Жбурнути і розбити подаровану мером відзнаку, пригрозити викинути з вікна заступника голови ОДА, довести до зриву сесію, – все це може Дмитро Кухарчук. Останнім часом в черкаському політикумі з’являється багато нових впізнаваних облич і «азовець» один серед таких. Образ вояки Кухарчук, очевидно, приніс з АТО, і він вдало поєднується з його міцною статурою. Сьогодні Дмитра Кухарчука можна побачити у буденному одязі на мітингах зі знесенням парканів, або на мітингу під Верховною Радою у столиці, у костюмі на прес-конференціях щодо підтримки робітників на тих чи інших підприємствах, у спортивній формі на тренуванні в спортзалі названому іменем його покійного побратима Сергія Амброса. Отже, Кухарчук зараз упевнено входить у черкаське політичне середовище, та яким він є насправді без нашарування політики і публічності?
Сьогодні, у вихідний для більшості день, ми розпочинаємо цикл суботніх відвертих інтерв’ю про одіозних черкаських політиків, лідерів думок, відомих особистостей, які впливають на розвиток міста й області. Пропонуємо інтерв’ю з керівником черкаського осередку «Національного корпусу» Дмитром Кухарчуком, у якому він розкаже про свої заробітки, родину та філософію хабарів.
Дмитро, коли ми з тобою щойно зустрілись, ти сказав, що тільки нещодавно прокинувся (зустріч призначили на 12-ту годину вихідного дня). Ти маєш позивний «Сліп» (англ. «спати», - ред.) . Це якось пов’язано зі сном?
Це стара історія, раніше просто завжди любив спати, і коли всі десь гуляли, то я перший ішов спати, ніколи не любив засиджуватись допізна. Вважаю, що сон – це здоров’я. Це вже більше 10 років. Коли я пішов в «Азов», так у мене цей позивний і залишився, всім так було зручно, бо всі мене так знали.
Скільки ти спиш у середньому?
Зараз дуже мало сплю, коли напружений графік, то по 4-6 годин. Але сьогодні зміг виспатись, 13 годин проспав після напружених виїздів у Київ та інші міста по області.
Тебе часто називають громадським активістом. Але зараз ти політик. Ти офіційно працевлаштований у партії?
У нас немає офіційного працевлаштування в партії. Я офіційно числюсь в партії, але не працевлаштований.
Що в тебе написано в трудовій книжці?
У трудовій книжці з приводу цього нічого не записано. Я не думаю, що взагалі є хтось, у кого в трудовій книжці записана партійна приналежність. Можливо, я помиляюсь. Хоча було б правильно це зробити. Напевно, у нас просто немає часу займатись трудовими книжками.
А взагалі, в мене багато записів у трудовій книжці про мою службу в національній гвардії. А зараз якраз займаюсь офіційним працевлаштуванням в одне з київських видавництв на посаду журналіста. Деякий час працював там фрілансером, зараз вирішив працювати офіційно.
Як ти заробляєш на життя?
Я займаюсь, можна сказати, нерухомістю. Але намагаюсь усе це не афішувати і не виводити в публічну площину, бо на багатьох політиків за рахунок бізнесу знаходять методи впливу. Я б хотів, щоб ті речі, якими я займаюсь, те, де я беру свій дохід, залишались таємними, щоб на мене не могли за рахунок цього впливати.
Питання, яке завжди всіх турбує – зарплата. У партії ти отримуєш зарплатню?
Ні, не отримую.
Якщо не секрет, який ти маєш середній дохід на місяць?
Завжди по-різному, насправді…
Ну хоча б приблизно. Більше 5 тисяч?
- Більше.
Більше 10-ти?
- Ні, не більше. Так, десь від 5 до 10. У мене дружина, насправді, заробляє більше, ніж я. Трішки нестандартно. Хоча я впевнений, що в багатьох чесних політиків дружини також заробляють більше, ніж вони самі. От наприклад Олег Петренко… У нього дружина має салон косметичних послуг, а він просто народний депутат України, в якого заробітна плата 14 тисяч гривень. Ми в цю сферу не за грошима йшли. Так, жити за щось потрібно, але в мене завжди духовні цінності були в пріоритеті над матеріальними.
