Ведуча ранкового блоку новин на телеканалі «Інтер» Анна Панова – приклад успішного та талановитого журналіста. За свої молоді роки вона уже встигла підкорити не один київський телеканал і зупинятись на цьому не збирається. Про успішну кар'єрну стежину, курйози під час прямого ефіру та специфіку ранкових виспусків новин Анна Панова розповіла «Високому замку».
– Після школи ви здобули ступінь бакалавра політології УКМА. Чому вирішили ще здобувати фах журналіста?
– Вступаючи до вишу, вагалася, ким бути. Тому обрала Могилянку – університет високого рівня, де могла здобути ґрунтовну суспільствознавчу освіту. Спудеїв Києво-Могилянської академії охоче запрошували на роботу телеканали (на ТБ потрапили, зокрема, Ірина Ванникова, Євген Глібовицький...). Мене також захопила ідея мовити з «блакитного екрану». Тож, отримавши диплом бакалавра політології, вирішила здобувати другу вищу в Інституті журналістики.
– Часто діти обирають кар'єрну стежину батьків. У вас не так?
– Мої батьки також здобули перспективну на той час професію – вони інженери. Проте, щоб піти їхніми стопами, навіть не замислювалася. Батьки завжди хотіли, аби я обрала собі фах до душі і підтримували мене в усіх починаннях.
– Ви родом із Черкас. Часто їздите на малу батьківщину?
– Раз на місяць буваю в Черкасах – це всього 180 кілометрів від Києва. У рідному місті, окрім батьків, є друзі, з якими мені приємно та важливо підтримувати стосунки. Цікаво спостерігати, як із роками змінюються Черкаси – триває розбудова парків, відновлюють роботу фонтани та дитячі майданчики… Давнє козацьке місто осучаснюється, та все одно зберігає свій історичний дух.
– Саме на черкаському телеканалі «ВІККА» ви починали журналістську кар'єру. Як згадуєте цю школу журналістики в рідному місті? Наскільки регіональні телеканали відрізняються від київських?
– Саме в Черкасах робила перші кроки телевізійною стежиною – була спочатку журналістом, а згодом – головним редактором та ведучою. Там вперше вийшла в прямий ефір. Як головний редактор мусила щодня вирішувати не лише творчі питання, але й суто технічні: як забезпечити усі знімальні групи транспортом та камерами, яких хронічно бракувало. Обмежений ресурс – одна з головних відмінностей регіонального ТБ від столичного. Але з вдячністю згадую «черкаський період», тому що саме ВІККА стала моєю alma-mater у телебаченні.
– Ви також працювали кореспондентом новин на каналі «НТН»...
– «НТН» – мій столичний старт. Канал, який тоді активно розвивався, дав можливість розвиватися й мені, відточувала майстерність «прямих включень» звідусіль. Через рік зателефонував шеф-редактор новин «Інтера» і запропонував роботу. Я погодилась.
– З серпня 2007 почали працювати спеціальним кореспондентом на «Інтері». Чим вас так захопив цей канал, що досі там працюєте?
– «Інтер» – «перша кнопка» в країні, заповітна мрія для багатьох телевізійників. Пригадую, як, ще працюючи в Черкасах, переглядала сайт «Інтера», розділ «вакансії». Там було написано: «молоді та талановиті люди потрібні всюди» й пропонувалося завантажити своє резюме. Я це зробила, але тоді ніхто мені не зателефонував. Зрештою, прийшов час, і я отримала роботу своєї мрії.
– Багато журналістів звинувачують «Інтер» у необєктивності, заангажованості. Як сприймаєте ці закиди? Не відчуваєте тиску, цензури з боку керівництва каналу?
– Особисто я не відчуваю тиску з боку керівництва. Можу взяти будь-який свій сюжет і продемонструвати в ньому баланс думок. Зрозуміло, що представники опозиції та журналісти суто опозиційних каналів будуть лаяти «Інтер». Утім, нас критикують і представники влади – зокрема, прем'єр-міністр нерідко згадує наш канал «незлим, тихим словом». Сюжети журналістів «Інтера» не раз змушували Кабмін та владу на місцях змінити своє рішення на користь місцевих жителів. І це є головним показником нашої роботи.
– Із травня 2010 ви стали ведучою ранкового блоку новин. О котрій годині доводиться прокидатися?
– Уже четвертий рік веду на «Інтері» ранкові новини. Доти – вважала себе «совою». Та з’ясувалося, існує життя і вдосвіта. Будильник наведений на 4.25, о п’ятій ранку я вже на роботі. Жити в такому режимі цілком реально: по-перше, працюю тиждень через тиждень, а по-друге, у дні ефіру лягаю спати вдень, як у дитинстві.
– Чи не траплялися із вами курйози під час ефіру?
– Найчастіші курйози – це коли відмовляє телесуфлер або язик заплітається (сміється, – ред.). У першому випадку – рятує аркуш із роздрукованим текстом. Важче із другим випадком. Якось під час ефіру змогла лише з третьої спроби вимовити «засушливе літо», спочатку виходило «засусл.. засусл…». Перепрошуєш і йдеш далі – це ж прямий ефір. У мене 5 ефірів щодня, тобто 25 на тиждень – і дрібні огріхи трапляються постійно. Дякую глядачам за розуміння!
– Ведення новин суміщаєте з підготовкою новинних матеріалів. Не хочете забувати журналістського ремесла зсередини?
– Ставши ведучою, вирішила не відмовлятися від роботи «в полі». Вільного від ефіру тижня працюю парламентським кореспондентом. Сидіти в кадрі вважають престижним, тож ведучі рідко продовжують «бігати з мікрофоном». Але мені важливо мати широке коло спілкування, дізнаватися новини першою, а не просто читати їх в інформаційній стрічці.
