Жителька села Цибулів Монастирищенського району Зінаїда Луценко з дитинства мріяла стати вчителькою та письменницею. І її мрії здійснилися: вчителька з двадцятилітнім стажем минулого року здобула другу премію у відомому міжнародному конкурсі романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» й отримала можливість надрукувати свою книгу «Необдумана Міловиця» у відомому українському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Тепер же у неї нові мрії – відпочивати на Мальдівських островах, а жити – у Києві.
Зінаїда Луценко знаходить натхнення,.. прибираючи у власному будинку
Одягнена пані Зінаїда в чорну спідницю та теракотову кофтинку. На пальці – золота каблучка з діамантом. Її вона придбала за премію від «Коронації слова».
– Я вважаю, що це мій талісман. До речі, за перше місце на «Коронації слова» дають брошку з діамантом. Спочатку думала: посяду одне з останніх місць… А коли вже називали третє місце, і я почула, що посіла його не я, то зрозуміла, що хотіла би вже перше, бо за нього ж дають діамант! Але тут оголошують друге місце… Знаєте, я аж розчарована була, – розповідає, посміхаючись, Зінаїда Луценко.
Слухайте також АУДІО з презентації книги.
Її «Необдумана Міловиця» у «топі» кращих книг у харківських магазинах, а от у черкаських їх знайти поки що не так легко… Книга, каже авторка, виникла через любов до своєї бабусі.
– Я свою бабусю дуже любила, бо то була жінка надзвичайна! Скільки себе пам’ятаю, вона ніколи не підвищувала голос. Зажди була гарною, щирою, неординарною! – із захопленням зазначає письменниця.
Слухаючи мамині оповідки про бабусю, вона записувала їх спочатку у блокнот, а потім – набирала на комп’ютері. З цього й вийшла книга. Щоправда, престижний конкурс оцінив доробок черкащанки не з першого разу. Фортуна усміхнулася аж під час третьої спроби. Авторка пов’язує це з тим, що, відправляючи останній варіант, доопрацювала свою книгу. Зокрема, змінила її назву. Спочатку «Необдумана Міловиця» йменувалася «Без благословення».
Під час своєї творчої зустрічі Зінаїда Луценко познайомилася з черкаським видавцем Юлією Чабаненко
– Історія у книзі – як у «Сватанні на Гончарівці»: любила одного, видали заміж за іншого... Але навіть після вінчання вона зійшлася зі своїм коханням. Моя бабка виходила заміж без благословення, навіть з прокляттям. Велике кохання зазнало дуже великих випробувань, – розповідає Зінаїда Луценко.
Змінився і стиль твору. Він став епістолярним. Ідея епістолярію прийшла до Зінаїди Луценко випадково – під час прибирання в будинку.
– Коли прибираєш, це як процес медитації, ти розслабляєшся, думки летять далеко… Я з пилососом собі ходжу, сонечко б’є у вікна – весна… І тут мені в голові звучать слова: «Необдумана Міловиця»… Я й думаю, що це таке… – зазначає пані Зінаїда.
«Необдумана Міловиця» зробила черкащанку зіркою
Далі в її голові почав зринати текст у вигляді листа до бабусі. Його й додала до твору письменниця. Саме цей варіант твору сподобався журі «Коронації слова».
На сьогодні українці розкупили близько тисячі примірників її книги. Сама ж Зінаїда вважає, що написала її на «відмінно».
Після свого приїзду з церемонії вручення премії Зінаїда Луценко відразу сіла за написання нової книги. Працювала над нею місяць. Про що вона буде, поки не зізнається.
– Тема – дитяче насильство. Книга буде неоднозначна: від смішного падаєш у сумне і навпаки… Я впевнена, що вона вийде вже цієї осені, – зазначає письменниця.
Студентам Зінаїда Лученко також продекламувала свої вірші
Попри те, що майстриня мера вже здобула чималої слави, свою основну роботу – вчителювання – поки покинути не готова. Хоча й зізнається: робота вчителя неабияк відволікає від творчості…
– Я зробила висновок, що для того, щоб розвиватися як автор, не потрібно бути вчителькою. Це зжирає багато енергії і сил. Я можу писати тільки в суботу ввечері або в неділю. Тому що в інші дні я дуже втомлююсь, бо всю енергію віддаю дітям, – зазначає письменниця.
Однак коли покине освітній заклад, обов’язково видасть епатажну книгу «Учителі – не люди». Вона вже написана.
– Це книга про комічно-неправильні ситуації зі шкільного життя. Наприклад, поводження некоректне з учнями. Воно здається смішним, але від нього і плакати хочеться. А ще – про підводні камені в учительському колективі… – інтригує письменниця.
Сама ж письменниця називає себе «відкритою»
Однак поки не готова видати цю книгу, бо боїться.
– Я думаю, що якби я зараз її видала, то мені б довелося не тільки школу кидати, а й, напевно, змінювати своє місце проживання… – натякає на сенсаційність Зінаїда Луценко. – Коли я не буду працювати в школі, обов’язково цей твір видам. Чого б мені це не коштувало… Я вже уявляю, якими він тиражами буде розходитися!
рекламаЦікаві новини звідусіль