Чим займається твоя дружина і твої батьки?
У дружини косметологічний кабінет, займається косметологічними послугами. Мама теж займається косметологією. Батько працює лікарем у наркодиспансері.
Ти маєш автомобіль?
Так. Golf-4 1999-го року. Я купив його ще до 2010 року зламаним. Він у мене стояв, а кілька років тому я його доробив нарешті і зміг на ньому їздити.
Якось в інтерв’ю ти говорив, що ваша партія не має центрального фінансування. За чий рахунок ви проводите заходи і взагалі, існуєте?
У нас партія фінансується знизу вгору. Ми щомісяця сплачуємо внески по 50 грн. І щоквартальні внески по тисячі гривень. Всі члени партії сплачують ці внески. У нас багато членів партії. Цих грошей, в принципі, вистачає для функціонування.
Ти керівник осередку, отже маєш більшу відповідальність. Бувало таке, що ти вимушений був докладати свої гроші для організації якогось заходу?
Офіційно, ні, ми всі рівні, на рівних засадах, і внески вносимо однакові. Єдине, коли молодь вивозимо, можу за свій рахунок їх погодувати. Звісно, несу більшу відповідальність, ніж усі інші, але намагаюсь ковдру на себе не перетягати.
Ти тривалий час у політиці, знайомий з багатьма чиновниками, депутатами, міським головою. Також ти був членом виконкому деякий час. За той час, коли ти в політиці, до тебе звертались якісь люди – знайомі, або знайомі знайомих, з проханням вирішити якесь питання, якось допомогти в чомусь?
Постійно звертались знайомі, друзі, і, навіть, родичі. Я завжди казав «ні».
Навіть якщо це якесь дрібне питання?
Так, якщо це питання, яке виводиться в незаконну площину. Чесно кажучи, ми не для того робили Революцію Гідності, щоб потім вирішувати якісь питання для своїх друзів, родичів, чи ще для когось. Я можу постежити, щоб питання було вирішено в чесній площині. Коли чиновник вимагає хабара, я можу прийти до чиновника і пояснити йому, культурно чи не культурно, що так робити не потрібно.
Гроші пропонували за вирішення таких питань?
Так, звісно.
Яка найбільша сума?
- У нас триває війна з одним підприємством. Найбільша сума, яку вони мені пропонували, це близько мільйона гривень. Особисто мені. А потім пішли через мого знайомого і сказали, що, якщо вдасться вирішити питання, то я отримаю велику суму, і він також отримає велику суму. І він отримуватиме 10 тисяч гривень щомісяця до кінця свого життя. Але там питання абсолютно болюче. Вони хочуть поставити своє виробництво там, де цього не можна робити – вода знаходиться дуже близько до ґрунту, і якщо відходи стікатимуть у воду, то люди просто не зможуть ту воду вживати. Ми кілька разів приїжджали туди, бо люди повставали. Наразі це питання заморожене.
Мільйон гривень – величезна сума. Була спокуса взяти ці гроші?
Можете вірити, можете ні, але спокуси не було. Я навчався на філософському факультеті, перечитав багато філософської літератури. Мій ідеал філософа – це Емануїл Кант. «Зоряне небо наді мною і моральний закон в мені. Ніщо мене не може здивувати більше». І ось цей моральний закон має бути непохитний. Інакше це буде блюзнірство і самообман.
Ти багато говориш про корупцію в Черкаській міськраді, про продажність влади. Про яку найбільшу суму хабара ти чув у Черкасах?
Чув про мільйон гривень, який пропонували депутатам міськради за голосування за імпічмент міського голови.
Усім депутатам?!
Ні, там суми коливалися від 10 тисяч доларів до мільйона гривень. Але ніхто з депутатів відверто не зміг сказати, так це, чи ні. Цю інформацію перевірити дуже складно. Також чув про 80 мільйонів гривень, які один з депутатів взяв за вирішення питання по Митниці, щоб будівництво все-таки відбулося.
Твоя версія вбивства депутата Бінусова?
Я найбільше схиляюсь до думки, що це було інсценування. У нього було випущено 29 куль з АК 5,45-го калібру і 6 куль з ПМ. І влучила, мені здається, одна, і та рикошетом. Тому, я думаю, вони хотіли інсценіювати замах на вбивство, а вийшло вбивство. Ти ж знаєш, що у нас в країні люблять страждальців. У нас люблять Юлію Тимошенко, люблять Надію Савченко. Вона була в полоні, але подробиці тримання її в полоні невідомі. Ті люди, які були в полоні від нас, «азовці», про них взагалі нічого не чути. Я сумніваюсь, що вони взагалі живі.
І на міському рівні це не виключення, бо в нас часто люблять заявляти, що хтось хоче замахнутись на їх життя. Насправді, я впевнений, що вже не 90-ті. Навряд чи хтось буде вирішувати питання таким чином. Хоча, нічого не виключено.
Всі пам’ятають твої сутички з міським головою в міськраді.
Зокрема той випадок, коли ти жбурнув і розбив відзнаку, яку він тобі вручав. Які зараз у тебе стосунки з Анатолієм Бондаренко?
- Насправді, стосунки такі ж самі, як і з будь-якими іншими чиновниками. Як людина він мені імпонує, але як член партії «Батьківщина», ні. У мене відверто вороже ставлення до всіх партій олігархічного типу. Так само, як до БПП, до «Батьківщини», до «Радикальної партії Ляшка» і до «Партії вільних демократів». За всіма цими партіями стоять олігархи.
Як людина, Анатолій Васильович непогана особистість, але я вважаю, такі речі, як приналежність до таких партій, людей псують, і це залишає свій відбиток.
Після того інциденту ми з Анатолієм Васильовичем деякий час не спілкувались, зараз почали спілкуватись. Велику роль відіграє людський фактор. І коли його оточує все те кодло, то, ясна річ, він не може мислити тверезо. Коли його оточують такі люди, як я, коли я намагаюсь йому доносити ті речі, які потрібно, можливо, в нього в голові щось змінюється.
Ті чиновники, які зараз займають посади, та структура, яка існує на сьогоднішній день – це його провина, він може все це змінити. Але є таке поняття, як політична воля.
Я думаю, якби я опинився на його місці, з таким оточенням і таким партійним керівництвом зверху, з такими зв’язками і зобов’язаннями, то я, можливо, був би нічим не кращим.
У кожного політика є амбіції. Які вони в тебе? Я пропоную три варіанта: стати міським головою, стати депутатом Верховної Ради чи стати президентом?
До президенства я однозначно поки що не готовий. Для цього потрібен певний досвід. Що мені ближче: стати міським головою чи стати депутатом Верховної ради? Я задумався про це тільки зараз. Я завжди мислив більш глобально. Мене завжди цікавила геополітика, відсутність важелів держави Україна на світовому рівні. Мене турбує, що Україну в світі не сприймають як геополітичного гравця. Тому, так, напевне, зараз я більше замислююсь над тим, аби стати депутатом Верховної Ради. Хоча проблеми міста мене теж дуже цікавлять.
Плануєш балотуватись на найближчих виборах до Верховної Ради?
Я сподіваюсь, що не буде цієї жахливої мажоритарної системи. Для того, щоб стати депутатом-мажоритарником, потрібні величезні вкладення. Зараз вони вже прописали собі округа від олігархічних партій. Вони збираються вкладати від 5 до 7 мільйонів доларів. У мене таких грошей нема. Це гроші, які йдуть на зовнішню рекламу, на ефіри в ЗМІ. Іти на вибори я планую в будь-якому випадку. Але зараз не задумуюсь про вибори, адже вони зараз не мають жодного сенсу. Вони матимуть сенс, коли відбуватимуться на прозорих, чесних, рівних засадах.
У будь-якому разі вибори – це витрата грошей. Яку суму ти готовий витратити, щоб піти на вибори?
Я не задумувався про це. Відверто скажу, я у цих процесах дуже далекий. У мене немає сум, які я готовий вкласти.
Як ти вважаєш, без грошей реально піти на вибори і виграти, не вкладаючи жодної копійки?
За якихось певних умов, можливо. Здається, був колись випадок, коли «свободівець» пройшов без грошей по мажоритарці і виграв. Але це було за тих умов, коли всі інші кандидати були такими негідниками, відверто негативними особистостями, що людям просто нічого не залишилось. Але дуже часто люди обирають депутата не по його вчинкам і діям, а по тому, наскільки часто його обличчя мерехтіло перед їх очима. Тому дуже важко перемогти на виборах без фінансової підтримки… Фактично неможливо.
Як ти проводиш час зі своєю дружиною?
Ми проводимо час разом лише на вихідних. Ми працюємо зранку до вечора. За все літо нам вдалось один раз з’їздити на Кінбурнську косу, в табір для АТОвців у Миколаївській області. 5 днів у нас було на це. А так, є один чи два дні на тижні, коли ми гуляємо, ходимо в театр, кіно, як усі. Можемо інколи на природу виїхати. Може, якщо знайдеться час, то поїдемо кудись взимку, дуже хотілося б.
Дружині не дуже подобається, що я настільки завантажений. Влітку ми їздили по Черкаській області, мене вдома майже не було. Але я одного разу запропонував їй: давай я не буду займатись тим, чим я зараз займаюсь, знайду собі звичайну роботу. Наприклад, я раніше планував викладати, хотів стати викладачем. А вона каже: ти тоді будеш повністю нещасний, бо ти будеш розуміти, що речі, процеси, які відбуваються в країні, відбуваються неправильно, і ти нічого не можеш із цим зробити.
Ти вчився у Черкасах?
Одну освіту я отримував у торгівельно-економічному університеті в Києві – зовнішня економічна діяльність. А другу освіту отримав у ЧНУ за спеціальністю Філософія.
У тебе склався образ такого жорсткого чувака, який може прийти до заступника губернатора, сказати йому: я тебе викину з вікна, або врізати по обличчю одному одіозному бізнесмену. Це лише образ? Який ти вдома: так само грюкаєш по столу і кажеш: жінка, неси мені борщ? Чи ти якийсь інший?
Це напевно треба у неї спитати. Я себе вважаю доброю людиною і більшість з моїх знайомих, друзів, можуть це підтвердити. Я вважаю, що доброта має бути з кулаками і доброта – це, перш за все, тяга до справедливості. Реагувати на несправедливість проханнями та пропозиціями, як практика показала, не виходить. Тому доводиться з негідними людьми бути жорстким, а з хорошими людьми – бути хорошим.
Коли в тебе будуть діти, вони виростуть і їм треба буде їхати вчитись. Давай уявимо, що ти вже багата людина, у тебе багато грошей. Що ти вибереш для своїх дітей: відправити їх закордон, чи залишити в Україні? За умови, що в Україні нічого принципово за цей час не зміниться.
Навіть не обговорюється – сто відсотків залишу в Україні. Я отримав хорошу освіту в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Це була краща освіта, ніж я отримував у Київському університеті, хоча він у рейтинговому списку вище, ніж черкаський, але там така корупція…
Що стосується тих чиновників, депутатів, які відправляють своїх дітей закордон, то я вважаю, ці люди взагалі не варті уваги. Якщо ти є людиною, яка впливає на економічні, політичні процеси в Україні, намагається ці процеси змінювати, ти не маєш права ставити під сумнів освітню систему в Україні. А якщо вона тобі не подобається, то ти маєш зробити все, щоб ця система була змінена. А відправляючи своїх дітей закордон, ти показуєш меншу вартість не тільки освітньої системи, а й меншу вартість України вцілому. Весь світ бачить, що наші люди їдуть вчитись закордон, вони нас сприймають як другий сорт. Ми, країна яка знаходиться в центрі Європи, країна з величезною історією, для них як Сьєрра-Леоне.
