Сільська бібліотека в Тимченках, що на Чорнобаївщині, вже рік як обладнана новітньою комп’ютерною технікою. Завдяки цьому відвідувачів читальні стало майже вдвічі більше. Тепер приходять сюди не лише за книжкою, а й віднайти цікавинку в інтернеті.
Микола Лисун у свої 80 років ходити до бібліотеки за чотири квартали від дому не втомлюється. Каже, що без книжки себе не уявляє, бо телевізор з безкінечною рекламою й стріляниною вже остогид. Дивиться лише новини. А от книжку гортати ніколи не набридає. Зізнається, що читати полюбив у армії. Коли ж працював на насосній станції, то вільного часу було багато, тому взявся за книжку.
– Я Чехова люблю. І Пушкіна багато разів перечитував, – розповідає Микола Якович. – Про гвардійців і будьонівці читав би цілісінький день. Все, що було в бібліотеці про цих хлопців, прочитав. Що пишуть сучасні автори, хтозна, бо нам у село тих книжок не привозять.
Серед численних відвідувачів сільської бібліотеки й 8-річна Руслана Маляр. Дівчина читає з 6 років, замовляє в бібліотекаря не лише літературу, потрібну для уроків читання в школі, а й дитячі журнали бере додому. Мама дитини Світлана Василівна не нарадується, що її чаду так до вподоби порати біля книжок.
Стежку до бібліотеки протоптав і вчитель фізики місцевої школи Микола Келеберда. З появою в бібліотеці комп’ютера й інтернета педагог запровадив на своїх уроках відеодемонстрацію дослідів і властивостей.
– Ми з учнями дивилися досліди з рідким азотом, уповільнене утворення високовольтного розряду або запуск ракети в космос. На пальцях цього не покажеш і словами не опишеш, – переконаний фізик Микола Іванович. – Роликів 30 уже скачав, всі цікаві. Діти, гадаю, будуть у захваті.
Бібліотекар Тетяна Дзюба збільшенню кількості відвідувачів несказанно рада. Каже, що тепер роботи – по горло: тому книжку знайди, тому допоможи з комп’ютером розібратися. Раніше без роботи нудилась.
– Людям важко той комп’ютер дається, я сама поки второпала, що й до чого, то не один день минув, – розповідає Тетяна Василівна й акуратно згортає заповнений формуляр. – Але без нього бібліотека вже не зможе.
Її хазяйка пояснює, що за допомогою новітньої техніки та інтернету знаходить і роздруковує книжки, яких бракує на полицях.
– Востаннє роздруковувала «Маленький принц» Єкзюпері. Книжок цих мало, й, до того ж, діти їх розібрали. Комусь не вистачило, мусила школяриків виручати, – додає жінка. – А то просили Тютюнника. Нехай буде хоч така версія творів, бо дітям немає куди дітися. Їм задають у школі читати, а вони до мене біжать. Усім хочеться вгодити.
За словами пані Тетяни, багато дітлахів просять знайти реферати. Здебільшого такий вид робіт задають старшокласникам. У процесі пошуку дитина не лише сприймає велику кількість інформації, а й навчається працювати за комп’ютером і орієнтуватися у всесвітній мережі.
Книжковий фонд тимченківської сільської бібліотеки становить близько 9 тис. примірників. Щороку він поповнюється на три десятки нових. Дитячих видань серед них мало. Бракує й затребуваних дорослими.
– Якби нам ще вебкамеру придбали, то в бібліотеку почали б приходити й старенькі, щоб побачитися з родичами, які живуть за три-дев’ять земель, – веде далі бібліотекарка. – Бо чути голос – одне, а усміхнутися один одному – то зовсім інше.
Сільський голова Тимченків Сергій Дзюба про веб-камеру для бібліотеки знає, проте переконує, що найближчим часом за рахунок бюджету буде придбано ще один комп’ютер. А згодом, можливо, сільська рада виділить кошти й на камеру.
Сама хазяйка бібліотеки читає зрідка, здебільшого переглядає пресу. Каже, що за роботою – ніколи. Проте захоплюється людьми, які без друкованого слова й дня не проживають. Серед таких і Микола Лисун. Він сьогодні найстаріший читач у селі. Каже: поки бачитиме, читатиме. А от комп’ютер йому ні до чого.
– Мені роботи вистачає й без того комп’ютера чи як його там, – зауважує дід. – Щоб за нього сідати, треба клепку мати. А я вже старий, душа до нього не лежить і все. Книжка – ото штука!
