– Любов Володимирівна, ви були в багатьох партіях. З якою політичною силою все таки ви себе ідентифікуєте сьогодні?
– В політиці я вже 20 років. Для мене з 1989 року, коли я вступила в громадську організацію «Народний Рух України», є три цінності в моєму житті. Перша – це національне відродження, повернення історичної пам’яті, історичної справедливості, повернення пам’яті про національних героїв, про тих героїв, для яких синьо-жовтий прапор, тризуб були головними цінностями в житті. Друга цінність – це свобода слова. Бо ніхто не має права присвоювати собі істину в останній інстанції. На оду й ту ж подію є різні точки зору і саме життя обирає хто правий. Саме тому я оцінюю діяльність влади по тому, як вона ставиться до критики, до свободи слова. І третя цінність – це медична допомога населенню. Я сама лікар і стала ним, бо мій батько помер від туберкульозу. Тож питання надання медичної допомоги населенню, особливо дітям, – пріоритетне протягом всієї моєї депутатської діяльності. От така моя філософія життя, тому я завжди підтримую ті політичні сили, які сповідують ці три принципи. У 90-му році це була Демократична партія України, якої вже сьогодні немає. Але ж це не означає, що не повинно бути і Люби Майбороди… Потім такою політичною силою стала «Наша Україна». Я була головою цієї фракції в обласній раді. Але в 2005 році після третього туру президентський виборів Олександр Черевко провів зі мною розмову і сказав, що йому багато людей (29 осіб) написало заяви до вступу в фракцію, але вони не хочуть, щоб головою фракції була Майборода. В тому числі, це були довірені особи Януковича – депутати обласної ради. Я не могла зрозуміти таку логіку, але була знята з цієї посади. Вони ж за одну ніч після третього туру написали заяви до вступу у фракцію «Наша Україна». Олександр Черевко зібрав їх тоді у себе в приміщенні територіального відділення Нацбанку і вони стали «нашоукраїнцями».
Коли мене відсторонили від керівництва фракції «Наша Україна», і постало питання куди йти, то для мене особливого вибору не було. Я прихильник націонал-демократичного спрямування і ніякі обставини не змусять мене йти, наприклад в Партію регіонів, очільник якої – нинішній Президент – не визнає голодомор геноцидом і тримає такого міністра освіти як Табачник. У свою чергу, я з 2000 року знайома з Юлією Володимирівною Тимошенко. Я пішла в партію «Батьківщина». Мене обрали головою фракції цієї партії в обласній раді. Але фракція будувалася в незрозумілий спосіб. Її формували три особи: Богдан Губський, Володимир Олійник і Ігор Єресько. З 33 членів фракції я знала трьох. Відбір членів фракції відбувався за незрозумілими підходами. Наступні події показали, що місця депутатів просто купувалися. Скажімо, той самий Яковлєв, голова правління кредитної спілки «Капітал», який зараз сидить в СІЗО, Олег Кудактін, голова правління кредитної спілки «Добрі гроші», що зараз десь в бігах... Ці люди обікрали купу виборців. Тож я пішла в «Батьківщину», але надзвичайно швидко відбувся її розкол. Фактично люди Олійника: це Мушієк, Шабанов і Овчаренко, вони мають досвід спільної діяльності ще з міської ради. І вони його принесли в облраду. За моєю спиною вони почали роздавати гроші депутатам моєї фракції (головам районних організацій) за те чи інше голосування, мотивуючи це тим, що це на партійну діяльність…
– Яка була сума?