Якщо навіть поглянути на міську владу. З 6 заступників міського, голови можу сказати з упевненістю, що в трьох діти закордоном – вчаться або працюють. Яку відповідальність можна на цих людей покладати, якщо вони вивезли своїх дітей закордон?
Ти згадав про корупцію в університеті. Ти колись давав хабарі?
Я ніколи не давав хабарів. Мене хотіли декілька разів виключити. Але я завжди був людиною, яка не мовчала. Я міг підняти шум, галас, і мене це рятувало.
А взагалі в житті доводилось давати хабара, хоча б якогось дріб’язкового?
Дуже дивна ситуація виникла, коли мені потрібно було отримати довідку про несудимість у центрі МВС. Термінова довідка коштує 300 гривень, нетермінова – безкоштовна, але її треба чекати місяць. Я не можу зрозуміти, як це може відбуватись. У мене не було часу розбиратись, але я заплатив триста гривень, щоб отримати термінову довідку. Я не знаю, чи це можна сприймати як хабар, бо це ніби то офіційно, але це нагадує корупційну схему.
Для чого тобі потрібна була ця довідка?
Мені дуже терміново потрібно було отримати дозвіл на зброю. У мене були мотиви вважати, що моєму життю і здоров’ю загрожують. Взимку, коли ми «качали» процес по Соснівці, - там мали будувати елітний житловий комплекс,ми підняли це питання, збирали громадські обговорення. Через моїх знайомих мені тоді погрожували і казали, що мене вб’ють. Ясна річ, я схильний вважати, що коли людина погрожує, то вона не здатна цього зробити. Вона не може свої емоції тримати вруках, тому і погрожує, але мав перестрахуватись.
Зрештою, ти отримав зброю?
Так. Взагалі, у нас питання зброї доволі болюче. У нас є каста людей, яка носить нагородну зброю – депутати, чиновники. Ми вважаємо, що зброя має бути дозволена всім. У США це широка практика. Зокрема, у тих штатах, де короткоствольна вогнепальна зброя дозволена, там криміногенна ситуація на порядок нижча, ніж там, де вона заборонена. Ясна річ, що для цього потрібно отримати медичну довідку про психіатричний стан, довідку від нарколога.
Ти називав міську владу «бандитським кланом». Ти вважаєш, що вони стали бандитським кланом, після того як прийшли до влади, чи вони прийшли, вже будучи бандитами?
У нас в місті є два кримінальних угрупування. Одне уособлюється обличчям так званого «Торпеди». Цей бандитський клан виник ще в середині 80-х років. Багато чиновників та депутатів міськради мають відношення до цього бандитського клану. Вони повсюди мають своїх людей. Є й інший клан (перелічує прізвище діючих політиків, однак з етичних міркувань ми ці прізвища не озвучуємо, - ред.). Вони зараз намагаються складати конкуренцію. Сумно, що в нашому місті це все відбувається. Я думав, що у всій Україні така ситуації, але спілкувався з людьми з інших міст, то в них ситуація не настільки гостра.
Звісно, вони приходять до влади, до міськради, вже будучи представниками цих кримінальних організацій.
Коли вже заговорили про це, як ти вважаєш, серед депутатів міськради є ті, хто не належить до цих бандитських кланів?
Міський голова не належить не до яких угрупувань. Депутати із партії «Свобода» не належить ні до яких угрупувань. Депутат Олексій Романов теж. Депутати партії «ЧЕРКАЩАНИ», до бандитських угрупувань теж, наскільки я розумію, не відносяться… Інша справа, що це система, і є люди, які в ній живуть і її сприймають. Тут можна сказати, що всі депутати міськради і міський голова із цією системою взаємопов’язані.
