Лавиноподібний виїзд жителів черкаських сіл за кордон та у великі міста подекуди просто унеможливлює ведення будь-якого бізнесу: працювати нема кому. Підприємці скаржаться, що робітників доводиться возити на роботу в обезлюднені села із навколишніх міст. Проте, деякі з українських компаній готові поборотися за робочі руки селян, забезпечуючи своїм працівникам гідний рівень зарплат і умов праці.
Відповідно до офіційних даних головного управління статистики в Черкаській області, за останні 20 років чисельність сільського населення знизилася всього на 2 пункти: з 45 до 43%. Але насправді більшість молодих людей, зареєстрованих у селах Черкащини, давно там не живуть.
– Сьогодні в найкращій ситуації села, які розташовані, грубо кажучи, у 10-кілометровій зоні під обласним центром, – вважає черкащанин із 20-річним досвідом сільського підприємництва Олег Островський. – Тамтешні жителі дивляться в майбутнє із більшою впевненістю, оскільки можуть працевлаштуватися в Черкасах. Чим далі від міста, тим ситуація гірша. У віддалених селах ті молоді люди, яких у селі не тримають якісь особисті обставини, давно повиїжджали або в Київ, або за кордон. Першими виїжджають чоловіки. Хати стоять пусті.
На думку опитаних нами підприємців, у багатьох селах нині проблема знайти людину навіть на посаду сторожа, не кажучи вже про механізатора. Разом із тим, фахівці закликають не драматизувати проблему аж занадто.
– Відтік молоді з села до міста був завжди, – коментує директор обласного центру зайнятості Григорій Дендемарченко. – І це пов’язано не лише з можливостями знайти роботу, а й із прагненням людини побачити нове, спробувати себе в інших сферах діяльності. Не останню роль у цьому відіграє і розвинута інфраструктура міста. Але слід зауважити, що там, де роботодавці та місцева влада дбають не лише про розвиток виробництва, а й про розвиток громади, молодь залишається.
Як приклад села, де місцеве господарство по-справжньому турбується про людину, в центрі зайнятості наводять Берестівець Уманського району.
Фото: cherkasy.solydarnist.org
– Тут керівник сільськогосподарського підприємства ТОВ «Берестівець» Василь Чекаленко та сільська рада на чолі з Сергієм Яременком дбають про розвиток села та його благоустрій. Як результат – жителі задоволені зарплатами, водії – дорогами, пенсіонери – умовами життя. А молодь після навчання у вишах повертається назад, аби створити сім’ю та жити у найкращому селі Черкащини, – каже Григорій Дендемарченко.
Підприємці, які ведуть бізнес на селі, сходяться на думці, що у сфері працевлаштування в сільській місцевості Черкащини сьогодні діють дві головні тенденції. З одного боку, запровадження безвізу та поблажливе ставлення до українських працівників у центральноєвропейських країнах (передусім у Польщі, Чехії та Угорщині) в останні місяці сильно прискорило відтік робочої сили із села. З іншого боку, пожвавлення української економіки стимулює відкриття нових підприємств і активізацію роботи старих. За офіційними даними, торік у базі даних обласної служби зайнятості кількість вакансій збільшилася порівняно з попереднім роком на 6%. У боротьбі за робочі руки підприємці останнім часом помітно збільшують заробітну плату своїх працівників.
Активно борються за робочі руки в українському агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт». На «МХП» твердять, що на всіх своїх підприємствах вживають комплексних заходів щодо забезпечення гідних умов праці. «Важливим орієнтиром для компанії служить розуміння того, що робота має приносити і матеріальне, і моральне задоволення – адже в умовах зобов'язання нема звідки взятися внутрішній мотивації, ресурс людини тільки витрачається», – повідомили нам у агрохолдингу.
Фото: МХП
Комплексні заходи включають, передусім, конкурентний рівень заробітної плати, яку компанія щорічно переглядає. Крім цього, запроваджено соціальний пакет, який включає пільгове харчування лише за 1 гривню, безкоштовний трансфер співробітників на роботу та з роботи, забезпечення спецодягом, безкоштовне медичне обслуговування, а також чисельні системи мотивації та бонусів для кращих працівників. Найбільш вагомим елементом матеріального заохочення можна назвати надання службового житла, яке зі стажем роботи переходить у власність людей.
Як твердять у холдингу, є й нематеріальні інструменти мотивації – зокрема, прості та прозорі процеси на всьому ланцюжку виробництва, сприятливий психологічний клімат у колективі, системи наставництва, допомога у професійному розвитку тощо. Холдинг серйозно ставиться до виявлення та підготовки кандидатів на керівні посади, шукає таких людей, запрошує студентів на практику і заохочує молодь по програмі «Почни кар’єру з МХП».
Обезлюднення сіл зачіпає передусім ті населені пункти, де немає сильних громад і важко з роботою. Поблизу великих підприємств для молоді є всі необхідні можливості для розвитку кар’єри та підтримання сім’ї. «МХП» підтримує розвиток інфраструктури та бізнес-ініціативи на місцевому рівні, тому на його підприємствах не відчувається браку кандидатів на працевлаштування.
У Тальнівському районі в с. Павлівка з 1998 року працює селянське фермерське господарство «Дружба». Підприємство займається рослинництвом, тваринництвом та переробкою сільськогосподарської продукції. СФГ «Дружба» відоме на Тальнівщині своїми садами. Працює ковбасний цех; вирощені фрукти та овочі підприємство переробляє в соки та напої, виробляє та реалізує молочну продукцію. Керівник господарства Сергій Тульчинський одночасно із сільськогосподарськими справами активно веде і громадську, зокрема, волонтерську роботу. На ринку праці підприємство пропонує офіційне працевлаштування, гарантує соціальний пакет. Середня заробітна плата по підприємству майже в 2 рази вища за мінімальну.