– Від 200 тис. грн. до 20 тис. грн. давали за місце депутата в обласну раду. А за голосування давали від тисячі доларів… Оцінювалися різні депутати, це не обов’язково, що всім давали. У фракції було досить людей, які були економічно забезпечені підприємці. Але були й такі люди – це вчителі, лікарі, – для кого 500-600 доларів великі гроші і ці люди були у більшості головами районних партійних організацій. І коли я дізналася (бо вони мені самі розповіли), що неодноразово отримували за моєю спиною кошти за голосування з тих чи інших питань, я була вражена. А вони сказали: «Ми думали, що так і має бути. Нам же треба якось партійні організації утримувати». Я виступила проти цього і тоді Мушієк, Бондаренко, Шабанов, Овчаренко почали вести цілеспрямовану роботу по моєму зняттю, бо я ніколи не прийняла б участі в їх корупційних діяннях. Потім, у червні 2007 року, коли я виступила на сесії з різкою критикою голови облради Греся за те, що він запропонував Вязьмітінова на посаду свого заступника, Мушієк зібрав фракцію і мене зняли з посади голови фракції. Я скаржилася в контрольно-ревізійну комісію, навіть Тимошенко, але зрозуміла, що організаційна структура БЮТ – це партія приватного типу, яка мала існувати лише для задоволення амбіцій лідера. Думка рядових членів партії не враховувалася. От і зараз ми бачимо, що партія розвалюється на очах. Та всі партії Україні побудовані на взірець КПРС.
– Чому ж ви приєдналися до команди Вільних Демократів, команди Одарича?
– З двох причин. По-перше, я знаю Одарича вже 17 років. Він сильна людина. Я довіряю йому. Та не хочу ідеалізувати ні себе, ні його…Також я більшість членів цієї команди знаю і підтримую. По-друге, в нас же відсутній механізм самовисування. Що до речі, теж недемократично. Бо нам гарантовано Конституцією, що кожна людина має право балотуватися незалежно від того, підтримує вона політичні партії чи не підтримує.
– Як думаєте, в обласній раді нового скликання питання теж будуть проплачуватись?
– В обласній раді, яка була сформована по мажоритарній системі, такого не було. Я ж три рази обиралась депутатом тільки до обласної ради. Тобто, кожного обирали від його району, він мусив звітувати. І ця людина знала, якщо вона ще раз захоче бути депутатом, вона мусить йти по тому самому району і люди його оберуть або ні. Він так чи інакше відстоював інтереси свого району. А ми бачимо, що при цій партійній системі взагалі всім все байдуже. У обласній раді останнього скликання конкретно є така корупція як роздача грошей за голосування. Повернення до мажоритарної системи змінить ситуацію. Депутати змушені будуть рахуватися з інтересами виборців. Але не таке вже й джерело корупції обласна рада. Бо ми землі не роздаємо. У нас більше йде лобіювання, скажімо, будівельних робіт, коли хочуть взяти того чи іншого підрядника, виділити бюджетні гроші конкретній будівельній фірмі, яка буде відкати давати. І до мене підходили, коли я була головою фракції, підрядники і казали, що готові хату побудувати мені, аби саме їм гроші виділили. Ну, ми ж бачимо по «Золотій підкові», куди гроші діваються. Друга корупція – це голосування за всі гірничі відводи. Це коли просто вимагали з керівників підприємств поповнювати партійну касу. Якщо ви хочете, щоб рішенням вам надали цей дозвіл, значить треба ділитися. Ну і третє, це корупція пов’язана з посадами. Це неперевершений Вязьмітінов, бо коли його призначали на цю посаду, то давалися гроші.
– Ви говорили про перебігання в ту чи іншу фракцію. Чи змінилась ситуація в обласній раді після виборів Президента?
- Те що зробив у 2005 році Олександр Черевко, те саме зробив сьогодні Сергій Тулуб. Це люди одного виховання, однієї старої комуністичної партноменклатури. От Черевкові потрібна була більшість, і перше, що він зробив – це створив фракцію «Наша Україна» в обласній раді, яка начебто мала його підтримувати. Набрав людей для своєї підтримки, абсолютно не враховуючи ні їх попередню діяльність, ні їхні погляди. Те ж саме зробив Сергій Тулуб – створив фракцію «За майбутнє Черкащини».
Попри все, можу сказати, що я Сергія Борисовича поважаю як голову виконавчої влади.
– За що саме ви поважаєте Сергія Тулуба? Що схвалюєте в його діях?