У кожної політичної партії завдання прийти до влади. Звичайні люди в Україні збираються на кухні з келихом пива і говорять – ось ці всі депутати і чиновники, які при владі, образно кажучи – «козли». Ти не боїшся, що якщо ти прийдеш до влади, тебе вважатимуть таким же?
Небезпідставно люди на кухні про це говорять. Я впевнений, що про нас таке не казатимуть. У нас є певні критерії у відборі до партії. А будуть ще жорсткіші критерії, коли ми ставитимемо цих людей на вибори.
ТОП
У нас є рубрика ТОП. Пропонуємо тобі визначити ТОП у кількох питаннях.
Назви трьох черкаських діячів з інших політичних сил, яких ти поважаєш?
Я поважаю Максима Шила. Також Олексія Романова і Геннадія Шевченка.
Три черкаських діяча з інших політичних сил, за яких тобі соромно.
Цих може бути не три, а набагато більше. Це всі люди, які зараз очолюють департаменти міськради, крім Ігоря Волошина. Це стосується і Яценка, і Савіна, і Маліщук, і Стадника, і Джуган. Всі ці люди працюють вже давно, крім Яценка, і вони всі, на мою думку, мають піти з посад. До Волошина у мене краще ставлення.
Це також стосується заступників міського голови, таких як Гура, Буданцев, Овчаренко. Вони мають однозначно піти з посад. Це стосується усіх заступників губернатора. У меншій мірі це стосується самого губернатора. Це може стосуватись міського голови, якщо він не зробить роботи над помилками. Це стосується майже усього депутатського корпусу – депутатів «БПП», «Батьківщини», «РПЛ», «ПВД» і, навіть, «Свободи», якщо вони також не зроблять роботу над помилками.
Назви три вчинки, за які тобі соромно, а також три вчинки, якими ти пишаєшся.
(Довго думає, - ред..) Чесно, дуже важко відповісти і на те, і на інше питання. Немає чогось яскраво вираженого з тієї та іншої сторони. Ті помилки і ті хороші справи, які ми робимо, вони просто є і не має необхідності щось виділяти. Як і всі люди, я робив помилки, але зараз згадати щось окреме не можу. Як і всі люди, я робив гарні вчинки, але виділити те, чим би я міг пишатись, не можу. Це ще попереду.
Від редакції
Шановні читачі, «Прочерк» пропонує Вам нову рубрику «Суботнє інтерв’ю», в якій ми будемо спілкуватись із провідними черкаськими політичними, громадськими, культурними та іншими діячами і ставити їм питання, які зазвичай ставити не прийнято – про особисте життя, способи заробітку, власні недоліки, страхи і так далі.
Відзначимо, всі герої будуть обиратись виключно з огляду на їх цікавість черкащанам та популярність, а питання не матимуть жодних обмежень і не відображатимуть чиїсь політичні інтереси.
Також у коментарях до статті Ви можете писати пропозиції щодо майбутніх героїв таких інтерв’ю. Будемо намагатись враховувати всі Ваші побажання.
реклама
Коментарі
То Петренка ж "впарили", теж під брендом добробату..
Я краще почекаю стенограму допиту підсудного Алєйніка - там більше правди буде
Ого, як плющить бідолаху! Таке враження, що "под занавєс" від істерики зомлів і впав мордою на клаву - в районі кнопки зі знаком оклику
грiшин,бляхер,п ирхно,бондарен костригун та iншi !!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!! 1
Буде iнтервью з Олiйником, ciнтiпонова Ви гопота.
Сподіваюся, наступне інтерв'ю так само дасть по мізках і трохи отупівшій владі, і ватанам? Дайош інтерв'ю з Олегом Петренком!
Я на твоєму місці не був би таким впевненим у цьому.
Стрічка RSS коментарів цього запису