Репортер телеканалу СТБ Сергій Андрушко запорукою успіху журналіста вважає наполегливість.

Сергій Андрушко, репортер відділу документалістики телеканалу СТБ відомий у медійному середовищі не тільки своїми гострими та дещо іронічними сюжетами, а й участю в скандалі з охороною президента. Майже рік тому під час відвідання президентом Віктором Януковичем агровиставки співробітник охорони поклав Андрушка на лопатки, бо нібито запідозрив, що в журналіста є  вибуховий пристрій. Сергій  намагався відстояти свої права в суді, однак майже річна тяганина поки що не  дала жодних наслідків.

Утім, бажання відстоювати правду й доносити її глядачеві в Андрушка не зникло. Про це  та інше він розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Прочерку» під час візиту до Черкас.

- Сергію, Ваша репутація не стає на заваді роботі? Чи не відмовляють чиновники у спілкуванні «скандальному журналістові»?

- Я не вважаю себе скандальним чи відомим журналістом. Однак така репутація навпаки допомагає. Є люди, що не знають мене, є ті, що знають, але це навпаки стимулює урядовців чіткіше й правильніше надавати інформацію. Останній приклад: на сайті Міністерства освіти я побачив, що було витрачено 918 тисяч гривень на розробку презентаційного ролика. Я надіслав запит, на який вони, відповідно до нового  закону  «Про доступ до публічної інформації», мали мені відповісти. Коли я через 5 днів не отримав потрібного, довелося нагадати, що не варто порушувати закону. Мушу сказати, чиновники на це досить швидко відреагували. Тож наполегливість таки дає свої результати.

- Досить часто можна почути думку, що незалежних ЗМІ в Україні немає – вони відстоюють або позицію влади, або ж приватного власника.

- Дійсно, є різні види власності, але це не має впливати на якість матеріалів журналістів, котрі працюють у тих чи інших виданнях. Не важливо, де ти працюєш, важливо, як ти працюєш, якого рівня якості твої матеріали.

- А яким повинен бути журналіст, аби його сюжети були належної якості?

- Сам журналіст щонайперше має вболівати за ту тему, яку він робить. Якщо журналіст зацікавлений, очевидно, що його будуть дивитися глядачі. По-друге, потрібно порушувати актуальні, можливо, гострі теми, які стосуються багатьох жителів. Адже далекі від людей проблеми глядачам будуть нецікаві, й вони просто перемикатимуть канал. Потрібно також, щоб був нестандартний журналістський хід – щось, чим можна зацікавити людей.

- В одному з інтерв’ю Ви казали, що справжня новина – це те, що комусь не подобається…

- А хіба може чиновникам сподобатися та новина, що Міністерство освіти витратило 40 тисяч гривень за 4 дні на зарплату лише оператору, котрий знімав рекламний ролик? Однак, ця новина, очевидно, зацікавить платників податків, чиї гроші тут витрачаються…

- Вам коли-небудь погрожували за надто викривальні сюжети?

- Були різні дзвінки. Але головне – робити свою роботу. Треба розуміти, що президент і міністри в нашій країні змінюються часто, а репутація журналіста буде з вами впродовж усього життя. Тож варто насамперед думати про свій матеріал, про те, наскільки він якісно він зроблений.

- Чи є така тема, яку Вам не вдалося реалізувати?

- Є, але я поки що не хочу про неї говорити, не хочу відкривати карти…

- Вам доводилося колись  платити за те, щоб хтось надав інформацію?

- Здається, так. Але це були лише закордонні відрядження. Люди, чий коментар був важливий, відмовлялися, просили коштів. На це редакція виділяє певну суму. Загалом така практика поширена в зірок Західного світу, вони часто вимагають гонорар. До нас така тенденція ще не дійшла. Та й не можна порівняти з ними наших зірок (сміється).

- Думали про те, щоб змінити професію?

- Ні, я люблю  свою професію. Можливо, я б хотів її трішки змінити формат, створити якісь цікаві документальні фільми. Професія мені подобається, для мене вона вже друга. Перша – ветеринар, щоправда я за фахом не працював, тільки навчався. Той вибір відбувся під впливом обставин, бо мій батько – ветеринар. А журналістика – то мій власний вибір.

- А з чого починали журналістську кар’єру?

- Ще в дев’ятому класі писав у районну газету, потім під час навчання в технікумі репортажі зі студентських подій робив. Однак, якщо подивитися на ті матеріали зараз, то, звісно, вони були на рівні замальовок.

- Пам’ятаєте свій перший сюжет на телебаченні?

- Так, це був сюжет про ялинки. Нам з оператором Олександром Мартиненком дали завдання знайти крадіїв ялинок напередодні Нового року. Але це було дуже складно. Ми побували на території підприємства, яке займалося вирощуванням ялинок, а от на крадіїв так і не натрапили. І ось, коли вже поверталися, оператор каже: «Зняв!». Виявилося, він так зняв працівників того підприємства, що ходили по території, що вони дійсно схожі були на порушників… Тобто, візуально рішення ми знайшли…

- Ви дивитеся свої сюжети по телевізору? Маєте якісь улюблені телепередачі?

- Намагаюся узагалі не дивитися телевізор. Полюбляю хіба що документальні фільми, науково-популярні, які розповідають про щось маловідоме. Це мене набагато більше захоплює, ніж різні політичні ток-шоу.

- Яку подію вважаєте найважливішою в житті?

- Народження сина Олекси. Йому вже 2 роки й майже 2 місяці.

- Хочете, щоб він був журналістом?

- Це буде його вибір, я не хочу впливати. Зрештою, мені здається, що  в нас мало фізиків, хіміків, які б могли принести користь державі.

реклама