– Однозначно схвалюю діловий підхід. Я йому вдячна за те, що коли я перший раз з ним зустрілася (а ви знаєте, що я опікуюся дитячою міською лікарнею, де я починала працювати санітаркою і всю свою депутатську діяльність, всі депутатські кошти спрямовувала на цю лікарню, за які там вже 5 відділень відремонтовано) і розповіла, що страждає через недофінансування, хоч фактично виконує функцію обласної лікарні, бо там кожна четверта дитина – це дитина з якогось району області, і попросила його вийти подивитись на стан лікарні. І Сергій Тулуб погодився зробити це, хоч я ніяк не могла допроситися його попередника відвідати зі мною цю лікарню. Коли я Сергію Борисовичу сказала, бо це найболючіше для мене питання, він одразу погодився і пішов дивитись все те, що я йому хотіла показати. Той самий харчоблок, ті самі в підвалі каналізаційні мережі і це відділення неврології. Він дав чіткі вказівки внести пропозиції змін до бюджету, закупити ті самі матраци, обладнання, м’який інвентар. І все це на 50% вже виконано. Мені також сподобався його підхід до формування бюджетних пропозицій, наприклад, природоохоронного фонду. Він підтримав мене у питанні виділення коштів на золотоніські очисні споруди тощо. Я переконалася в тому, що він може дотримуватись свого слова і вміє наполягти на вирішенні своїх питань. Але я б хотіла щоб він, як це не складно, навчився працювати не лише жорсткими, а й демократичними методами. Треба заохочувати людей, щоб вони самі приймали рішення і відповідали за них. Оце для мене є головна риса кожного керівника – здатність заохотити підлеглих до активності, до вміння приймати рішення і нести за них відповідальність. Бо раби не зроблять багатої держави. Тому я бачу в ньому надзвичайно сильний перегин в один бік. А ще ж майте на увазі, що наші люди звикли до підлабузництва, звикли прогинатися під керівником. І я боюся, що це також на нього вплине. І ще одне, з чим я не можу погодитися, так це з його партійною діяльністю. Ну це і смішно, і прикро, і, чесно кажучи, соромно. Бо я постійно беру участь в міжнародних конференціях, і коли розповідаю, що наш губернатор запевняє, що його партія повинна набрати в області 70% голосів, мене питають: «А чого він цим взагалі займається? Він же губернатор! У вас що, немає партійних активістів?» Тобто це його світоглядне його нерозуміння. І вже зовсім соромно мені за захоплення Партією регіонів Соборної площі міста. На 50 днів у черкащан відібрали місце відпочинку і перетворили центр міста в засіб тиску на свідомість черкасців. Про який футбол під дощем на холоді може йти мова? Регіонали змушують дітей бігати майже на проїжджій частині, де викиди свинцю та оксиду вуглецю в 4 рази перевищують гранично допустимі концентрації! Це ганьба! Не знаю, хто порадив Сергію Борисовичу проводити такий захід. Але у мене є таке сподівання: я завжди вчусь і, можливо, він буде здатний навчитися також...
– А що можете сказати щодо членів його команди? Тих, які залишилися ще з часів Черевка – Чабан, Корнієнко?
– Це люди настільки далекі від 21 століття, що їх треба давним-давно відправити на рибалку чи як... Хай вже онуками займаються. Вони вже 20 років при владі, і це лише при незалежній Україні. Люди вже 20 разів їм сказали ні. І Сергій Тулуб їх бере так само в команду. Його принципом сьогодні є, так само як свого часу і в Черевка, як і в Лук’янця, як і у Льошенка, – принцип особистої відданості. Тобто, головне для нього – набрати людей зі старим мисленням, які б тобі дивились по-собачому в очі. Це принцип позавчорашній, непридатний в демократичних країнах, де поважають активних людей. Бо в будь-якій демократичній країні насамперед поважаються активні люди, які в чомусь розумніші за керівника.
– А чи можна вважати оновленням черкаської команди те, що губернатор привіз з собою заступників Пузяка, Рябцева?
