Валентина Коваленко – більше не очільниця Шевченківського національного заповідника

Це рішення було непросте. Зізнаюся: пережила серйозну психологічну "ломку". Зараз потроху від неї відходжу, оздоровлююся.

Ексдепутат облради, поетеса Валентина Коваленко інформує, що ось уже майже місяць, як звільнилася з посади в.о. генерального директора Шевченківського національного заповідника. Пише, що були на те причини: «далека від дому дорога, домашні проблеми, відсутність упевненості перебування на цій посаді без контракту. Про діяльність нашого мінкульту промовчу: хай якось іншим разом», - йдеться в дописі.

Далі Валентина Коваленко перелічує здобутки на посаді, деталі в матеріалі:

«Направду ж, я щирцево віддавалася роботі, почуваючи неабияку місію і відповідальність перед Шевченком і Україною. Доля учергове послала мені непросте випробування у нелегкий ковідний і воєнний час.

Беззаперечно, я щаслива, що за сторічну історію заповідника (цьогоріч відзначатимемо в серпні), стала першою жінкою (до мене керувало чоловіцтво) яка і свої зусилля приклала до його розвитку й збереження. Тож, хто мене сприйняв, повірив мені і підтримав - щиро подячна! А це і колектив Заповідника, і численні відвідувачі, і щирі канівці, і керівництво міста та області, і Національна спілка письменників України...і...і...Особливо ж, подячна Микола Томенко, який свого часу "лобіював" мене на цю посаду; Зіні Панасіівні Тарахан-Березі, за високу довіру; Віра Носенко , що, як Берегиня, опікувалася мною усі ці роки; свободівцю Юрій Гамалій за плідну співпрацю в питаннях декомунізації і повернення в державну власність Успенського собору... Ольга Рутковська за щире людське професійне спілкування...І ще багатьом-багатьом!

Та найбільше Тарасові Григоровичу! Це він і його Святиня учинили в мені потужний душевний переворот: за крайні 12 років неписання, воєнна лірика прорвала греблю і Шевченкове "борітеся- поборете" дало мені енергію прароду: ми вільні, ми сильні, ми переможемо! Тож і написалися збірки "Вишіптування мокшанської бешихи" та "Із окопу грудей". А ще уклала дві антології: "Твори письменників Черкащини про Тараса Шевченка" і антологію воєнної лірики сучасних українських поетів "Шевченковий блокпост"....

А ще я закохалася у Канів, його Дніпро і неймовірні гори. А ще нажила товстезного гербарію вражень від спілкувань і знайомств із талановитими українськими людьми!

Тарасова Гора - це силова національна точка, найвищий регістр духу українців. Зичу колективу мудрого керівника і достойника, який би тримав той високий український регістр.

Нижче, кому цікаво, короткий звіт моїх із колективом старань із того огрому заходів зі збереження і популяризації Заповідника.

2020, з 21 липня.

- Створено Вчену раду, яка є колегіальним органом управління науковою і науково-технічною діяльністю Шевченківського національного заповідника;

- засновано наукове періодичне видання «Наукові записки Шевченківського національного заповідника» / Внесено до реєстру друкованих ЗМІ України;

- відновлено випуск науково-публіцистичного вісника Шевченківського національного заповідника «Чернеча гора» / Внесено до реєстру друкованих ЗМІ України;

- проведено атестацію працівників Заповідника (2020, 2024);

- підтримано пропозицію та забезпечено реалізацію пересувної інформаційно-промоційної виставки «Шевченківський національний заповідник» (7 банерів);

- активізовано грантову діяльність Заповідника (УКФ (2020), «Велике будівництво» (2021-2024));

- активізовано співпрацю Заповідника з музейними, культурно-мистецькими та освітніми закладами України, зокрема і шляхом підписання угод про співпрацю;

- активізовано популяризацію Заповідника в соцмережах, зокрема ФБ,

2021

- розробка і затвердження оновленого тематико-експозиційного плану Музею народного декоративного мистецтва;

- врегульовано роботу структурних підрозділів Заповідника шляхом розробки Положень про відділи та сектори Шевченківського національного заповідника;

- створення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Тарасова гора»;

- забезпечено роботу оновленого вебсайту Шевченківського національного заповідника;

- надходження Заповідника за послуги, що надаються бюджетними установами перетнули межу в 1 млн. грн, всупереч існуючих зовнішніх загроз (COVID-2019, повномасштабного вторгнення рф в Україну - 2022);

