«Я балдю, як бачу Васю»: у Черкасах кіт облюбував газон біля податкової

Опинитися у потрібний час у потрібному місці. Цей крилатий вислів актуальний не тільки для людей. Він актуальний і для тварин. Ви ніколи не задумувалися над тим, чому одні тварини ходять обшарпані по помийках, а інші успішно прилаштовуються? Та ще й де! На газоні біля будівлі Черкаської обласної податкової служби. Детальніше про життя Васі інформує газета «Вечірні Черкаси».

Фото з газети "Вечірні Черкаси"

Які миші?

У нових умовах тварини, як і люди, або гинуть, або пристосовуються до них. Кіт Вася не бігає по помийках і не ловить мишей. Він сидить на одному місці, а їжу йому несуть люди. Вася – гарний, «неодружений», із власною земельною ділянкою у козирному центрі Черкас.

Кожного дня, чітко з 8.00 до 10.00, Вася на посту. Якщо Васі немає – народ панікує і хвилюється. Кіт ніколи не змінює дислокацію. Сидить завжди на одному й тому самому місці, на відстані трохи більше витягнутої руки, аби людина не дотягнулася до нього, коли захоче погладити. Можливо, йому діставалося від людей – чи то від господарів, чи то просто від випадкових перехожих. Велелюбний, харАктерний. Він – господар, а всі інші – його раби.

Черкащанка Антоніна Окіпняк смаколики для Васі носить із листопада. У родині пані Антоніни колись жила кицька Мурка. У віці 7 років Мурка померла.

Жінка пригадує цікавий випадок: чоловік приніс додому диких гусенят, то Мурка замінила їм маму – гріла їх, не відходила ні на секунду, в неї навіть прибувало молоко. Якщо брали гусеня від кицьки й воно починало пищати, Мурка бігом забирала і тягла його знову під себе. Сім'я пані Антоніни навіть ролик хотіла відправити на передачу «Найкумедніше домашнє відео».

Питаю, що полюбляє Вася.

– Та я йому то рибки сирої, то смаженої винесу, буває, м'ясця. А то, буває, принесу м'яса, а він не їсть. Еге, думаю, ти не голодний, – жінка кладе пакунок із їжею на клумбу, так і не дочекавшись Васі. – Щось його сьогодні немає, і де це він? – схвильовано оглядає місце пані Антоніна. – Він, буває, на люку сидить, гріється.

На запитання, чи взяла б його до себе, бо ж холоди почалися, відповіла:

– Та ні, після смерті Мурки котів ми більше так і не брали. Але за Васю хвилююся. Хотілося б, щоб хтось його забрав, зима все-таки. І бажано в приватний будинок.

Вася, буває, ночує під машиною, то чоловік пані Антоніни Анатолій із балкона за ним спостерігає і каже: «Я балдю, як бачу Васю».

Фото "Прочерку"

Вася впізнає своїх годувальників і віддячує їм увагою. Пані Антоніна каже, що, як тільки вона з'являється в арці, Вася з клумби вже мчить до неї і проводжає, йдучи поруч.

Повз проходить журналістка Тетяна Балякіна. Зупиняється, дивиться на Васю. Говорить, що, якщо є щось із собою, обов'язково пригощає кота.

До речі, Вася ігнорує чоловіків і підходить тільки до жінок.

Софія Журило пригадує, як Вася, худий і замучений, з'явився на порозі редакції газети «Вечірні Черкаси».

– Ранок. Тишу пробиває настійливе котяче нявчання. Вася й тоді вже не давався ні погладити, ні взяти його на руки. Близько до людини ніколи не підійде. Його весь район годує. І я бачу, що він уже впізнає і з радістю біжить до тих, хто годує його не вперше. Навіть якщо йому нічого не дають, він мчить до людини. Чужі – зви – не зви – він не підійде.

Фото "Прочерку"

Совісний Вася прилаштовує своїх дітей?

Софія пригадала, як одного ранку на порозі редакції почула котячий крик і побачила Васю. Він не раз приходив на ганок, і дівчина виносила йому поїсти. Цього ж разу, коли підійшла, на порозі побачила Васю. Але не самого. Біля нього сиділо маленьке руде кошеня. А Вася кричав як ніколи. Їм винесли поїсти.

– Руде їсть, а Вася не торкнувся до корму, лише спостерігав, як їло маля, – пригадує дівчина. – Дехто жартує, мовляв, Вася прилаштовує своїх дітей. Дівчина пішла у справах, а коли повернулася, то Васі і сліду не стало. На порозі вже сиділо лише руде кошеня. Рудий, а так назвали кошеня, сидів біля дверей весь день, як сторожовий пес.

До речі, доля Рудого – щаслива. Цього ж вечора його забрала до себе молода пара.