Близько 17 тис. українців перетнули кордон із Білоруссю у минулому році. Лише в одній Гомельській області понад 6 тис. наших співвітчизників звернулися з проханням про реєстрацію та працевлаштування, із них понад 4 тис. такий дозвіл отримали. Працюють українці вчителями, водіями та в інших сферах. Чим зустрічає їх сусідня країна? Як живеться білорусам, порівняно з нами? Про це та інше змогли дізнатися українські журналісти у рамках прес-туру до Білорусі, організованого Національною спілкою журналістів України. У складі делегації НСЖУ взяли участь близько 30 журналістів і редакторів, які представляють національні та регіональні ЗМІ з різних областей України. Від Черкаської області у складі групи були журналістка ОДТРК «Рось» Галина Компанієць та кореспондент «Прочерку».
У рамках прес-туру делегація відвідала низку промислових підприємств – кондитерську фабрику «Спартак», швейне підприємство «Комінтерн», «Республіканський науково-практичний центр радіаційної медицини та екології людини», побували в редакції газети «Гомельська правда» та зустрілися з керівництвом Гомельської області. Саме голова Гомельського облвиконкому народних депутатів Олег Борисенко і розповів про українських переселенців.
– Ми готові приймати українських переселенців. Житло надається, якщо це сільська місцевість. У самому Гомелі складно з цим питанням, – сказав він, додавши, що проживають наші співвітчизники переважно у своїх родичів.
Учасники делегації визнають: перебування у сусідній країні їх приємно вразило: щонайперше впали в око чисті і рівні дороги, прибрані вулиці міст, а на підприємствах – високий рівень зарплат і чудовий соцпакет.
Практично на кожному підприємстві, заводі і фабриці є медпункт, оснащеності якого можуть позаздрити деякі приватні українські клініки.
– Ми закупили новітнє обладнання і матеріали, щоб співробітник, зайшовши у кабінет до стоматолога, більше на зуби не скаржився. Пломби ставлять на віки, – запевняє генеральний директор фабрики «Комінтерн» Петро Афонченко.
У виробничій аптечці – яких тільки препаратів немає. До слова, медицина в країні безкоштовна. Поняття «віддячити лікарю» і «благодійна лікарняна каса» у них викликають здивування.
Не забули і про санаторне оздоровлення робітників. Можна без проблем отримати профспілкову путівку за смішні гроші в державні санаторії та профілакторії.
Під час екскурсії по кондитерській фабриці «Спартак» у Гомелі зайшла мова з її директором про зарплати на підприємстві. Відповів: середній заробіток у них – еквівалент 800 доларів США. Це на фоні того, що середня зарплата працюючих у цій області становить 560 доларів. Пенсія ж тут – 260 доларів.
Безробітних у країні мало. Згідно з офіційною статистикою, всього лише 0,5% (для порівняння: в Україні наприкінці минулого року – 9,5%). У робочий час вулиці міст «вимирають»: усі зайняті.
Та побайдикувати тут і не вдається. До працьовитості змушують податки: наприклад, якщо покупки не відповідають заробітку, це зразу карається. З нового року білорус має платити і податки з позик, навіть якщо позичив грошей у дружини або родичів. Оподатковується і купівля валюти. Чекає остаточного підпису президента розкішний податок «на дармоїдство». Якщо ти працездатний, але не працюєш – плати державі за безкоштовні соціальні послуги. Також суворо стежать за тими, хто «нелегально» продає котів і собак, займається репетиторством, фотографією.
До честі білоруської влади, в країні вдалося зберегти багато радянських підприємств, фабрики, заводи, модернізувати їх, а також створити нові робочі місця. Яскравий приклад – підприємство з виробництва залізничного транспорту «Stadler Минск» вдалося побудувати з нуля буквально за рік.
Втім, хоч на роботу і зарплати скаржитись білорусам нічого, ціни у них також – немалі. Саме тому багато хто з жителів Гомеля і прикордонних районів цієї області намагався досі купувати продукти і промислові товари в… Україні. До нашого кордону від Гомеля, наприклад, – 30 кілометрів, а його перетинання обходиться еквівалентно 5 доларам США. І хоча неодноразово доводилось чути від багатьох сябрів, що їх продукти натуральні, смачні й недорогі, але вся річ у тому, що наші товари досі були дешевшими.
Так, пакет молока на наші гроші коштує близько 20 грн, батон – від 12 грн, згущене молоко – близько 30 грн. Проїзд у тролейбусі – 10 грн.
