«Учитель має дивитися на учнів, як командир на свій підрозділ», — промовляє 40-річний ветеран, молодший сержант Михайло Купчин. В авдиторії закладу післядипломної освіти він разом з побратимом, снайпером Леонтієм Гуцалом, читає лекцію для педагогів, які вже з 1 вересня викладатимуть оновлений предмет «Захист України».
Аби побачити, як військові з бойовим досвідом допомагають запровадити новий стандарт шкільного вишколу, hromadske вирушило на Черкащину.
Інженер, активіст, військовий, тренер
Тренінги для педагогів та вишколи для дітей — не основна зайнятість Михайла Купчина. У цивільному житті ветеран — інженер-проєктувальник. Однак зі студентських років Михайло горить громадською діяльністю й активізмом, був активним учасником ще Помаранчевої революції у 2004-2005 роках.
Чоловік пригадує і події зими 2013-2014-го: «Під час Революції гідності я на Майдані був лише дві ночі. Тоді дружина була в гіпсі, а діти ще геть малі».
Військовий додає, що два скликання був депутатом селищної ради у своєму Чорнобаї. Щоправда, через опозиційність Купчина його ініціативи тоді не втілювали. А от зараз, хоч він уже й не депутат, має підтримку і від громади, і від її керівництва.
Уперше в армії Михайло опинився ще на початку російсько-української війни у 2014 році. Але потрапив він тоді не в бойову частину, а згодом його зі служби звільнили. Тоді чоловік повернувся на цивільну роботу, а на дозвіллі боксував — тренував його викладач предмета «Захист України» Олександр Воробйов.
Воробйов — на позивний Птах — тоді воював як доброволець: брав участь в АТО у складі «Вовків Да Вінчі». Їздив на передову під час шкільних канікул, а тоді повертався на Черкащину й ділився знаннями, набутими в боях. Для Михайла військовий став наставником.
У 2020 році Воробйов разом з однодумцями заснував військово-патріотичний клуб «Бойові мурахи». Михайло Купчин також допомагав проводити на вихідних вишколи для молоді.
Після повномасштабного вторгнення Купчин вступив до тероборони, а невдовзі перевівся до батальйону «Вовки Да Вінчі», разом з яким брав участь в операціях на східному напрямку. Від тодішнього командувача Сухопутних військ Олександра Сирського отримав відзнаку «За звитягу».
Наприкінці весни 2023-го Михайло звільнився зі служби за сімейними обставинами. Планував повернутися у стрій, однак довелося залишитися вдома: дружина завагітніла четвертою дитиною — потребувала підтримки.
Нині ж Михайло Купчин зі своїм побратимом Леонтієм Гуцалом учать юнаків військової справи. Ветерани продовжили діло Олександра Воробйова — Птах загинув у січні 2023-го. Михайло шукав фінансування для «Бойових мурах», а зрештою очолив клуб.
Нині ветерани проводять вишколи для школярів — приміром, відпрацьовують штурм ворожих позицій на квадроциклах. Місцева влада спершу цю ініціативу не підтримувала, та після повномасштабного нападу росії позиція змінилася.
Михайло та Леонтій тепер офіційно працюють у клубі, який став гуртком у Центрі дитячої та юнацької творчості Чорнобаївської селищної ради, що на Черкащині. За кошти громади придбали, зокрема, FPV-дрон, аби діти могли навчатися пілотувати БпЛА. До справи докладають власні кошти і військові, і батьки дітей.
Ветерани продовжують допомагати і побратимам з батальйону імені Да Вінчі.
На школярів чекає абсолютно новий курс
Раніше у шкільній програмі була дисципліна «Захист Вітчизни»: хлопці вчилися ходити строєм і малювати погони (декому щастило принаймні розбирати автомат і дізнатися, як працює граната). У цей час дівчат вбирали у білі халати й готували до надання домедичної допомоги — зазвичай ішлося про бинтування голови та кінцівок.
«Тобто на тебе йде ворог, а ти йому кажеш: “Йди сюди — я зірочку намалюю”. А коли щось сталося, то підіймаєш руку, якщо вона ще лишилася, і чекаєш, коли підійде дівчинка та перев’яже її», — іронізує викладачка й активістка Ганна Молодичук.
Вона теж стала тренеркою, яка готуватиме інших педагогів. Про старий предмет Ганна Молодичук згадує з презирством: «Йдеться про навички, які ви не отримали, бо система цього не продумала».
Багато говоритимемо про ідеологію та будемо розвінчувати міфи про українців. Обговорюючи військове лідерство, згадаємо Болбочана, Шухевича, Бандеру. Так прийде усвідомлення, що ми нація воїнів, - каже Ганна Молодичук, тренерка викладачів «Захисту України»
На оновлення курсу «Захисту України» уряд виділив із держбюджету 1,74 мільярда гривень — на професійний розвиток учителів передбачено 100 мільйонів.
