Син екс-ректора черкаського вишу став тренером

Син екс-ректора ЧНУ ім. Б. Хмельницького Володимира Поліщука Роман призначений головним тренером футбольного клубу «Ретро» (Ватутіне), повідомляє «Черкаський спорт».

У минулому сезоні футболіст, а нині й тренер, виступав за «Зорю» (Білозір’я), у складі якої став срібним призером чемпіонату області.

Як припускав Роман місяць тому в інтерв’ю тому ж таки «Черкаському спорту», про тренерську роботу поки не замислюється, хоча в майбутньому, можливо, спробує стати наставником.

Далі «Прочерк» публікує уривок інтерв’ю спортсмена спортивному інтернет-сайту.

– Для багатьох черкаських вболівальників Роман Поліщук є прикладом справжнього капітана. Що для вас означала капітанська пов’язка на руці в складі черкаського «Дніпра»?

– У своєму рідному місті вивести команду на поле у такому статусі – це  відчуття, що додавало снаги та натхнення. Перший раз вийшов з капітанською пов’язкою ще за часів тренерства Олександра Рябоконя.

– Як вважаєте, нинішній капітан «Славутича» Євген Гуд – гідна заміна Роману Поліщуку на посаді капітана черкаської футбольної команди?

– Євген – це беззаперечний лідер команди, і мені дуже приємно, що капітаном є людина із Черкас, яка тут виросла. Він веде всю гру «Славутича» в центрі поля, багато забиває голів. Особливо варто відзначити його гарну техніку.

– Для розвитку дитячого футболу в Черкасах не вистачає інфраструктури, зокрема полів, хоча у нас і є хороші діти, які бажають стати футболістами та тренери, які можуть їх цьому навчити. Потрібно навести порядок в інфраструктурі, тоді все буде нормально. До того ж, на всеукраїнському рівні зараз відбувається серйозний розвиток саме дитячого футболу.

– Наскільки важко перейти з дитячого футболу на професійний?

– Зараз молодим футболістам не просто переходити з дитячого футболу. Все-таки вчора ще грали з дітьми… Професійний футбол зовсім інший, адже там потрібно швидше думати та приймати рішення. Чим швидше гравець адаптується до нового рівня, тим легше йому буде далі грати.

–  На професійному рівні у підлітків з’являються перші серйозні «футбольні» гроші, а там дискотека, дівчата, випивка. Чи багато на Вашому шляху було таких загублених талантів?

– Вистачало. Були хлопці, у яких щось починало виходити, проте вони відразу «зірочку» ловили, мовляв, я вже все вмію. Необхідно прогресувати далі, інакше не буде футбольного зросту і, відповідно, результату, як кар’єрного, так і командного.

– Що можете порадити молодим футболістам?

– Моя порада – якщо ти вирішив займатися футболом, то повинен віддати серце та душу цьому виду спорту. Футбол потім тобі все це поверне. Теперішні юнаки, зіткнувшись з першими труднощами у 17 чи 18 років, вже відразу кидають футбол. Все одно потрібно далі працювати і все вийде. Має бути бажання.

– Якби Роман Поліщук не став футболістом, тоді ким?

– Навіть не знаю. Батько дуже хотів, щоб я був спортсменом. І з дитинства мене привчав до спорту.

– Ви виросли у спортивній сім’ї. Ваш батько, Володимир Трохимович, здається, також був близький до спорту?

– Деякий час він грав у футбол на районному та обласному рівнях. Але все одно у батька більше був хист до науки (Володимир Трохимович Поліщук – завідувач кафедри української літератури та компаративістики ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, професор, доктор філологічних наук). Зараз полюбляє з друзями в баскетбол пограти. Дуже палкий футбольний вболівальник. Ходить на всі матчі «Славутича».

– А брат Ярослав?

– Він займався футболом. Я завжди думав, що Ярослав буде навіть сильнішим футболістом, ніж я. Але його переслідували проблеми зі спиною, які не дали йому в повному обсязі реалізувати свій талант.

– Знаємо, що у Вас також є син. Мабуть, хочете, щоб Данило пішов стопами батька?

– Спочатку в мене є бажання відправити його займатися гімнастикою, а потім віддамо в секцію футболу. Я додатково буду його індивідуально тренувати. Але, якщо захоче зайнятися чимось іншим, перешкоджати не буду.