсію.
Але жодних інших добавок. Жодних «підливань» і «підмішувань»! Цим ви тільки зашкодите близькій людині! Також не можна самостійно «призначати» людині антидепресанти чи снодійні – всі вони не поєднуються з алкоголем.
– Чи потрібно розмовляти з учорашнім бійцем про війну? Вважається, що людині потрібно «виговоритися»...
– Одна річ – якщо людина сама хоче щось розповісти. Але розпитувати в жодному разі не можна! Не можна повертати демобілізованого бійця у війну. Навпаки, його потрібно максимально завантажити тими проблемами, які виникають сьогодні. Людина повинна почати жити проблемами сім’ї. А якщо будуть постійні розпитування: «Розкажи! А як, а що?», демобілізований військовий буде переживати стресові ситуації заново.
– Коли потрібно звертатися по професійну допомогу?
– Є такі моменти, коли без медицини не обійтися. Зараз я назву ознаки, які свідчать про те, що справді необхідно звернутися до лікаря. Це – випадки, коли боєць переніс контузії, черепно-мозкові травми, тяжкі поранення, важкі психотравми. Потрібно звернутися до лікаря, якщо людина не спить, не має апетиту або не їсть їжу, яку любила з дитинства, перебуває у постійному збудженні («від нього можна запалювати сірники на відстані»), часто гнівається, не терпить зауважень.
– Вважають, що людина, яка повернулася з армії, може «відпочивати» з алкоголем щонайменше три доби...
– Нічого подібного! Алкоголь тут не друг, він – перший ворог!
– Іноді людина не хоче слухати нічиїх порад.
– У будь-кого є свій авторитет. Дуже часто таким авторитетом є діти.
– Деякі жінки намагаються «лікувати» своїх чоловіків таким чином: виставляють пляшку, мовляв, нехай краще зі мною вип’є, ніж буде ходити десь по друзях-сусідах...
– Це – згубно. Не даремно пишуть, що коли випиває чоловік – хата горить з двох кутів, коли жінка – з трьох кутів, коли чоловік і жінка – з чотирьох. Крім усього іншого, це – й дуже негативний приклад для дітей. Міцність духу і сила волі відвідують винятково тверезих людей.
До того, як перейти до хімії...
– Деякі жінки й матері примусово забирають у чоловіка алкоголь.
– Жінкам потрібно бути розумнішими. Хитрішими, якщо хочете. Їм це дано природою. Наприклад: «Я розумію, хочеш випити. Але нам для сім’ї потрібно зробити ось таку роботу...» І максимально відтягувати, відтерміновувати... Спробувати зменшити міцність алкогольного напою...
Знов-таки, наголошую, що в людини можуть бути різні стани. Одна справа – якщо людина просто потребує заспокоєння після повернення з війни. Тут сім’я повинна зробити все, щоб відволікти її від алкоголю.
І є інша ситуація – коли людина збуджена, гнівлива, погано їсть і спить. Поспав годину – знов проснувся і п’є. Тоді – зрозуміло, що такий чоловік потребує медичної допомоги. Тут потрібні складніші підходи... Горілка – це антидепресант. Той, хто в людини забирає антидепресант (тобто, речовину, яка викликає полегшення), стає для неї «ворогом». «Ворогом» може стати будь-хто: мати, діти, бойовий командир...
Більше того, у важких патологічних станах різке припинення споживання алкоголю може призвести до ускладнень – психозу, судом тощо. Тут потрібно радитися з лікарем. Наприкінці розмови я дам свій телефон. За потреби можу щось порадити дистанційно.
Коли потрібний лікар, бажано вмовити людину звернутися спочатку до невропатолога – невропатологів не так бояться, як наркологів чи психіатрів. Було б дуже корисно, якби в кожному районі держава виділила окрему ставку невропатолога (або терапевта), який відповідав би винятково за роботу з демобілізованими бійцями АТО.
Велику роль може відіграти церква. Я, як мирянин, не можу втручатися у духовні справи, але скажу свою думку як лікар. Духовенство повинно знати, хто із її вірян, особливо вчорашніх солдатів, де живе і які проблеми має. Хто повернувся, хто у відпустці. Відвідати, провести духовну бесіду...
– Це якщо боєць віруючий.
– Атеїстів в окопах не буває! Бійцю дуже корисно відвідувати церкву. Навіть просто прийти, постояти, посповідатися, прийняти причастя. До того, як перейти до хімії, до медикаментів, потрібно випробувати інші способи. Звісно, коли почалися судоми, біла гарячка, то без серйозних ліків уже не обійтися. В цих випадках людину потрібно класти в лікарню й рятувати їй життя.
Разом із тим, ще раз наголошую: що таких крайнощів можна уникнути. Коли боєць повертається з АТО, його якнайшвидше треба поставити на те місце, на якому він стояв до того, як пішов служити. Йому потрібно показати, що в домашньому «годинниковому механізмі» він повинен зайняти місце важливої детальки, без якої не обійтися, і працювати!
Принагідно хочу назвати свій номер телефону: (0472) 64-15-50.
Коментарі
всього Українського Народу -не за горами! Це здійснення у реальності
сучасною олігархічною кієвскою бандовладою принципу "ж*иди-по-новому"!!!
Но это фантастыка, сынку.
А реальность- злыдни, зажратые чинуши, бардак и срач в городе, безработица, высокая цена на коммуналку, грабежи и никаких перспектив, нет света в конце тунеля. За это он воевал?
Стрічка RSS коментарів цього запису