11 березня ц.р. із Києва на зимівлю до Антарктики відправилась 29-а Українська антарктична експедиція. Прибула експедиція на станцію «Академік Вернадський», розташовану в Антарктиці на острові Галіндез, 21 березня. Серед цьогорічних 14 зимівників у свою першу експедицію поїхала сімейна лікарка Канівського центру первинної медико-санітарної допомоги Іванна Котурбаш, пише «Дніпрова Зірка»
До речі, Іванна - не перша канівка, яка побувала в Антарктиці. Учасником 15-ї експедиції, що проходила у 2010-2011 роках, був канівець Микола Шульга, котрий "зимував" в Антарктиці на посаді кухаря. Тепер Іванна Котурбаш проведе 13 місяців на станції "Академік Вернадський" з іншими зимівниками. Чого вона очікує від експедиції та в яку Україну мріє повернутися - про це газета розпитала Іванну через інтернет.
- Як ви потрапили до Української антарктичної експедиції?
- Щороку Національний антарктичний науковий центр оголошує конкурс з відбору кандидатів до складу Української антарктичної експедиції на станцію "Академік Вернадський". Конкурс відкритий, не обмежує учасників за віком, статтю, іншими ознаками. Про конкурс я дізналася з оголошення - його надіслав в особисті повідомлення із запитанням "Будеш подаватися?" мій чоловік Роман. Я подумала - чому ні?
Бути лікарем в експедиції - це моя мрія. Із часів студентства мене надихали лікарі, котрі зважилися на такий крок. Зазвичай це були хірурги або анестезіологи. Моя спеціальність - терапевт і сімейний лікар.
- Як проходив відбір? Чи велика була конкуренція?
- Набір розпочався в липні 2023 року. Щоб стати зимівником і потрапити до складу Української антарктичної експедиції (УАЕ), необхідно пройти відбір у три етапи. На першому - розгляд документів. Другий етап - фахова співбесіда і тестування з психологом. Третій - медична комісія, двотижневі збори, тренінги.
На всі посади цього разу було подано 86 заявок, із них на лікарську - 5. Конкуренція була висока. Разом зі мною подали заявки хірург, реабілотолог, сімейна лікарка та анестезіологиня. У кожного були свої слабкі та сильні сторони. Це стосувалося і медичної практики, і стану здоров'я, як фізичного, так і ментального.
- Яка ваша місія в експедиції?
- Моя місія полягає в тому, щоб усі зимівники були максимально здорові у фізичному й ментальному сенсі й могли якісно виконувати роботу. Я проводитиму щомісяця медогляди, в тому числі, й собі, щоб розуміти наскільки людський організм адаптується до умов Антарктики. Окрім того, трапляються звичайні звернення: когось турбує головний або зубний біль, порушення сну, тиск тощо.
- Якщо у когось погіршиться стан здоров'я, потрібне буде, приміром, хірургічне втручання, які будуть ваші дії?
- Якщо потрібне буде складне оперативне втручання або стан, за якого зимівник не зможе продовжувати роботу, то буде розглядатися питання про його евакуацію. Але в полярних умовах є місяці, коли провести евакуацію складно. Саме тому на етапі відбору лікар має впевнено відчувати себе із скальпелем. На станції створені умови для проведення оперативного втручання. Тож термінові операції (якщо такі будуть) проводитиму терміново на станції самотужки.
У 2018 році на станції був випадок з апендицитом в одного із зимувальників. Лікар експедиції намагався зробити операцію самотужки, але виявив ускладнення і хворого евакуювали до найближчої лікарні за 2000 км через океан в чилійське місто Пунта-Аренас.
- Скільки часу тривала підготовка до експедиції? Які нові знання та навички ви отримали в процесі підготовки?
- Моя особиста підготовка тривала близько року. Із нових навичок була стоматологія. Це зовсім інший навіть факультет, не те, що спеціалізація! Мені потрібно було швидко опанувати курс того, що стоматологи вчать у медуніверситеті упродовж 8 років. У мене були чудові вчителі - Олександр Лосєв та Лілія Лосєва. У їхній стоматологічній клініці в Черкасах я здобувала необхідні мені навички. Також важливі знання я отримала у військовому мобільному госпіталі, де мене навчав уже мій чоловік, котрий за спеціальністю також лікар.
- Чи встигли ви вже подружитися із іншими учасниками експедиції?
- Зимівля - це ніби велика родина, де кожен є потрібним і важливим. Дуже складно виокремити когось одного, я захоплююся кожним. У нас є зимівники зі стажем, як наш керівник Юрій Отруба, котрий має вже восьму зимівлю. У нас є представники різних міст - Київ, Харків, Херсон, Житомир, Одеса, Коростень, Дніпро, Канів, Львів. Кожен несе свої традиції, свої принципи та переконання. І це неймовірний досвід!
- Скільки часу тривала дорога до станції «Академік Вернадський»? Що найбільше вразило під час подорожі?
- 11 березня 2024 року ми виїхали автобусом з Києва до Польщі, далі літаком - до Чилі, а з порту Пунта-Аренас на криголамі "Ноосфера" дісталися Антарктиди, де 21 березня 2024 переступили поріг станції. Найбільше мене вразив океан, я бачила його вперше в житті. Вразив криголам "Ноосфера" - величезне науково-дослідне судно.
- Чи бачили ви китів, пінгвінів, морських котиків?
