«Під кожен костюм - окремий аромат»,- депутати про свої парфуми

Які парфуми люблять депутати Черкаської обласної ради, з'ясувала «Газета по-українськи».

Фото: luxopt.com.ua

Заступники губернатора Віталій Рябцев та Анатолій Безверхній розповісти про свої смаки відмовляються. Прес-служба Сергія Тулуба такої інформації про губернатора не надає.

– В армії купив свою першу бритву й велику банку «Тройного» одеколону за 8 рублів. Я тоді ще не брився, але хотів же виглядати дорослішим. Поставив у тумбочку, а ввечері його вже не було, у смітнику побачив порожню пляшку, – розповідає 41-річний депутат обласної ради від Партії регіонів Ігор Лещенко. – Зазвичай купую флакони по 100 мілілітрів. Улюблені парфуми «Джон Варватос». Три роки тому друг подарував на день народження, тепер купую постійно. Коштують близько тисячі гривень. Користуюся щодня, коли приходжу на роботу, вони в мене там і стоять. Удома не люблю сторонніх штучних ароматів. Але дружині нічого не забороняю. Їй часто купую, вгадую із запахом, бо вибираю дорогі. Останні – «Ескада» й «Опіум». Найбільше люблю купувати в аеропорту в дьюті фрі – там гарантовано якісні.

38-річний голова обласного осередку партії «Батьківщина» Анатолій Бондаренко має до 15 видів парфумів.

– Під кожен костюм – окремий аромат. Спортивний стиль – «Лакост». Діловий – «Уґо Босс», «Мільйон» Пако Рабанн. Сьогодні вранці користувався «Балдесаріні», – каже Анатолій Васильович. – Купую сам, і дружина дарує. Давно користуюся «Уґо Босс». Купую в черкаському магазині «Анаель». У середньому мої парфуми коштують 500-700 гривень, найдешевші – 300. Багато хто звертає увагу, часто вгадують «Мільйон». У машині завжди маю французькі «Толсом». Я і галстук підбираю такої ж фірми, як костюм. Дружині дарую «Шанель Шанс».

Голова обласного осередку партії «Батьківщина» Анатолій Бондаренко має до 15 видів парфумів. Фото "Прочерку"

34-річний депутат облради, «регіоналка» Оксана Криницька 10 років користується парфумами Коко Шанель «Мадемуазель».

– Це єдині, від яких у мене не болить голова, – пояснює. – Подарували мені на свято, але вже не пам’ятаю, яке саме і хто. Шанелівські парфуми вважають ароматом ділових людей, такі нікого не дратують.

Фото "Прочерку"

52-річна голова обласної організації «Фронту змін» Наталія Старікова має два улюблених аромати: французькі «Шанель Шанс» і «Версаче».

– У мої студентські роки були популярні польські «Тет-а-тет» і «Может быть». Вони коштували 1,7 рубля. Для студентів це було доступно, тому ними користувалися всі. Два роки тому брала «Мері Кей», а тепер тільки шанелівські – багато хто говорив компліменти.

57-річний депутат облради від Партії регіонів директор Смілянського природничо-математичного ліцею Софія Гнідая віддає перевагу «Шанель №5».

– На моїй поличці стоїть «Діор», «Версаче», «Шанель №5» і недавно відкрила для себе новий аромат – «Хлое», коштує 900 гривень. Я не економлю – флакон іде за місяць-півтора. На невідомі бренди не дивлюся. Пропонували «Емвей», навіть не хотіла слухати. Купують мені доньки і чоловік, дарують на свята, бо це моя слабкість. Я з молодості пам'ятаю, як купувала «Чорну магію», «Дюпон», «Клемма». Вони коштували тоді 25 рублів – це чверть учительської зарплати, – згадує Софія Анатоліївна. – У нашому ліцеї є традиція писати листи директору по закінченню школи, так одна випускниця мені написала: «Ваш образ мені запам’ятається з приємним ароматом парфумів». Ще кажуть: «Чутно, що Софія Анатоліївна на роботу прийшла». Я люблю насичені парфуми, трохи солодкі. Вважають, що влітку потрібні легкі, але я постійно використовую ті, які подобаються.

Фото "Прочерку"

Працівники ж Черкаського міськвиконкому визначають настрій міського голови Сергія Одарича за його парфумом.

– Якщо мер у настрої, то і парфуми його, як лагідний шлейф. Коли ж навпаки, то використовує насичений аромат, що примушує нервувати, – розповідає чиновниця з мерії. – Одного разу колега внюхала його парфуми і потім цілий день мені про них говорила.

Міський голова Сергій Одарич має три парфуми: «Кензо», «Уґо Босс» і «Клінік».

– Купую сам, у місцевих магазинах. Коштує кожен 300-350 гривень. Змінюю залежно від настрою: у напружений день, коли була, наприклад, сесія міської ради, то я користувався «Уґо Босс», коли працювали над проектом вулиці Хрещатик, тобто була творча робота, то я скористався «Кензо». А «Клінік» – для вихідних: він трохи легковажний.