– По-перше, хочу сказати, що люди з повноваженнями Тулуба в цивілізованих країнах обираються населенням, а не призначаються зверху. І тоді, коли ця людина обирається, вона вже має сформовану команду. Розумієте? А те, що в нас надсилають сюди представників Президента – це папуаська психологія. Звичайно, Тулуб не знає людей тут, на Черкащині. І йому хотілось зробити першими заступниками тих людей, яким він довіряє. Але вони теж не знають людей. І це замкнуте порочне коло, тому те, що він привіз з Донецьку людей – це шлях безперспективний. Всі його заступники знають Тулуба по партійній лінії. А партія в нас – це об’єднання не за спільними цінностями, а за спільними матеріальними інтересами. Тому те, що Тулуб робив ставку на Чабана, який вже 20 років тут сидить, означає те, що Сергій Борисович не здатен змінити підходи. А тому його політична практика, його керівництво зазнає такого ж краху, як практика Черевка. Тож я б радила Тулубу залучати до роботи побільше молоді. Конкретніше – людей до 35 років, у яких багато сил і енергії. Так, вони можливо помилятимуться, але що роблять нині такі особи як Корнієнко і Чабан? Особисто мені вони постійно пояснюють, чому нічого не можна змінити. Як на таких людей робити ставку? Коли Тулуб говорив про кадровий голод на Черкащині, то це теж все комуністичні старі штампи. У нас повно людей, здатних до роботи. Але система Тулуба чи Черевка побудована на тому, що головним критерієм є особиста відданість.
– З жорстких, як ви висловились, методів роботи Тулуба, можна виділити усунення ним з посади генерального директора ОДТРК «Рось» Михайла Калініченка?
– Ой, знаєте! Оце я вдячна Тулубу за допомогу дитячій лікарні, за бюджет, за прибирання пиріжків з собачого м’яса на трасі Київ-Черкаси в Софіївці, за спільну його боротьбу з Одаричем проти стихійної торгівлі в Черкасах. Я однозначно розцінюю позитивно такі його кадрові рішення як усунення з посади Калініченка і Левицької. Але мені знову ж, хотілося б, щоб Тулуб не ставив собі за мету прийти навічно на свою посаду. Так, після зняття Калініченка з посади, мене вперше за 5 років стали показувати в сюжетах телеканалу «Рось» на сесіях обласної ради. Хоча на прес-конференції, які я проводжу кожні 2-3 місяці, журналісти «Росі» і зараз не приходять. А ми ж з обласного бюджету їм перераховуємо кошти.
– А з новим гендиректором «Росі» Уздеміром бачилися?
– Ні, але, чесно кажучи, і не маю ніякого бажання бачитися. Я не бачу ніяких позитивних змін в роботі телеканалу, ніякого оновлення. Він якийсь такий шароварний… «Рось» залишається шароварно-нафталіновою студією. Так і напишіть. Не дивлячись на те, що там багато талановитих журналістів, яких я особисто знаю.
– Наближаються місцеві вибори. Ви б могли спрогнозувати майбутнє політичних сил, зокрема, БЮТу?
– Дуже складно. Я їжджу по області і думаю, що в сільській місцевості люди все-таки будуть голосувати за БЮТ, незалежно від того, чи в Черкасах Бондаренко чи хтось інший. Бо за Тимошенко голосували в Черкаську обласну раду, Монастирищенську районну раду тощо. А загалом, важко спрогнозувати, який буде розклад політичних сил. Мабуть, Партія регіонів закріпить свої позиції. Якщо в нас у цій раді було 7 депутатів-регіоналів, то в новому складі облради їх значно більше буде. У цьому немає сумніву… Але сказати, що це буде радикально нова рада – то ні. Багато в чому вона буде нагадувати цю раду.
– Ви себе позиціонуєте, перш за все, як лікар. Скільки часу ви приділяєте цій роботі?
– Мене завжди запитують дві речі: за що я живу і як я все встигаю. Відповідаю. Чим більше я живу, тим більше матеріальне для мене втрачає значення і тим більше для мене духовні речі є важливішими. Я абсолютно комфортно себе почуваю, хоч все життя живу в хрущовській квартирі і їжджу на машині «Славута» (машину чоловік водить). І більшість меблів у моїй квартирі мають по 40 років. Єдине, що оргтехніка нова – комп’ютер, телевізор. І я ніскільки від того не страждаю. Я користуюсь громадським транспортом. У мене прекрасний чоловік, дві гарні доньки. І це головне в житті, коли сім’я підтримує
– А коли, все-таки, встигаєте все?
