«Де постанова до ювілею Семена Гулака-Артемовського? Де повага до пам’яті відомого митця Черкащини?» – з таких вигуків мітингувальників – акторів Черкаського драмтеатру в суботу розпочалася вистава «Невідомий Артемовський».
Імпровізований мітинг, за задумом режисера-постановника вистави Сергія Проскурні, відбувається під стінами Верховної Ради та звернений до депутатів, які так і не ухвалили постанову про святкування 200-річчя з нагоди дня народження славетного українця Семена Гулака-Артемовського.
Черкаси – єдине місто, де цього року згадали про талановитого композитора, актора, співака та автора відомої опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, який родом з Городища.
Протягом двох годин черкащани мали змогу дізнатися невідомі факти з життя талановитого земляка. У п’єсі немає жодної вигадки, усе в ній має документальне підтвердження.
– Сьогодні ми з акторами зайшли у «Вікіпедію» і виявили там лише ось таку скромну статтю, – демонструє роздруківку глядачам Сергій Владиславович. – Вона дуже формальна, малоінформативна і не може відтворити масштаб такої великої особистості!
Історичних довідок про Гулака-Артемовського теж збереглося небагато. Єдина монографія написала ще 1962 року Леонідом Кауфманом. З цього видання і почалися розвідки Сергія Проскурні під час підготовки вистави.
– Основний кістяк п’єси я писав тиждень, але треба було писати-писати-писати. А збирати було нескладно. У книжці Кауфмана є маса посилань, я їх шукав в Інтернеті. А от Кауфмана було знайти важко! У нашій бібліотеці його шукали тиждень: в кого він на руках, на якій полиці лежить… Потім прибігла працівниця, принесла і з трепетом вигукнула: «Ми знайшли!». А я кажу: «Все, нарешті я починаю працювати!», – розповідає Сергій Проскурня.
У виставі взяли участь усі актори черкаського театру та навіть двоє запрошених з Києва – виконавці ролі Тараса Шевченка – Євген Нищук і Петро Панчук. Окрім того у спектаклі був задіяний оркестр та хор.
Головну ж роль зіграв 38-річний актор черкаського театру Павло Гончаров. Він зізнається: до початку роботи над спектаклем сам знав про Гулака-Артемовського небагато.
– Я був дуже приємно вражений, коли переді мною відкрилися такі його багаті сторони, не тільки як композитора, а й як співака, географа, цілителя, гіпнотизера, фітотерапевта, художника… – зізнається актор.
Він запевняє: у ролі Семена Степановича грати було комфортно, адже під час підготовки «жив цією виставою».
На його переконання, Україні вже давно пора почати прославляти своїх талантів, видавати про них книги та популяризувати серед українців.
– Я не применшую ролі Тараса Григоровича Шевченка, однак крім нього у нас чомусь нікого не прославляють. Усі якось залишаються в тіні. Усе це завдяки спочатку російській цензурі, потім радянській. Тепер все відродиться, сподіваємося, – з оптимізмом каже Павло Гончаров.
За словами в. о. художнього керівника театру Сергія Проскурні, нова вистава – це зразок живого імпровізаційного театру. П’єса ще буде уточнюватися та дороблятися.
У планах Проскурні – показати в літній період виставу у всіх районних центрах Черкащини. А до кінця року – ще й у Києві.
Загалом же роботою акторів Сергій Владиславович залишився задоволений:
– Сьогодні наші актори – герої, але вони не повинні про це знати, – з посмішкою зазначає Сергія Проскурня. – За два тижні вони так підготували хори, що мені було не те, що не соромно, а було щемко. Я відчував якісь пощіпування в носі, коли вони співали ті молитви!