Працевлаштування сільського населення має певні особливості, які пояснюються сезонністю сільськогосподарського виробництва. З початком весняно-польових робіт попит на робочу силу зростає, а в осінньо-зимовий період дещо знижується. Але на тих підприємствах, де розвивають не лише рослинництво, а й переробку сільськогосподарської продукції, тваринництво, зайнятість працівників забезпечена протягом всього року.
У останні роки в селах Черкащини стала відроджуватися й потужна промисловість – від виробництва меду (завод «BEEHIVE» в Чорнявці Черкаського району) до олійництва.
6 років тому в Антипівці Золотоніського району відкрився Красногірський олійний завод. Підприємство реалізує олію і в Україні, і за кордон. Перших своїх робітників завод набрав із числа колишніх працівників підприємств, які вже не працюють, наприклад, колишнього Пальмірського цукрового заводу. Останні роки основа колективу – жителі Антипівки та довколишніх сіл.
– Звісно, міграція в міста і за кордон є, – зазначив у коментарі «Прочерку» директор підприємства Ігор Якимчук. – Але серйозних проблем ми наразі не відчуваємо. Проблеми для нас настали б, якби ми платили меншу заробітну плату. А у нас заробітна плата – цілком пристойна. Ми надаємо повний соціальний пакет, підтримуємо тих, хто працює в нас більше п’яти років. Кістяк нашого колективу – це старі й перевірені працівники, люди, які хочуть стабільності у житті та не мають наміру виїжджати за кордон.
На Смілянщині вже багато років працює Кондитерська фабрика «Меркурій», за оцінкою фахівців ОДА, одне з найбільших і найдинамічніших підприємств у Черкаській області. Продукція підприємства відома на українському ринку та за кордоном – це карамелі. Підприємство характеризують легальна зайнятість, належні умови праці, гідна заробітна плата. Фабрика дає можливість жителям сіл Костянтинівка, Балаклея, Теклине, працювати, по суті, вдома, а це – зручно: не потрібно довго добиратися до місця роботи, витрачати кошти на дорогу.
– Підприємство я відкрив на своїй малій батьківщині – там, де я народився, – сказав у коментарі «Прочерку» керівник «Меркурію» Євгеній Таран. – Фабрику, яка дає робочі місця, я створив для своїх земляків, передусім для молоді.
Євгеній Володимирович зізнається, що останнім часом відчуває брак робочих рук.
– Люди масово їдуть у Європу, особливо в останні кілька місяців. Думаю, ця проблема тільки почалася, і в подальшому наростатиме, – зауважив Євгеній Таран. – Зі свого боку, ми намагаємося «тягнути людей на себе». Пропонуємо роботу жителям інших населених пунктів, запроваджуємо автобуси, які довозитимуть людей на роботу. Конкурувати за робочі руки з Європою дуже важко: за даними Світового банку, в Україні середня заробітна плата становить у середньому 1 євро за годину роботи, а, приміром, у Чехії чи Польщі – 6,8 євро. Але ми не складаємо рук. З 1 вересня підвищили зарплату на 20 відсотків. Це вже третє підвищення у цьому році. Загалом, цьогоріч збільшили основним працівникам оплату праці на 50 відсотків.
Фото: Сміла ТВ
Черкаське село сьогодні переживає епоху змін. На думку підприємців, яких ми опитали, урбанізаційні та євроінтеграційні процеси тільки активізують ці зміни. В майбутньому перспективи сталого розвитку матимуть головним чином населені пункти, де розміщені потужні промислові підприємства. Це – великі села, центри об’єднаних громад, супутники міст. Саме там, де забезпечена можливість заробітку і забезпечення гідних умов життя, залишиться жити і працювати нове покоління українців.
реклама
Коментарі
Завод по производству знаменитой водки «Хлібний дар». Завод обошелся в 28,2 млн.долл. На предприятии работает 700 человек. Рабочее место – 40 тыс.долл.
Еще один пример – завод по производству инкубационных яиц компании «Перемога Нова». 2 млрд грн. для завода на 500 человек. Или 210 тыс.долл. на одно рабочее место (по курсу на дату подготовки проекта).
майбутнього обігрівати ніхто не обіцяв.
Як і годувати.Судячи з висловiв черкаських вятровичей,
наступний етап покращення - 600гр. хліба в день,
два оселедця і літр олії на місяць.
Так чого такий гармидер пiдняли?
еще забыл упомянуть высиживание теризинозаврами яиц птеродактилей под чигирином на новых птицекомплексах .
Приснилося про приклад чи що??? А ти що бував у всіх селах цих чотирьох країн? А в Росії просто вперлися в одне село під Москвою і роблять вид, що майже скрізь так.........
Та шо ти кажеш! Найкраще живеться селам у Бельгії, Польщі, Німеччині і Данії, а ти ставиш за приклад Бєларусь і одне(!) село під Москвою. Савпадєніє?
В твайом случає - спасобєн. Всьо началось с разрива тваєво пукана от нєнавісті к Украінє, а прадолжілось зємлєтрясєнієм-враньйом о добичє сланцевого газа па всєй Украінє. Само сабой, амєріканцамі?
Стрічка RSS коментарів цього запису