– Я працюю лікарем-епідеміологом в міській санепідемстанції. І працюю на ставку, а коли йдуть виборчі кампанії, переходжу на чверть ставки. В кожному віці є свої плюси. Я маю досвід і якщо комусь треба два тижні бігати з якогось питання, я вже знаю кому що і як написати і мені для цього треба менше часу. Я вже знаю як що вирішувати, як коли і до кого треба звернутися. Я просто досвідчений депутат. А взагалі, я людина організована. Я кожного ранку роблю зарядку і 50 раз роблю мостик. І в басейн ходжу і за формою слідкую.
– Тобто ви є лікарем не просто формально?
– Я лікар вищої категорії. От і зараз, перед тим як прийти сюди, я вже встигла постанову про закриття їдальні пожежної академії написати. Бо у мене студентка там захворіла гастроентероколітом. Зараз повезу їм постанову. Але до депутатства ставлюся як до основної роботи, хоч і виконуємо ми її на громадських засадах. До речі, мій колектив у лікарні – це моя віддушина. Бо вони мене розуміють і підтримують. Однак, не так все просто це було колись – поєднувати ці дві роботи. У 90-му році, коли я вступила до «Народного Руху України», мене і звільняти хотіли, і переслідували, тобто якщо я йшла на якийсь об’єкт, то туди потім дзвонили і питали чи я дійсно там була. Вони хотіли мене залякати, щоб я не займалась громадською діяльністю. Але залякати мене неможливо. Коли в 90-му році заборонили мітинги на підтримку незалежності Литви, ми з чоловіком вийшли і стали з транспарантом підтримувати право литовського народу на незалежність, а кругом - собацюри-кедебешники… Вони порвали все. Та після того я нічого не боюсь. Бо треба вірити в те, що все буде добре.
Шановні читачі! Інтерв’ю у Любов Володимирівни ми брали два тижні тому. Сьогодні, 5 жовтня, вона зателефонувала до редакції «Прочерку» і просила зазначити, що вона відмовляється від тих слів, де йде мова про повагу до Тулуба. Вкрай емоційно пані Майборода пояснила, що приводом до цього були наступні дії Тулуба: встановлення футбольного майданчика з символікою Партії регіонів серед міста, ситуація, пов’язана з будинком, де проживає губернатор, а також отримання Сергієм Тулубом посвідчення кандидата у депутати до обласної ради – подія, яку регіонали перетворили на пафосне дійство.
– За часів Ющенка люди вже почали звикати до демократії, вони вже перестали боятися. А тут… таке нав’язування своєї думки, таке пригнічення громадян!!! А певно! Донецькі ж не вміють вести себе по іншому! – схвильовано говорила Любов Володимирівна. – Тож всі ті слова, де мова йде про повагу до Тулуба, можете викреслювати!
Коментарі
и послет такого заявления она в облраду ещё сунется? всех вильных де**мократов подставляет
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.”
Т.Г. Шевченко “В казематі”
Першою та головною умовою модернізації країни партія «Сильна Україна» вважає створення ефективної системи місцевого самоврядування.
Професійні, відповідальні, незалежні органи самоврядування повинні стати фундаментом нової, сильної України.
Ми маємо намір побудувати владну горизонталь, де всі ключові функції – освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство – зосередяться у органів місцевого самоврядування.
«Сильна Україна» виступає за впровадження депутатського мінімуму – кількості часу, яку депутат повинен присвятити громадській та політичній діяльності. Також слід передбачити точний регламент реагування депутатів на звернення виборців. Невиконання депутатами своїх обов’язків має призводити до позбавлення мандату. Депутати, котрі не хочуть служити інтересам громади, не потрібні суспільству.
Стрічка RSS коментарів цього запису