Працював у зообізнесі, менеджером з продажу кормів для непродуктивних тварин – собак та котів. Там його й застала війна 2014 року, там збирав перші склади з гуманітаркою.
Журналіст «Прочерку» поспілкувався з лідером громадської організації «Волонтери Черкащини. Група Койоти» Юрієм Куликом.
– Був у «Самообороні Майдану Черкаси», пізніше, на його базі створили волонтерський штаб «Центр забезпечення військових у зоні АТО». Тут почалася масштабніша волонтерська допомога, до цього ми з друзями робили все своїми силами: десь щось купили, десь дістали, принесли з дому, – каже Юрій Кулик.
Коли зібралася команда, розставляли скриньки, кошики в магазинах, шукати допомогу за кордоном.
– Пашу Собка знаю з дитинства. Він звернувся до мене: «Давай будемо їздити, допомагати». З 2015 року ми з ним жигуликом з причіпом об'їздили всю Луганську, Донецьку область. Потім, коли розширилися, придумали назву «Койоти», – пояснив волонтер.
Уся Черкащина та чимало людей за її межами, знають Павла як волонтера із початку війни 2014-го. Він допомагав військовим та дітям з інвалідністю, вихованцям дитячих будинків Черкащини. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії, Павло пішов служити у 118 бригаду Територіальної оборони Черкас. Загинув у боях за місто Попасна.
Хоча спершу Павло насамперед асоціювався з волонтерством. Їх називали «будівельною бригадою», бо мали великі замовлення на будівельні матеріали. Скоби, мішки, фанера, дошки: передавали військовим усе для облаштування бліндажів та окопів. Також відвозили продукти харчування, інструменти, військову амуніцію.
– На жаль, Паша загинув, доводиться працювати самому. Хлопці з різних міст мені допомагають: звозять гуманітарку, пакуємо, їду на Схід. Потихеньку вчу нову команду, щоб і вони їздили. Долучаються друзі моєї юності, справжні, не такі, що були друзями, війна – і вже ми не друзі, – поділився Юрій Кулик.
Він згадав про волонтерські організації Черкас, з якими вони співпрацюють від 2014 року і до сьогодні. КСН «Дніпровський» та «Черкаські павучки» в'яжуть маскувальні сітки, роблять матраци, каримати, шиють подушки, ковдри.
Волонтер розповів, що коли почалося повномасштабне вторгнення, у «Койотів» з'явилося ще більше роботи:
– Записалися в ТРО. Паша мене не пустив на фронт. Він пішов, каже: «Поки побудь… Нас одягнеш, усе нам збереш, потім прийдеш».
Волонтерський штаб допомоги розгорнувся в одному з закладів Черкас. На початку війни в одне з училищ у гуртожиток за добу прийняли близько 500 українців із зон бойових дій. Теж всіляко допомагали. Для них працювала їдальня. 30 осіб досі потребують допомоги.
– Годували не лише переселенців, а й перші сформовані батальйони ТРО. Я вранці прокинувся, зібрався до батьків у село, зібрав картоплю, капусту, усі необхідні продукти харчування. Готувати не було з чого, а хлопці голодні. Їздили двічі на тиждень: раз на східний напрямок, другий раз – Київський, – додав Юрій Кулик.
Срібний Хрест "Волонтер"
Лідер черкаських «Койотів» запевнив, зараз у них нічого не змінилося, тільки додається. Вони продовжують надавати військовим будівельні матеріали та інструменти. За його словами, зараз великі замовлення на буржуйки, маскувальні сітки, тому що починаються морози. Матеріалів для виготовлення буржуйок не вистачає, схожа ситуація з тканиною для сіток. Більша частина зібраних донатів йде на придбання генераторів, зарядних станцій.
Юрій Кулик розповів, що останнім часом в Україні з'являється все більше «псевдоволонтерів», які користуються ситуацією в країні для заробітку. Такі волонтери псують репутацію тих, хто дійсно хоче допомагати.
Ви можете допомогти волонтерам у зборі коштів: № UA5930529900000260000116112855
А також зв'язатися з лідером громадської організації:
+38 096 406 6620 – Юрій Кулик
Юлія Капуш
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Сітки, свічки, кікімори, павербанки – як діє і що робить громадська організація «СІЧ»
реклама
