Новенький «Черкаських Мавп»: «Так холодно, як в Черкасах, мені ще ніде не було»

Американець Джейсон Девіс отримав право грати за БК «Черкаські Мавпи» 26 січня. І вже 30 січня в своєму другому матчі за черкаську команду, яка грала з чинним чемпіоном Суперліги БК «Будівельником», захисник отримав травму. Поки що навантаження на хвору ногу Девіс робить мінімальним і бере участь лише в кидкових вправах. Відразу після заняття прес-служба «Черкаських Мавп» поспілкувалася з новачком черкаського клубу про його кар’єру та погляд на Україну.

– Мені подзвонив Віллі Соломон і сказав, що в його команді є вакансія, якщо я підійду тренеру, то буду грати. Так я і опинився тут, відтренувався з командою кілька тижнів і потім почав грати. Думаю, український чемпіонат – це гарна можливість проявити себе.

– Звідки ти знаєш Соломона?

– Ми виросли в одному місті (Хартфорд штат Конектікут). Ми обоє виросли в цьому місті. Коли ми вперше познайомилися, я був зовсім маленьким хлопцем, тобто я сміливо можу назвати його старшим товаришем. Взагалі, я пишаюся тим, що можу тренуватися і грати разом з таким ветераном, як Віллі. У цієї людини є багато того, чому можна повчитися.

– Що в Черкасах подобається, а що – ні ?

– Черкаси – це маленьке місто, в якому дуже легко зосередитися на баскетболі. Тим більше, тут дуже люблять цей вид спорту, нас гарно підтримують фани і, тим самим, дають зрозуміти, що ми вдома. Із мінусів назвав би холоднечу. Так холодно мені ще ніде не було.

– Розкажи про свою кар’єру.

– Я буду говорити лише про професійну кар’єру. У минулому сезоні я грав півроку в NDBL. Після цього я спробував свої сили у Вищій лізі чемпіонату Португалії. Потім була Друга турецька ліга. Останнім моїм клубом була команда з філіппінського чемпіонату. Туди запросили мене пограти в цьому сезоні, але там я відіграв лише три матчі. Так вийшло, що моя команда не потрапила у плей-оф і клуб не захотів продовжувати зі мною угоду. Хоча до цього ми ще відіграли кілька турнірів у Філіппінах і один в Сінгапурі.

– У тебе доволі агресивна манера гри. Це твоє бачення баскетболу?

– Так. З ранніх років я граю саме в такому стилі. Справа в тому, що я не можу себе назвати снайпером. Тому мені доводиться лізти у проходи, бити згори, боротися за м’яч і сидіти на ногах у суперника в захисті. Саме так я приношу команді найбільше користі.

– У твоєї команди залишилися лише математичні шанси дістатися в плей-оф. Як дивишся на цю ситуацію?

– За натурою я – переможець і дуже впевнений у власних силах, так само, як і в силах команди. Думаю, в нас є шанси, а коли вони є, треба за них чіплятися. Насправді, ви ніколи не можете знати, чим завершиться якийсь окремий епізод в житті, не те, що серія матчів. Треба вірити в краще, принаймні, так роблю я.

– Нещодавно ти отримав травму, зараз вже оговтався від неї?

– Мені потрібно ще кілька днів і все буде гаразд. Зараз я себе почуваю на відсотків 70, думаю, до найближчого матчу буду готовий. Зараз я тішуся тому, що в мене не перелом, бо епізод, коли я отримав травму, навіть не пам’ятаю. У тій ситуації я хотів поставити блок і в боротьбі отримав удар в потилицю, після чого на мить втратив свідомість, що і призвело до невдалого приземлення.

– Чим в Черкасах займаєшся у вільний час?

– Після тренувань часто ходимо з Віллі їсти в один із черкаських закладів. А взагалі, дуже багато часу проводжу в скайпі, зараз комп’ютер – це ледь не пів мого життя.