Але, як запевняє замдиректора з ідеологічної роботи і туризму агрокомбінату «Дзержинський» Сергій Єрмак, білоруси отримують достатньо, щоб, поекономивши рік-другий, купити автомобіль.
У Білорусі визнають: корупцію не побороли до кінця, проте відповідні законодавчо-правові акти працюють. І набагато ефективніше, як у нас.
На одній із зупинок у дорозі журналісти запитали даішників, які їх супроводжували при переїздах, як у них з практикою поборів з водіїв на автошляхах.
«Это у вас там беспредел на дорогах!.. У нас за это – тюрьма сразу, как поймают на этом…», – різко відповіли ті.
Притому, як виявилося, «садять», не дивлячись на ранги, посади, заслуги.
Майже подібне почули і в ДУ (державній установі) «Республіканський науково-практичний центр радіаційної медицини і екології людини», який добудований вже за кошти Білорусі, введений в експлуатацію в 2002-2003 роках і оснащений нині найсучаснішим у світі медобладнанням. (Його спорудження розпочалось ще при СРСР і планувався Центр для потреб Білорусі, України та Росії). Тут нині працюють лікарі найвищої кваліфікації, з високими зарплатами і рівнем відповідальності. Скрізь – відеоспостереження, доброзичливість персоналу і… незвична для нас система стимулювання медиків – за успішні результати лікування кожного хворого. А за приймання «подарунків» від пацієнтів тут негайно звільняють. Проте плинності кадрів немає: фахівці дорожать своєю репутацією і місцем роботи.
– Не зацікавлені лікарі брати якісь хабарі, – каже директор Центру пан Рожко. – Середня зарплата у нас дорівнює 800 доларів, а у лікарів – до двох тисяч доларів. Середній медперсонал отримує в місяць 700-800 доларів.
У Дзержинському районі Мінської області журналістам показали й сучасне агрогосподарство – ВАТ «Агрокомбінат «Дзержинський», зокрема – його молочно-товарний комплекс у с. Томковичі.
– Комп’ютер бачить кожну корову, – продемонстрували журналістам сучасні технології. І дійсно, на моніторах в усіх приміщеннях видно «соціальний статус» кожної тварини: яка скільки дала молока вранці та увечері, яка тільна або в охоті, яка розтелилася чи переведена в розряд сухостійних і т.д. Такий постійний контроль дає можливість своєчасно вибраковувати малопродуктивних тварин, тобто ефективно оновлювати високопродуктивне стадо. Без цього високих надоїв і необхідного валу молока не доб’єшся.
Згадане агрогосподарство, як і інші, аналогічні, самостійно переробляє всю свою тваринницьку продукцію і реалізовує її через власну мережу фірмових магазинів. В асортименті яких, кажуть, близько 100 видів м’ясних виробів і ненабагато менше – молочних.
Саме тому, отримавши за 2014 рік близько 100 мільйонів доларів чистого прибутку, в «Дзержинському» змогли дозволити собі спорудження Центру екологічного туризму «Станьково». З великим і багатим зоосадом, 5Д-кінотеатром і атракціонами для дітей, відреставрованим і належно обладнаним військово-історичним комплексом – лісовим музеєм під відкритим небом «Партизанський табір».
Учасники прес-туру звернули увагу, що в усьому Мінську стоять білборди з соціальною рекламою, що закликає не забувати, як білоруською називається суниця, малина, шипшина. Мета подвійна – і мову зберегти, і природу. Девіз рекламної кампанії: «Смак беларускай мовы». Ось тільки чи не забудуть її нащадки?
«Рідна мова мов би залишилася засобом спілкування директорів етнографічних музеїв, ксьондзів і артистів. Склалося таке враження. У державних ЗМІ (які встигли проглянути) серед російськомовного масиву лише подекуди замітки білоруською красномовного змісту: «Шуры-бури, лапці у хату». Кілька років тому, розповіли нам, все діловодство на підприємствах переклали з білоруської «загальнодоступною», – ділиться враженнями учасник делегації Євген Якунов.
А ще, як відзначають українські журналісти, в Білорусі відчувається чітка робота Міністерства інформації, яке створює «правильну» інформаційну політику у країні. Рейтинг президента Олександра Лукашенка – під 90%. А завдяки «українському питанню» він зміг перетворити своїх ворогів на друзів.
Коментарі
Та пишіть вже чесно -- "хочуть залишитись у рабстві".
Пропаганда. В Китает, где за это расстреливают каждый год сотнями, и то продолжают брать.
Лучше бы написали о том что там контроллируется интернет, wifi надо лицензировать, и власти хотят запретить шифрование и начать брать деньги за использование Skype.
Стрічка RSS коментарів цього запису