В черкаському медіапросторі тривожно

Днями черкаська опозиція заявила, що влада створює навколо незалежних засобів масової інформації „зону випаленої землі”, таким чином намагаючись на них вплинути. Потім був пікет під облдержадміністрацією, яким праві сили Черкащини протестували проти утисків комунальних ЗМІ, що нині перетворилися в рупор Партії регіонів, вимагаючи відставки черкаського губернатора Сергія Тулуба, який зайняв „почесне” шосте місце в цьогорічному рейтингу ворогів преси в Україні. Тож очевидно, що картина зі свободою слова на Черкащині дуже непроста. Наскільки справедливі звинувачення обласної об’єднаної опозиції та укладачів антирейтингу, ми запитали в голови черкаської обласної організації Національної Спілки журналістів Сергія Томіленка.

-- Сергію Антоновичу, чи можна сказати, що навколо незалежних ЗМІ на Черкащині справді „випалили землю”?

-- Думаю, що це занадто різке звинувачення, вжите, як яскрава метафора. Але напруга в черкаському медіапросторі справді існує. Вона викликана діями окремих посадовців, і коли доходить до конфлікту зі ЗМІ, у влади немає найменшого бажання його вирішувати. Проблеми системно виникають то в одного, то в іншого засобу масової інформації, поступово поширюються на всю область, але ми не чуємо конструктивних пропозицій з боку влади, не бачимо навіть хвилювання з цього приводу. Тому, безперечно, об’єднана опозиція Черкащини б’є на сполох небезпідставно.

-- Ви хочете сказати, що, порівняно з попередніми роками, ситуація зі свободою слова погіршилась?

-- Так, ситуація тривожна. Особливо із комунальними засобами масової інформації. Вони за визначенням великою мірою залежать від влади, але раніше чиновники таки намагалися дотримуватися законних стандартів взаємодії. Звісно, бажання впливати на редакційну політику було завжди, і в часи Кучми, і в часи Ющенка. Але тоді це було викликом законодавству. Тепер влада, збудована на основі партійної приналежності до однієї політичної сили, комунальним ЗМІ також нав’язує виключно партійний стиль і бачення. І це при тому, що навіть Президент України сьогодні говорить про те, що державні чиновники мають бути позапартійними. Відкрито про утиски вам ніхто не скаже, бо журналісти, особливо в районах, поставлені перед непростим вибором: або працювати за продиктованими чиновниками правилами, або залишитись без роботи зовсім. Хрестоматійний приклад: городищинська районка „Вісник Городищини”. Рік тому під тиском місцевих голови райдержадміністрації і райради там головний редактор разом з усім трудовим колективом змушені були написати заяви про звільнення. За рік конфлікт так і не був врегульований, попри масштабний розголос. Ані редактор, ані частина колективу до сьогодні так і не отримали жодних пропзицій про працевлаштування. Свого часу ми вважали, що то було аномальне явище, а тепер розуміємо, що це – правило. Зрозуміло, що ніхто й не збирався вирішувати проблему, бо завдання було виконане – неугодних журналістів прибрано з дороги.

"Свого часу ми вважали, що конфлікт з городищенською районкою був аномальним явищем, а тепер розуміємо, що це – правило..."

-- А чи є можливість в комунальних ЗМІ протистояти намаганням влади на них впливати?

-- Про це говорити складно, бо працюють вони в непростих умовах. Утім, кожен має сам встановити для себе межу компромісу. Як один із способів захисту, запропонував би колегам по можливості документувати втручання, вимагати вказівок у письмовій формі, адже чиновники цього найбільше бояться, бо розуміють, що діють незаконно. А редакторам побажав би психологічної стійкості. Сам згадую, як у 2004 році, коли я обіймав посаду головного редактора „Нової доби”, керівництво облдержадміністрації зажадало побачити готові шпальти газети до того, як їх відправлять на друкарню. Я приніс сторінки, вислухав усі зауваження щодо матеріалів (чомусь найбільше зауважень було щодо статті з порадами, як розводити бджіл), а потім попросив написати на кожній сторінці, що вона прочитана. Це був перший і останній раз, коли я носив шпальти в облдержадміністрацію. Можливо, зараз документувати порушення складніше, тож не треба засуджувати журналістів з комунальних ЗМІ, бо й у приватних вони нерідко стають заручниками політики власників.

-- Чим черкаська опозиція може допомогти журналістам?

-- Дуже добре, що об’єднана опозиція провела свою акцію проти утисків свободи слова. Таким чином політики намагаються привернути увагу і влади, і громадськості, що проблема є. Будь-які подібні акції – це позитивно, бо тоді владі складніше буде робити вигляд, що нічого не відбувається. Опозиція також може допомогти журналістам документувати порушення. Як приклад, завдяки активістам опозиційної адміністрації набув розголосу документ Черкаської обласної ради, яким рекомендується передплачувати газету Партії регіонів „Черкащина регіональна”. Головне, щоб журналісти довіряли опозиції, і, якщо самі не можуть говорити про факти порушень, повідомляли про них політикам, а ті робили відповідні заяви.

-- А як обласна Спілка журналістів реагуватиме на згаданий вище лист облради?

-- Обласна організація Національної спілки журналістів звернеться до прокуратури області, щоб та дала оцінку цьому факту, адже це вже другий випадок, коли влада бере участь у просуванні на ринку видання, що до неї не має жодного відношення. Спочатку це була комерційна газета „Молодь Черкащини”, тепер – партійна. Тож ми хочемо нарешті отримати від правоохоронців конкретну відповідь, чи є це порушенням закону. А напередодні Дня журналіста, в найближчі кілька тижнів, наша організація ініціює круглий стіл з обговорення проблем свободи слова на Черкащині. Хочемо відвертої розмови з владою, політиками та колегами.

Тетяна Воронцова, «Нова молодь Черкащини»