На решту коштів закуповують обладнання: серед іншого, симулятори польотів на БпЛА, навчальні дрони, тири, набори для роботи з електронікою, зв’язком і навіть 3D-принтери. Устаткування розподілять між осередками — на один припадатиме по 5-10 шкіл. Замість звичних уроків у класах учні раз на місяць проводитимуть весь день у такому осередку.
Виникає питання, чи достатньо буде одного дня на місяць для такого навчання? Михайло Купчин переконаний, що все залежить від структури курсу: теорію мають давати на самостійне опрацювання як домашнє завдання — щоб діти приходили вже з розумінням, що на них чекатиме.
Можна годину розповідати про технічні характеристики мін, а можна дати вивчити це наперед. І вже на самому занятті показати, як з мінами поводитись. Можливо, хтось домашку не вивчить, та коли діти зрозуміють, чому важливо прийти підготовленими, вони це робитимуть, каже Михайло Купчин, тренер викладачів «Захисту України»
У Міносвіти обіцяють, що тепер учителів «Захисту України» переведуть на повну ставку — тобто це вже не буде, як раніше, додаткове навантаження, скажімо, на викладачів фізкультури. Залучатимуть до навчання також ветеранів і представників громадських організацій.
У новій програмі — 10 модулів, які охоплюють, зокрема, медицину, військові технології, топографію і тактику. До речі, гендерний розподіл на «дівчат-медсестер» і «хлопців-стрільців» скасували.
Хто проти реформи?
Поки перевтілення предмета ще триває, методики напрацьовані не до кінця. На певну неясність поскаржилася одна з учительок на тренінгу. Вона має сумнів і в тому, чи справді всіх викладачів «Захисту України» переведуть на повну ставку.
Михайло та інші тренери зізнаються, що лишається частина освітян, які реформу не сприймають. Однак «учителі вчителів» переконані, що кількість скептиків стає дедалі меншою. Мовляв, так завжди буває, коли зʼявляється щось нове.
Тим паче коли викладач отримує чи не повну педагогічну свободу — у тих, хто вже звик «читати за методичкою», це може викликати страх і навіть спротив.
Михайло Купчин нарікає: «Педагогу дають дітей на цілий день. Обладнання для цього надали, а далі ніхто не втручається в те, як саме він побудує навчання. Та дехто боїться перевірки — а як тоді вчити дітей швидко розв’язувати складні стресові задачі, якщо вчителі самі перелякані?»
Ветеран певен: разом із програмою варто міняти й систему оцінювання, через яку переживають викладачі «Захисту України». Нині вона спрямована на «виховання посередності», а натомість слід розкривати у дітях найкраще, на що вони здатні. Як це зробити — треба мізкувати.
Якщо учень краще складає дрон — за цей модуль у нього 12. А стріляє він не дуже — за вогневу підготовку йому ставлять 7. Що тоді піде в атестат, середній бал? Ні, в армії не треба посередність. Там потрібні найкращі якості — комусь вдається круто пілотувати дрон, а хтось кращий як штурмовик, каже Михайло Купчин, тренер викладачів «Захисту України»
Військовий каже, що оцінювати практичні навички домедичної підготовки йому взагалі здається дивним: «Не вміє дитина турнікет накласти — їй поставили трійку. Після цього приліт, а вона не змогла надати допомогу собі чи комусь поруч. Смерть варта оцінки в журналі? Ми навчаємося не для оцінки у школі, а для того, щоб вижити».
Купчин підсумовує, що в реаліях війни, яка постійно приносить нові виклики, працювати за строгими методичками нереально. Умови динамічні, тож з’являтимуться нові знання, які вчителі мають одразу ж засвоювати й доносити учням.
Тут постає питання мотивації: на педагога лягає велика відповідальність, ще й потреба шукати нові підходи та постійно щось змінювати. Зарплата ж учительська невелика. То, певно, комусь легше викладати за старим конспектом. У відповідь на таке зауваження Михайло наводить приклад нашої співрозмовниці — Ганни Молодичук.
Вона викладачка біології, але для програми «Захисту України» розробила власну методику. Молодичук наголошує, що за 13 років роботи у школі система її не зламала. Натомість пані Ганна сама прагне змінити зламану систему. За її словами, для мотивації напрацьовують рішення з преміями. Та деколи доведеться працювати на ентузіазмі.
Я запитала себе, чим можу бути корисною. Коли відповідаєш на це, решта питань відпадає. Розумієш, що ти працюєш на перспективу, каже Ганна Молодичук, тренерка викладачів «Захисту України»
реклама
