У братській могилі, над якою стоїть вилитий із бронзи солдат, поховані 34 червоноармійці. Серед них – і Павло Поліщук, 1910 року народження, якого призвали до лав армії з далекого Приморського краю.
Вклонитися землі, в якій спочиває Павло Поліщук, ще в 70-ті роки спочатку приїздив його брат із сином, згодом могилу відвідала й сестра. Тепер провідати рідного дядька вирішила його племінниця. Жінка в свої 62 роки зважилась подолала чималу відстань, адже від її домівки тільки до Москви – 9 тисяч кілометрів! Дідусь і бабуся пані Зої були родом із Чернігівської та Брянської областей, а опинилися у Примор’ї на початку ХХ століття після переселення.
Гостю запросили відвідати сільський краєзнавчий музей. Зустрілася вона також із учнями сільської школи. У кімнаті-музеї зберігається книга про Приморський край із дарчим підписом від родини Поліщуків (1985 рік), інформують у відділі з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату Городищенської РДА.
Зоя Олександрівна подякувала всім жителям Зеленої Діброви за збереження пам’яті про її рідного дядька Павла Поліщука та усіх воїнів, хто боронив рідну землю та загинув під час війни.
Під час розмови з сільським головою Ігорем Щербаком вона пообіцяла, що навіть якщо їй уже не доведеться приїхати знову, то її діти і внуки обов’язково відвідають Зелену Діброву.
Від імені всієї громади сільський голова вручив Зої Шевченко книгу про Зелену Діброву, окремі сторінки якої присвячені подіям визволення Городищини. Там, у списку загиблих і похованих, є й прізвище її близького родича Павла Поліщука.
– Я задоволена своєю поїздкою, – сказала на прощання Зоя Шевченко. – Душа радіє від того, що виконала обіцянку матері вклонитися могилі її брата, мого дядька, що прах рідної мені людини покоїться на такій щедрій на добро та гостинній землі.
реклама