Арт-проект «Майбутнє Черкас» став однією з найпомітніших подій у культурному житті нашого міста та області за останній час. Для дітей та юнаків це – можливість випробувати себе у незвичній ролі та проявити свою особистість та неповторність, а для всіх інших – побачити, якими стануть Черкаси у майбутньому.
Автор проекту Олексій Бадер дитинство провів у Слов’янську, а до Черкас приїхав із Луганська. Своє майбутнє він пов’язує з містом на Дніпрі, якому сподівається прислужитися як фотограф, фотохудожник і... фототерапевт.
– Фототерапія досить розвинута в Сполучених Штатах, у Європі. В Україні вона робить лише перші кроки, – розповів кореспондентові «Прочерку» Олексій. – Суть цього виду діяльності – відшукати в тому, кого фотографуєш, його внутрішнє «я» і показати його на портреті.
Кожен із нас, фотографуючись, сподівається, грубо кажучи, «добре вийти» на готовому знімкові. Ми займаємо вимушені пози, видушуємо із себе «чергові» усмішки, добираємо для себе ті чи інші вирази обличчя. В результаті часто залишаємося незадоволені, а дехто ставить на собі тавро «нефотогенічного». Професійних фотомоделей позувати навчають, тому на знімках вони виходять добре, але більшість із них – наче на одне лице.
– Завдання фототерапії – створити щирий, глибоко індивідуальний портрет людини, – розповів наш співрозмовник. – Багатьом людям створення такого знімка буквально змінює життя.
Олексій Бадер за освітою – психолог. Тому займається фототерапією зі знанням справи.
– Одного разу я працював із фотомоделлю, яка вже мала свій сформований образ, – розповідає Олексій. – Але це був образ наїжаченої, «колючої» дівчини. Було помітно, що це – несправжня вона. І я запропонував їй зробити «щиру» фотографію.
Маючи вже певний досвід роботи, модель не захотіла нічого змінювати й пішла від Олексія якщо не ображена, то принаймні набурмошена. Але потім порадилася з керівницею свого агентства, поміркувала і таки взяла участь у новому проекті фотохудожника.
– Ми з нею попрацювали. Багато обговорювали її особистість, виділяли її найбільш характерні риси, а потім спробували показати ці риси через фотографію. І в результаті вона стала такою м’якою, «пухнастою». З неї буквально випромінювалося світло. Потім я спостерігав, як із цією моделлю працювала візажист. Вона виділяла на ній все, що могло світитися. І я зрадів, що досяг потрібного результату! – із гордістю каже Олексій.
Фотохудожник розповідає, що після сеансу фототерапії він запропонував тій дівчині поглянути на себе у дзеркало. Вона була буквально приголомшена тим, якою себе побачила. Із цим світлим образом вона пішла додому і в майбутньому від нього вже не відмовлялася.
Був й інший випадок. До Олексія за рекомендацією спільної знайомої прийшла 18-річна дівчина, яка сподівалася змінити себе та внутрішній стан за допомогою фототерапії.
– Це був буквально «клубок нервів», – пригадує Олексій. – Вона не могла нормально спілкуватися, весь час зривалася на плач. Їй навіть дихати було важко. У нас була дуже тривала бесіда, після якої я почувався так, наче прийняв щойно народжену дитину. Це була зовсім інша дівчина. Щиро скажу, мені подобається, коли у людей такі результати.
Олексій розповідає, що є два підходи до фототерапії, і він щоразу, спілкуючись із людиною, обирає той чи інший підхід.
Один із цих підходів – той, який спрацював із спочатку «колючою», а під кінець – «світлою» моделлю. Під час бесіди Олексій та його співрозмовник (співрозмовниця) знаходять ту головну рису, яка характеризує «справжнє «я» людини, а потім обговорюють, як вони будуть цю рису візіолізувати.
Другий підхід – це здійснення серії фотографій під час самої бесіди. Людина швидко звикає до того, що її фотографують, і вже не намагається «підлаштуватися» під кадр. Вона поводиться невимушено і щиро. А під кінець Олексій показує людині зроблені фотографії, й та бачить, якою її насправді сприймають інші.
– Перегляд таких знімків допомагає людині побачити себе з боку, – розповідає Олексій Бадер.
Періодично фотограф здійснює проекти – такі? як «Майбутнє Черкас».
Як розповів Олексій, взяти участь у «Майбутньому Черкас» можуть усі охочі. Відтак буде відібрано 20-30 людей, з якими буде працювати фотограф, створюючи портрети, які до Дня міста буде виставлено в обласному Художньому музеї.
– Як це не парадоксально звучить, але я намагаюся робити такі фотографії, щоб у них не було помітно фотографа, – каже Олексій. – Дивлячись на фотографію, глядач повинен бачити насамперед того, хто на ній зображений, причому бачити таким, яким він насправді є. Ось це я й називаю справжньою творчістю.
Фото з сайту bader.org.ua
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
Присоединяюсь. Почему мой сын из Черкасс должен защищать его Славянск и видеть ранения и смерти своих друзей? Мой сын тоже очень талантлив. Украину любит больше. Всю Украину.
Стрічка RSS коментарів цього запису