Чому всихає Гірський Тікич? За 20 років річка втратила 30% свого водостоку

Річки України й Черкащини зокрема міліють і висихають. Але найшвидше в Україні міліє річка Гірський Тікич. За останні 20 років річка втратила 30% свого водостоку. Посперечатися з нею може лише Рось, повідомив науковий співробітник басейнового управління Південного Бугу Юрій Гавриков.

Першу й очевидну причину, яку називає наш обиватель – зарегульованість річки.

– Набудували малих ГЕС на кожному кроці, – каже рибалка із 35-річним стажем Валерій Чамлай із Тального. – Усі хочуть заробляти гроші. Влітку ГЕСи затримують воду так, що в Тікичі зовсім немає течії. Вода тупо стоїть, цвіте, й риба починає гинути. Навесні навпаки граються з водою. То затримають, то спустять. Риба заходить на нерест й шукає мілину в час повноводдя. Раптом воду спускають, й уся ікра опиняється на березі.

Інша причина – зміна кліматичних поясів. Степ наступає на лісостеп.

– 30 років тому на Херсонщині посушливих днів було 30-40, а нині – 60-70! На Львівщині +30°С колись узагалі було дивним. А нині таких днів – 10-20 за літо. Це досить значні підвищення. Через них починаються незворотні зміни клімату, каже кліматолог, начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна Адаменко.

За даними синоптиків, кліматичні зони поступово мігрують на північ. Підвищення температури на 1°С зсуває межу кліматичних зон в середньому на 100 кілометрів на північ. А температура зросла на цілих 2°С! Тож межа кліматичних зон змістилася на цілих 200 км.

Якщо раніше вся Черкаська область і північні райони Кіровоградської однозначно входили до зони лісостепу, то тепер це майже суцільний степ. Лісостеп залишився в Драбівському, Канівському, Жашківському, Монастирищенському й частково Христинівському районах. Зрозуміло, що за таких умов річки мілітимуть.

Однак не все так просто, як здається на перший погляд. Позаминуле літо було вкрай посушливим. А ось минуле – вже ні. Дощі лили майже увесь липень, і води в річках (Гірському Тікичі, зокрема) було більше ніж достатньо.

Гідроенергетики, яких поспішили звинуватити в усіх бідах, виявляється, ні в чому не винні.

– Малі ГЕС на Гірському Тікичі звели за 10 років. Із 1948 по 1958, каже керівник регіонального офісу зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» Ігор Мікрюков. – Асоціації належить Гордашівська ГЕС на Гірському Тижні. У радянський період вони працювали по 1980 рік і ніяк не вплинули на водність річок. Це підтверджує опитування літніх людей. Основна причина зневоднення – зміна клімату. Цьогорічна зима була дуже сніжною. А повені зовсім не було. Вся вода залишилася в ґрунті.

Ігор Павлович каже, що робота малих гідроелектростанцій суворо регулюється.

– Ми не можемо самовільно гратися рівнями води у водосховищах. Є певні норми пониження рівня води на конкретну пору року. Особливо вони суворі в період нересту. За їх виконанням стежать контролюючі органи. Будь-яка скарга від населення може бути приводом для перевірки. Тому ніхто не буде ризикувати наразитися на фінансові й інші санкції заради сумнівного й невеликого заробітку. Ми взагалі не практикуємо раптові скиди води, – запевняє Мікрюков.

Окрім цивілізованих водокористувачів, якими є малі ГЕС, у нас повно і нецивілізованих – орендарів ставків. Колишній заступник керівника Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області Сергій Журавель улітку 2017 року заявляв, що лише в Жашківському районі є кількасот ставків на річці Гірський Тікич, і лише два з них мали дозволи на спеціальне водокористування. Такий дозвіл має бути в кожного орендаря ставка – ним у законний спосіб регулюється забір та скидання води. Це як паспорт у жителя. Тобто не коли захотів – опустив застави, а коли захотів – підняв. Усе має бути законно, цивілізовано і по-європейськи.

А з цим маємо серйозні проблеми.

