"Лісову пісню" показали актори Львівського театру ім. Л. Курбаса на фестивалі "Сцена людства" у Черкасах. Квитки на виставу розкупили за два тижні, інформує «Газета по-українськи».
О 18.30 усіх глядачів заводять на сцену, де відбувається спектакль.
"Вистава триває 3 години. З двома антрактами", − повторює кілька разів білетерка. Відвідувачі поспіхом розсідаються по місцях.
"Ми разом хочемо сидіти", − звертається до адміністратора білявка у світлих джинсах. Прийшла з чоловіком. До зали заносять ще кілька стільців.
О 18.40 вимикається світло й розпочинається вистава. У багатьох епізодах до гри залучають глядачів. В останньому ряду сидить Віктор Євпак з дружиною англійкою Керолайн. Чоловік перекладає їй слова акторів.
"Я русский понимаю, а украинский – нет, − говорить з акцентом англійка. – Але всю алегорію, метафору я зрозуміла".
Про перший антракт сповіщають актори. Більшість людей виходить на перерву.
"Коли в школі вчили, то таке було. Мені тільки зараз дійшли ці дохристиянські речі, "язичество" чистої води, - говорить Олександра Теліженко– І як це вони дають? Зараз взагалі у світі йде повернення до "язичества", тому ця вистава дуже на часі".
Вистава закінчується о 21.40. Акторів викликають на біс кілька разів. Під аплодисменти кричать "Молодці".
Ярослав Литвин підходить до Оксани Козакевич (у виставі грала Мавку й Килину) за автографом.
− Я вперше бачу таку реакцію глядачів, − звертається до акторки.
− Ну, Слава Богу! Я тішуся з того, − відповідає Оксана.
− Треба буде приїхати до у вас і побачити як то все відбувається у природному середовищі – у вашому театрі.
− Насправді, є технічні моменти: коли підіймаєш очі і тобі світло світить так, як ніколи не світить в театрі Курбаса. Вибігаєш в цей вихід і думаєш: "Ти туди взагалі біжиш?" Але граємо далі, − сміється Козакевич.
О 22.04 розпочинається обговорення між учасниками та глядачами. Із 200 залишається 60 осіб. Черкащани дякують за виставу. Львів'яни просять критики.
- У такий класичний текст ви ввели двомовність. Леся показала зміщення двох світів, але вона показала це в просторі. А режисер змістив часові площини, − каже Наталія Ярмоленко. – За язичницькою міфологією не маркується добро і зло, вони амбівалентні, а режисер помаркував. І коли виходив цей чоловік російськомовний, мене це не образило. Але когось це може образити. Тут треба чіткіші поставити акценти. Можливо, не варто вводити цей російський текст.
− Це режисерське прочитання і нам як акторам також приходилося, в тій чи іншій мірі, конфліктувати з тим, що пропонує він. Режисер хотів, щоб ми взагалі говорили суржиком, але оскільки Тетяна Каспрук не знає його, то ми перейшли на російську, − пожартував Олег Цьона.
"Як представник російського, я хочу визнати, що моє українське в мені прокинулося, − звернувся до акторів Віталій Карпенко. – Коли дівчина заспівала, я почув той фольклор, побачив ці народні обряди. Навіть такі "русопропитанные" люди, як я, не могли лишитися осторонь. Тепер я хочу приїхати у Львів і відчути це в більшій мірі".
рекламаЦікаві новини звідусіль
