Кожне їхнє заняття починається шикуванням, виголошуванням слів «Слава Україні!», «Героям слава!» та молитвою. Опісля – українська козацька пісня, а далі – тренування. У Черкаському осередку Школи Бойового Гопака займається вже майже тридцять осіб.
Їхній тренер Дмитро Швець одягнений у чорні шаровари, вишиванку та червоні чоботи. Однак від своїх учнів вчитель спеціального костюму не вимагає.
Його колега, голова спілки прихильників Бойового гопака у Черкасах Олександр Проценко пояснює: мати спеціальний одяг – задоволення не з дешевих.
Дивіться також ВІДЕО: Як козаки пісню співають.
Гопаком у Черкасах займаються за адресою вул. Байди Вишневецького, 63. Зал орендують за свої кошти. Приміщення не опалюється.
– Ще місяць-два тут позаймаємося і будемо переходити на вулицю. Можливості довго орендувати приміщення немає, – пояснює Олександр Анатолійович.
Частину коштів на оренду спілка отримує від внесків учнів. Заняття коштують 100 грн на місяць.
За фінансовою допомогою та проханням надати приміщення Олександр Проценко неодноразово звертався до влади, однак чиновники підтримати відмовилися. Обласна державна адміністрація аргументувала це тим, що «бойовий гопак досі не зареєстрований у Державній службі молоді та спорту України». У мерії ж запропонували готувати проект «Про надання соціальних послуг населенню» та взяти участь у конкурсі на залучення бюджетних коштів, адже додаткових не передбачено.
Одна зі стін залу розфарбована патріотичними жовто-блакитними кольорами, інша – прикрашена рушниками. Також тут повісили портрет Максима Залізняка, його школі подарувала патріотична молодь Черкас.
Заняття проводяться лише українською мовою. Усі тренери Школи Бойового Гопака дипломовані, своїх вихованців вони вчать за книгою Володимира Пилата «Жовтяк».
У програмі навчань загальна та спеціальна фізична підготовка, вивчення основ самозахисту, робота з козацькою зброєю, опанування техніки веслування, а також вивчення козацьких пісень, звичаїв, обрядів, історії та побуту.
Найменший учень у школі – Володимир. Йому п’ять з половиною років. Батько хлопчика Артем Козловський дізнався про Школу Бойового Гопака з черкаського форуму. Спортивну школу для сина довелося шукати протягом року. Через малий вік у багатьох місцях відмовляли.
– Поки що не розчарований, що син тут займається. Окрім фізичної підготовки, він розвивається духовно, навчається «позитивному націоналізму». Син теж задоволений. Йому подобається, – каже тато Володимира.
Артем Козловський запевняє, що й сам би пішов вчити бойового гопака, та не дозволяє робочий графік.
Ще один учень 10-річний Олександр Кучеренко займається гопаком уже два місяці. Особливо йому подобається володіння шаблею. Він переконує: вчити бойовий гопак – його власна ініціатива. Біля дверей з занять його чекає мама.
– Минулого року ми були на святі, там дали запрошення. Тато взяв, бо я давно хотів на гопак, але ми не могли його знайти. А через кілька днів сюди прийшли, – говорить Сашко. Хлопчик – один з небагатьох учнів, якому батьки купили шаровари та чобітки.
Дивіться ВІДЕО: Як юний черкащанин з шаблею вправляється.
На рекламу у школи коштів також не має, тому про них найчастіше дізнаються із соціальних мереж та «сарафанним радіо». За словами Олександра Проценка, своїм повідомленням він намагався зацікавити і користувачів черкаського форуму, однак там отримав лише купу критичних коментарів.
– Ну не даремно ж звідти навіть мер пішов… Ці люди можуть лише всіх критикувати. Але є і позитивний результат! У нашої теми було аж 2 500 переглядів, а це, скажу я вам, немало! – розповідає Олександр Анатолійович.
Голова черкаської спілки прихильників Бойового Гопака Олександр Проценко не лише у залі, а й в буденному житті поважає козацькі традиції. Кожної неділі він загартовується, купається в ополонці. Щовечора разом з сім’єю молиться, а у вихідні ходить до церкви. Привчає любити українське і свого 6-річного сина.
Бойовий Гопак для вчителя не лише захоплення, а й спосіб життя. Саме заняття допомагають дипломованому тренерові тримати себе у тонусі та рятуватися від тяжкої хвороби.
Поважає козацьке бойове мистецтво і черкащанин Сергій Амброс. Він займається бойовим гопаком вже майже рік.
– Мені подобається, що це не запозичене бойове мистецтво, а те, що розвивалося своїми силами в Україні. А ще до вподоби, що тренування проводить наш друг. Це приємно, – розповідає 22-річний Сергій.
На його голові козацька зачіска – справжній чуб («оселедець»).
– Я зробив таку зачіску на фестивалі у Криму «Казкове місто». Я знаю, що зараз багато людей піддаються моді: одягаються, роблять зачіски відповідно до модних попитів. А для мене чуб має певне значення. Він нагадує мені ким я є, чим я займаюся, кого шаную. Це певний протест проти людей, які хочуть рівнятися на будь-кого, тільки не на своїх прадідів, – говорить Сергій Амброс.
Дивіться ВІДЕО з тренування черкаських козаків.
Виснажливі 1,5-годинні тренування закінчується обрядом прощання, під час якого учні проголошують любов до Батьківщини та дякують Богові й учителеві за заняття.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису