Наприкінці парламентських виборів з журналістами Черкаської обласної телерадіокомпанії «Рось» Володимир Зубик поділився своїми враженнями від ходу передвиборної кампанії. Чи виправдала вона сподівання кандидата та його команди, чи стала приводом до міркувань та прийняття радикальних рішень. Про це та інше у інтерв’ю кандидата в народні депутати України Володимира Зубика.
– Ця кампанія, м’яко кажучи, була брудна, брутальна й сповнена агресії та різних провокацій. Що тільки не доводилося чути на свою адресу: погрози знищення, покалічити мене та родину, членів моєї команди, погрожували спалити хату моїм агітаторам, членам комісій виборчих дільниць та багато іншого. Але попри це я сповнений надії на те, що не всі українці й, зокрема, черкащани такі. Подібні провокації є в кожному суспільстві й навіть у цивілізованих країнах. Але це не значить, що такі методи демократичні. Кожна людина має право на власний вибір, і він у жодному випадку не повинен бути в усіх людей однаковим. Потрібно поважати думку кожного, адже це норма Конституції. Тому моє завдання якраз і полягає в тому, щоб іти у парламент і відстоювати у країні порядок, демократію та відновлювати обличчя нашої держави.
– Депутатська каденція була короткою, але Ви встигли багато зробити як у парламенті, так і для своїх виборців.
– За моєї ініціативи та з подання Кабінету Міністрів внесено зміни до Пенсійного законодавства. Цього року мені вдалося додатково долучити 15 мільярдів до Пенсійного фонду. Міністр фінансів у консультаціях зі мною пообіцяв ще добавити додаткового податку, це імпорт-експорт, тобто купівля-продаж валюти. Це значить, що можна сподіватися ще на додаткові 15 мільярдів надходжень до Пенсійного фонду. За ініційованим мною законом до Пенсійного фонду мають надійти всі 30 мільярдів.
Окремо хочеться наголосити, що, на жаль, не пройшов комітету закон про відкликання депутатів. Він жорсткий, тому не всім до вподоби. На ідею його появи мене наштовхнули попередні парламентські вибори, під час яких серед моїх опонентів траплялися демагоги й популісти. Той закон мав бути не стільки актом помсти безвідповідальним перед своїми виборцями депутатам, а шансом отримати нову генерацію депутатів, які б прийшли у парламент. Якщо коротко розповісти про той закон, то він передбачав у перший рік каденції виконання 70 відсотків того, що обіцяв народний депутат своїм виборцям. Якщо ні, то його автоматично можуть відкликати. Відповідно до ініційованого мною закону, до парламенту не потрапляли б люди, які потім торгували б своїми голосами, забуваючи, що є зобов’язання перед людьми. Мажоритарник – це свого роду міст між острівком і материком. Такий міст може бути міцним, а може бути й ілюзією, яка веде до прірви між владою і людьми.
– У Вас глобальне бачення майбутнього країни. Чи збігатимуться Ваші плани з реформами Президента і нового уряду?
– Можливо, мене критикуватимуть. Але й під час передвиборної кампанії 2012року я неодноразово наголошував, що хоч хто сидітиме у владі, її підтримуватиму як відповідальний депутат, беручи на себе господарські та юридичні зобов’язання перед своїми виборцями. Я переконаний, що Президент – людина досвідчена, він справжній дипломат. Я підтримую Президента і в тому, що будь-який мир краще за війну.
Майдан проголошував право жити у вільній країні. Але тут виникає двозначність. Є така банальна сентенція, про яку часто забувають, – демократія, яка передбачає жорстку диктатуру закону. Проте існує поняття й псевдодемократії, представники якої закликають до народної люстрації, до миттєвої необдуманої помсти та агресії. Таке явище має місце в нашому суспільстві сьогодні. Тому якщо ми сконцентруємося лише на конфлікті Сходу України, ми не помітимо того, що відбувається в середині, через що можемо назавжди втратити країну.
– Кілька днів залишається до початку виборів. Що хочете побажати своїм виборцям?
– Всім бажаю відповідально поставитися до свого вибору 26 жовтня. Не раджу вибирати кандидата за кількістю сказаних слів чи публічно озвучених обіцянок. Тільки за конкретними справами можна зрозуміти, хто ваш депутат, а хто лише оратор і не більше.
Хочу сказати і про тих кандидатів, хто під час першої ж зустрічі з людьми поливав Зубика брудом, мовляв, він таки-сякий. Не треба шукати соломини в очах іншого, якщо в самого колода. Якщо людина починає з ненависті й злоби, то від неї ні країні не буде користі, ні парламенту такий депутат не потрібен. Ми живемо в демократичній країні, де діє диктатура закону. Моїм кривдникам все прощаю, тому ні на кого не тримаю зла. Сподіваюся, що вони зійдуть з хибного шляху й оберуть правильну дорогу в житті.
*передвиборна агітація
