Куклачов свого першого кота знайшов у… Черкасах

Напередодні закінчення 2011 року, який був роком Кота, кореспондент інформагентства УКРІНФОРМ зустрівся з відомим експертом з кішок Юрієм Куклачовим. Тим паче, що саме з 15 грудня почалися гастролі його "Театру кішок" Україною, який не має аналогів у світі.

 "УКРАЇНА - НАШ ДІМ"

- Що пов'язує Вас з Україною?

- Україна - це наш дім. Навіть свого першого котика ми знайшли в кущах у Черкасах...

Після закінчення циркового училища ми поїхали з цирком-шапіто. Каталися по Україні десь два роки: Дніпропетровськ, Миколаїв, Київ, Донецьк та інші міста. А потім я довго працював в Одесі. Це особливе місто!

1989 року відкрив спільне підприємство, і ми вирішили їхати з гастролями до Ізраїлю. Але мене викликали у ЦК Компартії і заборонили виїжджати, бо "це агресивна капіталістична країна". Я все одно вирішив поїхати - статут мені це дозволяв.

Ви не уявляєте, чого це коштувало 1989 року. Ми зафрахтували теплохід, купили слона та інших звірів - всього 129 тварин було на борту. І раптом начальнику порту приходить телеграма з ЦК - з порту корабель не випускати! Я розстроївся, але приходить одесит Моня з валізою грошей і говорить: "Вся Одеса хоче, щоб ви поїхали в Ізраїль. Ось тут ми зібрали небагато грошей, щоб вирішити ваше питання". З ним і пішов до начальника порту: "Гришо, о котрій годині тобі прийшла телеграма?" "О шостій!". "Але о п'ятій тебе вже не було на роботі, робочий день закінчився, і ти її не читав! А побачив лише в понеділок, коли корабель вже поплив", - навчив його Моня. Ось так ми поїхали на гастролі.

У радянських Черкасах Куклачов підібрав кошеня, з якого розпочалась історія його театру

Дуже багато працювали у Дніпропетровську, Запоріжжі (звідти вирушили до Канади та Америки). А в Париж їздили з Кривого Рогу.

- Так, адже ми - завзяті борщомани. А ще я люблю голубці. Ця прихильність пов'язана ще й з тим, що коли ми працювали в Україні, то жили на квартирі, і господиня вчила нас готувати місцеві страви.

"КІШКА ШВИДКО ВТОМЛЮЄТЬСЯ, ІНТЕРЕС ПРОПАДАЄ"

- Бути клоуном - це дитяче бажання?

- Ми жили дуже бідно, адже народився я після війни. І ось у сім років сусід дядько Вася питає мене, для чого я прийшов у цей світ. "Для того щоб жити!", - відповідаю. "А що таке - жити?". "Ну їсти, вчитися, працювати". "А ким ти хочеш стати?", не угамовувався дядько Вася. "Не знаю поки що", - розгубився я. "Ось ти підеш спати, але не спи, а думай, ким станеш. Інакше все життя будеш схожий на собачку, яка безцільно вештається і шукає собі їжу", - підсумував наставник.

Я цю розмову і ніч після неї пам'ятаю все життя: заснути не міг, тому що як уявив себе цією собачкою, так страшно стало. Тому включив мозок і почав перебирати всі можливі професії ким хотів стати. Обрав професію льотчика. Правда, потім мене заколисало на гойдалці, і цю витівку я кинув. Але у вісім років по телевізору побачив Чарлі Чапліна. Я схопився, почав повторювати рухи, і всі навколо засміялися. Ось цей сміх дав таку насолоду, що я крикнув: "Я знайшов себе!". Так будучи восьмирічним я зрозумів, що стану клоуном. А поставивши мету, розписав, що маю зробити для цього, і наполегливо йшов до її досягнення: сім разів вступав до циркового училища, вступив тільки на восьмий.

- Чи можна дресирувати кішок у домашніх умовах?

- Кішок не можна дресирувати, їх не можна змусити щось робити. Тому я знаходжу здібності і заохочую їх, а далі все самі зроблять.

Вдома можна з кішкою працювати. Виступати вона, можливо, і не зможе, але виконувати команди - так.

- А як?

- Поради давати марно - якщо я розповім, як водити машину, то після цього не факт, що можна стати асом водіння - адже потрібна ще й практика. Якщо говорити загалом, то можу порекомендувати спостерігати за кішками і розвивати те, що їм більше подобатися. При цьому грати з ними не більш як 3-5 хвилин - кішка швидко втомлюється, інтерес пропадає. Потім гру можна поновити.