- Згадую, як вперше побачила пінгвінів під час подорожі криголамом. Пінгвіни пливли у воді, здалеку це виглядає ніби чорний клубочок вистрибує з води і потім падає назад. Я розглядала їх через бінокль. Зараз я можу роздивитися їх значно ближче. Вже тут, біля станції бачила морських котиків. Вони дуже швидко "бігають" по суші, тому потрібно бігати від них ще швидше.
Ми не наближаємося до будь-яких тварин близько, це вважається порушенням екосистеми. І це правильно, бо нам потрібно зберегти природу у первозданному вигляді.
- Чи є на станції коти чи собаки, яких привезли з України?
- Це суворо заборонено, адже може завдати непоправної шкоди мешканцям шостого континенту та навколишній природі. Будь-які тварини, нехарактерні для цього регіону, не можуть зійти на берег Антарктики.
- Чого ви чекаєте від експедиції?
- Я чекаю, щоб усі були здорові, тоді в мене не буде роботи (жартую). Сподіваюся, що наприкінці зимівлі ми всі будемо, такі як і зараз - командні, щирі, дружні, чесні.
Ми всі вже переробили багато роботи. Наприклад, ми привезли із собою запас харчів на рік на 14 людей. Нам потрібно було дуже швидко заготовити все, що може зіпсуватися - запакувати у пакети, заморозити, законсервувати. Це було схоже на початок вересня в Україні, коли потрібно зібрати городину, розфасувати її, наробити консервації. Нелегка справа. Але ми впоралися.
- Які продукти ви привезли з собою?
- Я любителька чаю, із собою взяла 10 видів чаю (щоб вистачило на рік) - зелені, чорні чаї, чайні композиції, трав'яні збори.
- Чи була можливість взяти щось особисте - талісман або улюблену книгу? Що у вас є із собою, що нагадує про дім?
- Можна було взяти будь-що, із чим не заборонено перетинати кордон. Я взяла дві чашки. Одна нагадує мені сім'ю, друга - відпочинок. Також взяла подарунок, який отримала перед від'їздом - відривний настільний календар. Коли у ньому буде відірвано останній аркуш, відкриється замок Гогвордс. Це як нагадування - якщо чогось дуже сильно хотіти і вірити в себе, то це обов'язково здійсниться. Також я взяла тканину й нитки, щоб вишити сукню та сорочку. Не знаю, коли я знайду на це час, але дуже надіюся, що в мене вийде.
- Чи відрізняється зарплата лікаря в експедиції від зарплатні лікаря сімейної медицини в місті?
- Так, відрізняється. В Україні оклад лікаря - 20 500 грн із вирахуваннями податку. Тут окладу лікаря немає. Разом із тим виплачують антарктичне польове забезпечення. Усі зимівники забезпечуються харчуванням, речами, медзасобами на час експедиції.
Більшість зимівників приїхали сюди не за зарплатою. Тут проводяться дослідження, цінність яких величезна.
- Як ваші рідні, ваш чоловік поставилися до вашого рішення поїхати в таке відрядження? Хто вас підтримує?
- Усі мої рідні мене підтримали та відпустили. Як я вже казала, чоловік спонукав мене взяти участь в експедиції. Батьки, коли я сказала, що пройшла детальний медогляд, сказали, що я збираюся або на Марс, або на станцію "Академік Вернадський", і що вони мене відпускають. Моя сестра пообіцяла, що батьки будуть під її наглядом. Мої друзі захоплюються та заохочують до нових звершень, підтримують найрадикальніші мої рішення. Колеги з Канівського ЦПСМД завжди запитують, як справи. Я дякую, що мене оточують такі люди, без них я б не стала тією, ким є. Коли я проходила інтернатуру у Драбівській райлікарні, Валентина Карабан, котра була моєю кураторкою і завідувачкою терапевтичного відділення, на початку мого лікарського шляху сказала, що я завжди буду рухатися вперед, і хоча мене чекають багато викликів, результат буде вартий. І ось я пишу цей текст з Антарктики!
Пізніше лікарський шлях привів мене до мого рідного міста та лікарні, яка стала моєю великою родиною. Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги, де я працювала до експедиції, посів 2 місце у конкурсі PUBLIC HEALTH AWARDS 2021 - конкурсі передових закладів первинної медичної допомоги в Україні. Коли працюєш в такому закладі, хочеться відповідати всім вимогам, йти в ногу з часом. У прагненні бути кращими лікарів нашого центру завжди підтримує директорка Наталія Горьова.
- Чи спокійніше, безпечніше ви почуваєте себе в експедиції, ніж удома під час війни?
- Удома під час війни та в експедиції я відчуваю себе однаково, оскільки повітряні тривоги в Україні нікуди не поділися, час від часу з'являється інформація про влучання в мирних містах країни, приходять звістки про втрату наших людей.
- У яку Україну ви мрієте повернутися після закінчення експедиції?
- Я мрію повернутися у вільну, незалежну, незламну Україну. Щоб усі наші хлопці та дівчата повернулися додому з фронту.
Я хочу бачити Україну щасливою, де до кожного повернулася дорога людина, де сім'ї разом, а не розлучені війною, де не страшно засинати, бо можеш не прокинутися, де люди не знають, що таке укриття, де діти відвідують школи, а не вчаться віддалено.
Одним словом - я хочу повернутися в рідну Україну, яка перемогла ворога і живе щасливим мирним життям. І вірю, що так і буде!
Підготувала Марія ГЛАМАЗДІНА
Фото Національний антарктичний науковий центр та героїня публікації
Цікаві новини звідусіль
