Як президент Черкащину втрачав

Черкащани люблять згадувати традиції Холодноярської республіки та про своє козацьке коріння, протесний характер політичної еліти. Мовляв, чужакам тут не місце, а хитрі черкаські політики завжди поставлять на місце присланих політичних «парашутистів». Тим не менше, на черкаських округах до парламенту десятиліттями обираються «зайди». Згадати б хоча б Н. Шуфрича, В. Зубика, М.Поплавського і те, як ті заходили до Верховної Ради «засіваючи» свої округи.

Не зайвим буде сказати, що дві каденції мером Черкас був київський політик Сергій Одарич. А найефективнішим головою Черкаської обласної державної адміністрації окремі експерти називають представника Донбасу, політика епохи Януковича - Сергія Тулуба. Саме Тулуб і задав високий стандарт ефективного «губернаторського адмінресурсу».

Як би там не було, але Київ завжди тримав руку на пульсі у неспокійному козацькому регіоні. Насамперед через інститут голів ОДА та їхню здатність жорстко координувати роботу правоохоронних органів, керівників РДА та державних підприємств. Вже традиційно будь-який формат політичної реальності регіону формувався в кабінеті «губернатора». Саме там велися торги, розподілялися посади, розпочиналась та закінчувалась політична дискусія. Так було донедавна. Символом делегітимізації губернаторської вертикалі влади на Черкащині став новопризначений Сергій Сергійчук.

Результати місцевих виборів були вкрай невигідними для провладної партії «Слуга народу». Судячи з того, на чому зайшли до місцевих рад представники ВО «Черкащани» (бренд місцевих агроолігархів), «Європейської солідарності» та «Батьківщини» (чию франшизу в області, як подейкують деякі експерти, викупив А.Яценко) говорити про ефективність адмінресурсу для кандидатів від «Слуг народу» просто не доводиться. Адмінресурс на Черкащині був задіяний ефективно. Але точно не по вертикалі голови ОДА та не в інтересах провладної партії «Слуга народу». Всі бюджетники, працівники Укрпошти та інших державних установ відкрито вели агітацію в інтересах місцевих політичних лідерів від різних партій, але тільки не провладної.

У той же час, електоральний потенціал команди Президента Зеленського дозволяв сподіватися на те, що за будь-яких результатів виборів жоден формат коаліції (у радах різного рівня) неможливий без участі депутатів від Слуг. Нагадаю, що мова іде про центральноукраїнський регіон – принципово важливий для команди Зеленського.

Проте, в обласній раді «сообразили на троих» - сформували коаліцію з ВО «Черкащани», ЄС та «Батьківщина». Далі більше. Внутрішні протиріччя в цій коаліції призвели до того, що її формат міг змінитися. Кандидатуру від «Черкащан» А. Підгорного були не готові підтримати навіть в середині його власної фракції. Проте і в цьому випадку шансів для Слуг увійти в формат коаліції – мінімальний. На обрії з’явилися представники партії «За майбутнє», ОПЗЖ та інтереси Антона Яценка. Команда губернатора вдруге спіймала облизня.

Що стосується міста Черкаси, то тут ситуація ще більше заплутана. Для команди Зеленського протистояння з А. Бондаренком було супер принциповим. Для них єдиним шансом на цих виборах було максимальне застосування адмінресурсу по відношенню до норовливого мера, який дозволив собі публічну перепалку з Президентом України. Тим більше, що правових перспектив там більше ніж достатньо. Проте адмінважелі і тут не спрацювали. Вся політична еліта спостерігала за безпомічністю «губернаторської» вертикалі та відвертою імітацією зі сторони місцевих правоохоронців. Ставка на підтримку В. Євпака в другому турі також себе не виправдала. А діалогу політичної команди кандидата від Голосу із командою голови обласної адміністрації Сергійчуком не відбулося.

В чому ж причина такого провалу адмінресурсу на Черкащині? Напередодні виборів в області відбулася зміна управлінських команд. Наприкінці серпня Романа Боднара досить несподівано змінюють на Сергія Сергійчука. Обидва для Черкащини – чужинці. Обидва мають історію роботи у структурах спецслужб. Обидва так і не змогли налагодити ефективного діалогу з місцевою регіональною елітою. І вже точно не змогли контролювати її дії. Проте, якщо Боднар при цьому намагався вести більш-менш публічну діяльність, досяг певного взаєморозуміння і підтримки серед громадського активу регіону, то дії Сергійчука невідомі нікому, окрім незначних підписників його телеграм-каналу. Про прогнозованість таких дій – годі говорити. В ОДА досі не сформована вертикаль влади, поняття «команди Сергійчука» просто не існує. З ним не прийшли нові управлінці, не зміг він втримати і старих. Не зрозумілою є ані стратегія, ані тактика дій, пріоритети та локальні завдання.

Багато було сказано про те, що прихід Сергійчука на посаду немає жодних зв’язків із виборами. Мовляв, він прийшов до області для реалізації амбітних планів Офісу Президента щодо «Великого будівництва». Але і тут – провал. Обласна адміністрація просто не змогла ефективно проконтролювати своєчасність виконаних робіт по цілій низці об’єктів. Знаючі люди переконували, що Сергійчук за три місяці просто не зміг ані сформувати власної команди, ані залучитися підтримкою місцевої політичної еліти. В результаті цього – провал по всім управлінським напрямкам, від боротьби із рейдерством до своєчасної здачі об’єктів «Великого будівництва». Не даремно Президент України Володимир Зеленський під час свого візиту в область навіть не заїхав до Черкас. Йому фактично не було чого презентувати.

Багаторічні чиновники ОДА відзначають відверту відсутність інтересу київського «парашутиста» до проблем регіону – він тижнями не розглядає документи і не ухвалює рішень. Від цього системно страждають всі управлінські процеси – від здачі в експлуатацію доріг та об’єктів соціальної інфраструктури до формування коаліцій у місцевих радах. За інсайдерською інформацією, представники одразу декількох партій-переможців місцевих виборів намагалися вийти на діалог із С. Сергійчуком, але в результаті не отримали жодних конкретних слів чи дій.

Втім як відомо,  «святе місце порожнім не буває». Центр ухвалення політичних рішень сьогодні відверто змістився в Умань до приймальні А. Яценка. Саме він формує коаліції, захищає ображених, просуває потрібні кадри, затверджує бюджети. Це стало занадто очевидним для всіх, навіть для Сергійчука. І той вимушений був іти на діалог та торги. Але і тут слова різняться з діями. Нещодавно до Офісу Президента черкаським губернатором було спрямовано переможні реляції про те, що Яценко вгамований і перетворився на майже «ручного». Ніби на нього змогли вплинути по лінії попереднього місця роботи Сергійчука. Але, як показує практика, подібні заяви стосовно А. Яценка мало чого варті. Більше того, він напевне буде дуже здивований, коли дізнається, що його перевели у формат «ручного» політика.

В сухому залишку в базовому для себе регіоні політична сила президента немає вигідного формату коаліції ані в області, ані в ключових містах. «Велике будівництво» чи не в єдиному регіоні на Україну суттєво пригальмувало. Замість того, щоби перетворити електорально перспективний регіон у базу нарощування симпатиків, команда президента втрачає на Черкащині популярність та впливовість. При цьому відверто розв’язуються руки у представників місцевих політичних проектів, які користуються безпомічністю центральної влади, нарізають собі феодальні повноваження.

Ці процеси точно не мають нічого спільного з децентралізацією.

Сергій Костенко, допис з "Фейсбуку"