Фото: фейсбук Насті Зорі

Сьогодні знову ховали Героя...

Але якось так рутинно, наче якась звична справа, яку треба відбути і забути...

Було мало людей, помітно, що із близьких чи побратимів майже нікого не було, і вся процесія була якась дуже швидка...

Але, коли грали останні ноти гімну, серед тиші, всі прапори на могилах хлопців раптом замайоріли...

Так, наче вони віддавали йому шану і достойно зустрічали десь там, коли вже ми не змогли гідно провести його тут...

Фото: фейсбук Насті Зорі


Ця історія без висновків...

Бо війни і втрат для більшості або вже немає, або вони просто стали буденністю...

Анастасія Зоря, черкащанка

*Допис із фейсбуку

реклама

Коментарі  

 
0 #1 Стабилизец 28.10.2025 17:11
Шо ж зробиш, коли більшість мужиків є вагітними або інвалідами. Їм не можна на похорон
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100