2022

- організовано роботу з демонтажу експозицій у музеях ШНЗ задля їх надійного збереження під час воєнного стану;

- ініціювала перед Канівською міською радою питання щодо присвоєння юридичним особам та об’єктам міського підпорядкування імен фізичних осіб: героя України Олекси Гірника та учасника АТО Анатолія Чупилки;

- активізоувала діяльність із декомунізації, дерусифікації та деколонізації публічного простору Канівської ТГ (зокрема, щодо вилучення могили А.П. Гайдара з Державного реєстру пам’яток; підтримки заходів дерусифікації та перейменування вулиць, провулків, майданів і скверів в Канівській ТГ; передачі Успенського (Георгієвського) Собору 1144 р. – пам’ятки археології, історії для богослужінь ПЦУ тощо);

- накладено мораторій на використання російської мови у публічному просторі Шевченківського національного заповідника / 2024 р. – накладено заборону на публічне використання російськомовного контенту та культурного продукту Шевченківським національним заповідником;

2023

- підтримано клопотання ініціативної групи Канівської ТГ щодо перейменування вулиці Пушкіна у м. Каневі та присвоєння їй імені Василя Кричевського;

- започатковано проведення щорічного Міжнародного літературно-мистецького конкурсу «Роду криниця віща» на базі Заповідника / розроблено Положення;

- розроблено і уведено в дію Номенклатуру справ Шевченківського національного заповідника;

- активізовано видавничу діяльність, зокрема, рекламно-іміджевої продукції;

- введено в дію новий екскурсійний об’єкт з екскурсійним обслуговування (екскурсія музеєм «Церква Покрови Пресвятої Богородиці»);

- організовано здачу оглядових екскурсій науковими співробітниками науково-дослідного відділу історико-краєзнавчих досліджень;

- розроблено і затверджено Перспективний план розвитку Шевченківського національного заповідника за основними напрямами діяльності на 2023–2027 рр.;

2024

- дякуючи нашим реставраторам - здійснили поточні роботи, укріпивши Могилу Тараса Шевченка, відремонтувавши Стежину корифеїв та за останні 15 років відреставрувавши сходовий комплекс на Тарасову Гору. Здійснили також частково реставраційні роботи музею народного декоративного мистецтва та розпочали ремонтні роботи в бібліотеці;

- уперше за багато років оновлено посадові Інструкції працівників Заповідника;

- започатковано проведення щорічних Затуливітрівських читань на базі Заповідника / розроблено Положення;

- започатковано щорічний урок на Тарасовій Горі «Блокпости Шевченкового слова»;

- започатковано Міжнародний музичний фестиваль «Заповіт» на базі Заповідника;

- затверджено пропозиції від Заповідника щодо складу Наглядової ради Шевченківського національного заповідника;

- повернення у державну власність Успенського Собору (1144 р.) – пам’ятки археології, історії національного значення та земельної ділянки навколо нього;

- започатковано співпрацю з ЮНЕСКО щодо проведення лазерного 3-D сканування та фотограмметрії об’єктів Заповідника;

- виготовлено науково-проектну документацію на протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи у підземних спорудах №1,2 Будинку музею Т.Г. Шевченка

Загалом за ці роки було проведено десятки потужних заходів та підписано стільки ж угод про співпрацю, що дало можливість розширити коло відвідувачів і посутньо збільшити фінансові надходження.

А ще забезпечено Заповідник:

різноманітними пакувальними матеріалами, пластиковими ящиками, будівельними матеріалами (як-от: будівельною плівкою від затікання цокольних приміщень музею Т. Шевченка), інструментами, вогнегасниками, необхідними технічними засобами (як-от: зарядні станції з сонячними панелями, генератори, осушувачі, зволожувач, термогігрометри, лед-лампи, ліхтарі, павербанки…), спецодягом, ноутбук зі сканером для оцифрування книг тощо…Тут усіма фібрами подячна неймовірній Волонтерці Irina Nikiforova .

Також поповнила нашу бібліотеку і фонди сотнями книг, зокрема і рядом картин художників завдяки добрій комунікації та особистим зав’язкам із ними.

З гордістю підтримала активне функціонування при Заповіднику осередку із плетіння маскувальних сіток для фронту (подячна головному його організатору Микола Чорний ).

Уперше за багато років на Тарасовій Горі замайорів український державний прапор...» - йдеться в матеріалі.