– На що, в першу чергу, звертаєте увагу під час підбору новин? Останніми роками на багатьох телеканалах випуски новин перетворилися на кримінальну хроніку – суцільні вбивства, криваві грабунки, зґвалтування...
– У ранковому блоці – п'ять випусків, і їхнє наповнення щопівгодини змінюється. Аналіз показує, що з 07.00 до 08.00 нас дивиться чимало ділових людей, чоловіків – відповідно, у ці випуски потрапляють міжнародні новини, спорт, кримінал, інновації. До дев’ятої ранку аудиторія стає переважно жіночою, – надзвичайних повідомлень у наших новинах меншає, натомість більшає «соціалки» і так званих «бантиків» – розважальних сюжетів. Що стосується закидів про надмір криміналу, скажу так: ЗМІ – дзеркало суспільства. Не потрібно лаяти дзеркало, потрібно замислитися над реальністю. Узяти хоча б свіжий приклад із Врадіївки, де міліціонери поглумилися над молодою жінкою. Якби ця історія не набула розголосу – про десятки аналогічних випадків було б замовчано, а злочинці залишилися б безкарними.
– Чим ранковий випуск відрізняється від денного та вечірнього?
– Головне завдання ранкової команди – не перевантажити глядачів негативом, інформуючи, зарядити гарним настроєм. А головна особливість – надзвичайний цейтнот. 40 хвилин ефіру впродовж двох годин! Між випусками перерва 15-20 хвилин, за цей час потрібно сформувати та відредагувати майже повністю оновлений випуск. Журналісти ранкової зміни пишуть тексти за лічені хвилини, я так само швидко редагую їх «під себе». Часто головна тема дня починає розвиватися уже з перших ранкових випусків. Цікаві повідомлення підхоплюють денні та вечірні новини – і до основного випуску формують повну картину дня.
– Ведуча – обличчя каналу. Як вдається прокинутися до випуску ранкових новин?
– Усім, хто вважає, що нереально прокидатися о четвертій ранку та ще й бути здатним мізкувати, – раджу спробувати. Мабуть, річ у звичці. Мені не потрібна кава зранку або якісь спеціальні вправи. Коли б ти не встав, за годину точно прокинешся. А коли залітаєш до студії за дві хвилини до ефіру – драйв такий, що навіть взимку сон знімає, немов рукою.
– Як ставитеся до косметики? Повністю довіряєте своє обличчя візажистам?
– Не таємниця, що гарний макіяж – допомагає приховати сліди від недосипання і прикрашає будь-яку жінку. Звичайно, ефірний грим важкий для шкіри – і вона потребує додаткового догляду. Але я вдячна гримерам за те, що вони підкреслюють чарівність кожної з наших ведучих. У повсякденному житті косметикою не зловживаю, однак і не нехтую нею. Усе має бути в міру.
– Чомусь часто спостерігається, що красиві, успішні жінки є нещасливими в особистому житті. Спростуйте або підтвердіть цю теорію, зважаючи на власний досвід.
– Прикмета часу – жінки стали незалежними, самодостатніми, освіченими та дедалі частіше роблять ставку на кар’єру. Вони хочуть для себе найкращого, бо заслуговують на це. Навіть у нашому ньюзрумі – чимало молодих і красивих жінок, які досі шукають собі пару. Українське суспільство наслідує приклад Європи, де сім’ї створюють пізніше, – і це нормально, є резерв часу на саморозвиток. Якщо жінка готова вдосконалювати не лише свої фахові якості, але й особистісні, вона навчиться бути джерелом любові, і до неї притягнеться чоловік, на якого вона чекала.
– Ви – щаслива жінка? Хто для вас є джерелом щастя?
– Вважаю себе щасливою людиною. І це вимірюється не професійними досягненнями чи фінансовими здобутками і навіть не кількістю здійснених мрій, а здатністю відчувати щастя. Тут і зараз. Є рецепт для тих, хто невдоволений своїм життям: подумайте про 10 речей, за які ви вдячні Всесвіту – і життя одразу заграє новими барвами. Працює на 100%.
– Окрім роботи, які ще захоплення маєте?
– Мої головні захоплення – йога та класична хореографія. Йога гармонізує душу, оздоровлює тіло, а балет – чудове поєднання мистецтва та фітнесу. Класичним танцем займаюся уже 3,5 роки, нещодавно встала на пуанти. На те, щоб навчитися на них танцювати, піде іще кілька років.
– Які кар'єрні та особисті плани будуєте на майбутнє?
– У моїх кар'єрних планах – не зупинятися в роботі над собою, ніколи не думати, що опанувала все. Що стосується особистого – хочу присвячувати більше часу духовному розвитку і більше подорожувати. Відвідувати нові країни, пізнавати нові культури – неабияке задоволення. Рим, Нью-Йорк, Брюссель, Париж – уже полонили моє серце. Тепер мрію побувати в екзотичних країнах, а також вклонитися святиням Тибету.
Довідка
Анна Панова народилася 7 січня 1980 року в Черкасах. Закінчила Києво-Могилянську академію, де здобула ступінь бакалавра політології, та Інститут журналістики Київського національного університета імені Тараса Шевченка, де отримала кваліфікацію магістра журналістики.
До приходу на «Інтер» Анна працювала кореспондентом новин на каналі «НТН», а також телеведучою і головним редактором на черкаському телеканалі ВІККА.
На «Інтері» – з серпня 2007 р. почала працювати спеціальним кореспондентом.
З травня 2010 на «Інтері» – ведуча ранкового блоку новин.
Незаміжня.
рекламаЦікаві новини звідусіль
