Пристрасті по ОТГ: Черкащину ніяк не можуть поділити на громади. Будь-який варіант зустрічає на місцях супротив

Майже дев’ять годин тривала в четвер в ОДА нарада, присвячена новому поділу районів на об’єднані територіальні громади. Весь цей час у холі біля зали засідань своєї черги терпляче чекали люди з різних куточків Черкащини, щоб відстояти власне бачення майбутнього адміністративно-територіального поділу.

Офіційно це було «засідання міжвідомчої регіональної робочої групи з підготовки пропозицій щодо адміністративно-територіального устрою базового та районного рівня Черкаської області». Але цю нараду зарані анонсували в інтернеті, й жителі місцевих громад сприйняли її як останню можливість зберегти свою ОТГ від переформатування або відстояти своє бачення утворення нових об’єднаних громад.

Керівників та представників громад запрошували в зал засідань по черзі, обговорюючи перспективність кожної громади окремо. Як завжди буває на таких засіданнях, вирували пристрасті. «Та що ти таке кажеш!», «Брехня!», «Ти в село тільки рік тому переїхала!», «Ага, розказуй!» – обмінювалися не стільки аргументами, скільки емоціями люди, які приїхали на засідання робочої групи.

Селяни нарікають, що в Черкасах і в Києві не враховують їхньої думки при формуванні об’єднаних територіальних громад. У свою чергу, обласна і центральна влада наголошують, що у людей на місцях було п’ять років для того, щоб сформувати ОТГ так, як їм цього хотілося б. При цьому більшість громад області цим не скористалися.

Вочевидь, обласна влада не надто щира, коли застосовує цей аргумент. Адже для тих, хто вже утворив ОТГ, але сьогодні ці ОТГ переформатовуються, у владців є інші аргументи: «Ви не повинні думати про інтереси тільки свого села», «Ваша громада фінансово неспроможна», «У вас замало дітей шкільного віку», «У вас поруч – велике місто, до якого цілком логічно приєднатися» тощо.

За всіма цими аргументами стоїть один основний: «Ми створюємо новий адміністративно-територіальний поділ на десятиліття вперед. Тож уподобання і симпатії нинішньої місцевої еліти – річ другорядна. Головне – економічна й інфраструктурна доцільність».

– Скажу вам одразу, «хотєлки» задовольнятися не будуть, – зазначив у коментарі журналісту «Прочерка» голова ОДА Роман Боднар. – На тиск і спекуляції я не ведуся. Слухаємо всіх. Пояснюємо перспективу або безперспективність окремих утопічних ідей. Остаточні рішення сьогодні прийматися не будуть. Але точно знаю, що остаточний Перспективний план формується в інтересах громадян, а не окремих груп впливу або чиновників, які переймаються виключно власними посадами!

Керівники ОДА наголошують, що важливо, щоб не вийшло так, що фінансово сильні громади об'єднуються з іншими сильними, а слабкі – зі слабкими. Всі ОТГ мають бути спроможними. Також кожна з них має бути забезпечена опорними школами, освітніми закладами, мати достатню кількість дітей для того, щоб «заповнювати» дитсадки і школи.

Через брак дітей, відповідно до рекомендацій Мінрегіону, потребують переформатування 16 чинних ОТГ: Лип’янська, Баландинська, Михайлівська (Драбівського району), Водяницька, Лебедівська, Литвинецька, Моринська, Таганчанська, Карашинська, Селищенська, Великохутірська, Бобрицька, Плешканівська, Зорівська, Баштечківська, Медведівська.

Меншу частину із названих громад, відповідно до проєкту нового Перспективного плану, передбачено укрупнити, додавши до них села, які ще нікуди не приєдналися, а меншу частину – приєднати до інших ОТГ або навіть розділити між ними.

Проте, проблеми – не тільки в названих 16 ОТГ. Майже в кожному районі є громади, які з тієї чи іншої причини планується приєднати до сусідніх. Так, уже утворену Хлистунівську ОТГ передбачається долучити до майбутньої Городищенської. Все через те, що ця Хлистунівська громада виявилася занадто багатою, тоді як сусідні села, об’єднавшись, не зможуть утворити спроможну ОТГ.

Великохутірську ОТГ передбачено розділити між Драбівською і Шрамківською, бо в ній недостатньо школярів. З цієї ж причини Селищенську ОТГ (Городищина) передбачається приєднати до Стеблівської, Карашинську і Моринську – до Корсунь-Шевченківської, Литвинецьку – до Канівської, а Плешканівську (яка до того ж і фінансово неспроможна) – до Гельмязівської. Практично в усіх цих цих громадах люди незадоволені, що їх «спочатку ламали об коліно, коли закликали створювати ОТГ, а тепер знов ламають, приєднуючи до сусідів».

На Жашківщині планується об’єднати Бузівську і Соколівську ОТГ, а вони не хочуть, бо не можуть домовитися, де буде центральна садиба. Така сама проблема на Золотоніщині: в Мінрегіоні вважають доцільним об’єднати Зорівську і Вознесенську ОТГ і укрупнити їх за рахунок інших сіл, утворивши велику Пальмірську ОТГ. Проте, це не влаштовує драбівські села, які вступили до Зорівської громади, бо тоді до центру громади буде далі, ніж до Драбова, а вони приєдналися до Зорівки саме через те, що сюди – найближче.

Деякі села (або частина населення цих сіл) не хочуть приєднуватися до тих ОТГ, які пропонують в Мінрегіоні і ОДА. Так, у Дубіївці Черкаського району значна частина селян хоче приєднатися не до Білозірської ОТГ, як передбачає проєкт, а до Руськополянської.

Найбільша складність – це приєднання сусідніх сіл до великих міст. Практично завжди це – проблема, адже в селах побоюються, що в цьому разі вони перетворяться на нікому не потрібні околиці, а вся сільська інфраструктура закриється, програвши конкуренцію міській. Так, у Юрківці, яка, по суті, є продовженням Ватутіного, не хочуть приєднуватися до цього міста. Новодмитрівка, передмістя Золотоноші, утворює свою ОТГ і не хоче до Золотоноші. Родниківка і Піківець, прилеглі до Умані, хочуть не в Умань, а в Паланську ОТГ. Села Лебедівської ОТГ не хочуть до Кам’янки (щоправда, і мер Кам’янки Володимир Тірон каже, що не готовий їх прийняти). А у Свидівку місцеве населення розділилося – хтось хоче приєднатися до Черкас, а хтось – ні.

Даремно голова Черкаської ОДА Роман Боднар переконував селян, що розширення міст – це світова тенденція, що міська інфраструктура більш розвинута, ніж сільська, що місцеві жителі вже зараз «голосують» за місто, бо навчають значну частину дітей в місті, а не в сільській школі.

– Місто – це місто, а село – це село! – наполягали учасники обговорення. – Ми хочемо бути і далі селянами.

Попереду – ще чимала робота, на яку центральна влада відвела лише кілька тижнів. В ОДА наголошують, що добровільне об’єднання завершується.

– Всі проблеми, які ми сьогодні розв’язуємо, спричинені тим, що адміністративно-територіальна реформа затяглася в часі, – сказав у коментарі «Прочерку» голова обласної ради, висуванець ВО «Черкащани» Анатолій Підгорний. – Будь-яка реформа, яка затягується, стає токсичною. І сьогодні ми маємо такі результати... Шляхи розв’язання цих проблем – важкі. Але, незважаючи ні на що, я відчуваю, що конструктивного рішення буде досягнуто, і більшість побажань людей врахують.