До речі, коли ми їздили на гастролі в Англію, то в країну не можна було ввозити кішок з-за кордону. Так ми набирали місцевих і через три місяці роботи з ними вийшли на сцену.

- Зараз ви виступаєте на різних майданчиках, а рідний театр кішок - на ремонті. Що повинно вийти після цього?

- Ми зараз будуємо там культурний храм кішки. Адже у театрі тільки вистави: відпрацював - і до побачення. А тут буде музей кішки, сад кішки, проходитимуть уроки доброти - виховання батьків та їхніх дітей. Тут діти зможуть спостерігати за повсякденним життям кішок. А чому храм? Тому що храм дає духовну їжу, і те, що даємо дітям ми - теж їжа духовна. Аналогів у світі немає.

- Як Ви відновлюєтеся після роботи?

- Коли людина займається неулюбленою справою, то для неї це - трата енергії. А коли улюбленою - то це сенс життя. Я відпочиваю, коли пишу книги.

"З ЛЮДЬМИ ВАЖЧЕ, НІЖ З КІШКАМИ"

- У кішках ви добре розбираєтеся - сумнівів ні у кого немає. А в людях?

- З людьми важче. Я дуже довірливий. Тварини дуже правильні: ти її любиш, і вона тебе любить. І ніколи не зрадить - навіть якщо хтось її нагодує, все одно головним для неї залишишся ти.

- У житті яких людей більше зустрічалося - поганих чи хороших?

- Мені у житті пощастило - до мене вчителі ставилися як до сина.

- Чи стикалися зі зрадою?

- Так, було. І продовжується зараз. Адже Я намагаюся всім допомагати. Так років 20 тому подружилися ми з однією людиною, і я оформив її до себе в театр. Але одного разу у театрі з'явився УБЕЗ, потім перевірки з санепідемстанції, ветстанції, потім пропали всі бухгалтерські документи тощо. Я не міг зрозуміти, звідки це все йде. Виявилося, що до мого "друга" прийшли і змусили його допомагати відбирати у нас приміщення. Замість цього пообіцявши залишити йому частину приміщення, а в іншій - відкрити банк.

Мало того, коли я вигнав через суд цю людину, вона вчинила галас. Наступного дня весь Інтернет гомонів, що я сволота рідкісна, оскільки мучу кішок. Ми написали всім ресурсам і попросили доказів - якщо їх немає, то попросили зняти ці публікації, бо пообіцяли розбиратися в суді. У результаті залишилися тільки два ресурси, які дійшли до суду. Але й на суді один з них вибачився, а іншому присудили виплатити 100 тис. рублів штрафу за наклеп.

Але цей "писака" поїхав з Росії і продовжує обливати мене брудом вже з-за кордону. Дійшло навіть до того, що по приїзді в Німеччину біля трапу літака нас зустрічали "зелені" з криками "Садист!". Але оскільки там країна цивілізована, відразу створили комісію: за участю ЗМІ, поліції, ветеринарів та інших спеціалістів, усіх чоловік 15. Внаслідок перевірки вони написали, що "росіяни привезли любов".

"У КІШОК ПОСТІЙНИЙ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ"

- Кішки - як діти: люблять гратися і дуже чутливі. Де ці якості можна застосовувати в житті?

- Окрім того, що я клоун і працюю 40 років з кішками, я ще й педагог (нещодавно навіть вручили звання народного вчителя). Чому мене визнав науковий світ, і зараз при Академії освіти відкрита наукова лабораторія? Тому що за 40 років я детально вів щоденники спостережень за кішками, психологічно розкладав їх: чого злякалася, що сталося, який стрес. І за 40 років накопичилися чотири скриньки досліджень, виявившись науковою працею. Як Павлов займався з песиками, так я - з кішками. З тією лише різницею, що собак тримали в клітках і кислоту в шлунки давали, а у мене все базується на любові.

- Виходить, що кішки зробили з вас педагога...

- І не лише. Виявляється, що кішки - приголомшуючі лікарі. Віднедавна працюю разом з кішками з дітьми, хворими на ДЦП. У кішки постійний контакт з дитиною - з ними діти відразу пожвавилися і почали гратися.

А коли кішки на руках засинають і починають муркотати - у дітей захоплення, і вони розуміють, що комусь потрібні. Заводячи кішку, батьки отримують вдома доглядальницю і вихователя для такої дитини.

Ще дітей вчу пантомімі - на скрипочці грати, скло протирати, кішечку годувати тощо - і діти починають рухатися! Вчителі, які по 20 років з такими дітьми працюють, вражені результатами. Це велике відкриття і, думаю, незабаром весь світ звертатиметься за таким лікуванням.