Зазвичай у другій половині весни вода в Тікичі починає спадати – орендарі ставків наповнюють їх водою і запускають рибу. А якщо таких ставків кілька сотень – процес розтягується щонайменше до червня. Улітку річка стоїть без води. Її немає ні у водосховищах, ні у руслі. Восени ситуація починає мінятися – у селах, починаючи з 27 серпня, стартує сезон храмових свят. Люди активно купують рибу, на неї з'являється великий попит. Орендарі спускають ставки і продають рибу. Ніби за помахом чарівної палички наповнюється Гірський Тікич. Річка вмить стає повноводною і широкою. Наступної весни ситуація повторюється.

– Ми маємо 3130 гектарів земель водного фонду під ставками і водосховищами, – каже начальник відділу водних ресурсів управління агропромислового розвитку Жашківської райдержадміністрації Максим Праславець. – Це найбільше в області. З них майже дві тисячі – Осташівське, Воронянське, Соколівське і Конельске водосховища. Решта – ставки. Два дозволи на спецводокористування – анахронізм. Зараз, щоб оформити в оренду ставок за межами населених пунктів, треба звернутися до Черкаської облдержадміністрації. Сектор Держводагентства у Черкаській області видає дозволи на спеціальне водокористування. Без цього документу договір оренди не продовжують. Тому насправді дозволів більше, аніж два. Інша справа, чи всі користувачі дотримуються вимог, прописаних там, – стверджує Праславець.

Заступник керівника Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області Жанна Куліш стверджує, що орендарі ставків на Гірському Тікичі вже отримали 14 дозволів на спеціальне водокористування.

– Щоб отримати дозвіл на спецводокористування, потрібні договір оренди та паспорт водного об'єкту. Однак ситуація ускладнюється тим, що орендарі мають довгострокові договори оренди земельних ділянок під водним плесом й не бажають щось оформляти ще. Мовляв, закон не має зворотної сили, – каже Жанна Вікторівна. – Однак ми постійно над цим працюємо.

Ще гірше, що ми не маємо права контролю за виконанням умов договору на водний об'єкт та дозволу на спеціальне водокористування. Контроль покладено на обласну екологічну інспекцію.

Заступник директора ТОВ «ГідроресурсК» Михайло Атаманюк наводить свої аргументи.

– Одна з легенд – зарегульованість стоку. Ого, мовляв, набудували гребель, наставили ГЕСів, то немає ні води, ні риби. А як же двісті-триста років тому, коли і відбулося регулювання? У кожному селі були водяні млини, холюшні (пристрої з водяним приводом для вибивання сукна). Усі вони використовували енергію води, перегородивши річку греблею. Тільки в Тальнівському районі такі млини, а то і по два, були в Корсунці, Кривих Колінах, Тарасівці, Гордашівці, Лащові, Веселому Куті, Шаулисі. У 1947 році мій батько заколов вилами сома довжиною десь 1,7 метра у Гірському Тікичі, перегородженому греблями і гребельками, геть зарегульованому. А я, проживши 65 років, тікичанського сома не бачив. Друга легенда: ГЕСи – причина маловодності. Технологія виробітку електроенергії ГЕСами є найчистішою, найбезпечнішою, тому і називається «зеленою», поруч із сонячною і вітровою. При цьому використання води жорстко регламентоване. Із 1 квітня розпочинається нерестовий період. За добу дозволяється зменшити рівень води не більше 10 см. У наших реаліях державою перевіряються лише ті, хто працює організовано, виконуючи всі державні вимоги (когось же треба перевіряти!) А перевіряти землекористувачів, які несанкціоновано забирають тисячі кубометрів води на різні обробітки сільськогосподарських культур, чи дотримання водозахисних зон – для здоров'я шкідливо. Латифундисти з кожного необлікованого гектара мають навар. Та й люди вони впливові: і на рівні обласної ради, і вище. Як результат, при найменшій грозі пре у Тікич сотні тонн гумусу, бо коли орали, то два-три корпуси плуга над річкою висіли, – розповів Михайло Атаманюк.

Юрій Стригун, газета «Акцент», №13, 27 березня 2019 року