День пам’яті жертв голодоморів відзначають у четверту суботу листопада. Тож у Смілі, як і повсюдно в Україні, 22 листопада зібралися небайдужі люди, патріотично налаштована громадськість, представники місцевої влади, щоби згадати убитих голодом земляків, нагадати ще раз, що призвело до такої страшної трагедії.
Хрест на Меморіали жертвам Голодоморів
Захід традиційно проходив біля меморіалу жертвам Голодоморів, що постав біля Храму Різдва Івана Хрестителя ПЦУ. Розпочала його завідувачка читальною залою центральної бібліотеки імені Олени Журливої Валентина Єфремова.
Промовляє Валентина Єфремова
Пані Валентина нагадала про те, як більшовицька росія нищила українців. І не тільки Голодоморами, а й репресіями, вигублюючи цвіт нації, нашу культурну еліту. А в 1933 році від голоду кожну хвилину помирало 17-20 українців. Тобто, за час поки тривав жалобний захід у Смілі того страшного року жахливою смертю вимерло б ціле село.
Під час жалобного заходу
А науковий працівник міського краєзнавчого музею Лариса Петрушевець навела моторошні цифри нищення українців на Черкащині. Голодом було убито 300 тисяч жителів Шевченкового краю, майже одинадцять тисяч загинули на Смілянщині.
Під час жалобного заходу
Завдяки небайдужим дослідникам-смілянам, які приєдналися до Асоціації дослідників Голодомору, таких як Богдан Скробут, Євдокія Сабадишина, Федір Кучер, Степан Василишин, Світлана Закревська, Надія Гребенюк, тощо, було зібрано понад 150 свідчень людей, котрі пережили Голодомор 1932-1933 років. Частина з них увійшла до „Національної книги жертв Голодомору”. Усвідомлення трагедії минулого допомагає українцям і людям у всьому світі краще зрозуміти природу сучасної російської війни проти України. Отже про минуле потрібно говорити задля майбутнього. Безпам’ятство породжує бездуховність, котра роз’їдає тіло й душу нації, руйнує традиції, самобутність нашого народу.
Думку пані Лариси продовжив ветеран російсько-української війни, громадський активіст Анатолій Терещенко, який у своєму слові сказав таке:
– Напередодні я мав честь читати лекцію на тему Голодомору і назвав її так: „Їх тоді міг урятувати хліб, нас сьогодні може врятувати пам’ять”. Що мав на увазі: не тільки пам’ять про геноцид українського народу, а й про корені, причини, механізми, методи і наслідки, які ми дотепер не повністю усвідомили. Коренем цієї трагедії я вважаю трьохсотрічне поневолення України російською імперією, причиною – поразку Української Народної Республіки у війні з більшовицькою росією. Як наслідок, був розірваний зв’язок поколінь, втрачена історична пам’ять. Та саме вона може нас врятувати. Тому вважаю тих людей, які запалюють цього дня свічку, такими, що усвідомили помилки минулого і готові їх виправити. Це ті люди, з якими ми пліч-о-пліч можемо відстоювати священне право на свою суверенну державу.
Отець Михайло Шевчук молиться за полеглих
Без сумніву, саме такі і стали на боротьбу з російським агресором 2014 року і 2022-го. Вони були присутні і на заході, як от Микола Липовий із сином. А ще прийшло чимало молоді. Звісно, були і старші люди, такі, як Людмила Кожушко. Вона народилася у Німеччині, в неволі. Зазнала в житті чимало лиха, тому добре розуміє той жах, який перенесли українці під час найстрашнішого голодомору. Щороку вона кладе до пам’ятного хреста на Меморіалі два буханці хліба – чорного і білого. Кожен із них міг би порятувати 33-го цілу родину…
Хліб від Людмили Кожушко
А щоб страшне минуле не повернулося, потрібно перемогти нинішніх продовжувачів справи Сталіна і Гітлера, рашистів, які прагнуть повернути Україну до московського ярма. Тож пані Людмила допомагає, як може, ЗСУ, зокрема, виготовляє обереги для воїнів – янголяток. Їй залишилося зробити їх ще 95, щоб було три тисячі.
Про пам’ять на жалобному заході говорив і заступник голови Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Анатолій Василенко. Він наголосив на тому, що жертви Голодоморів так і не отримали в Україні якогось офіційного статусу на відміну від дітей війни, нарікав, що досі не закінчено будівництво другої черги Національного музею Голодомору-геноциду в Києві, не створено Національний архів Голодомору. Між тим, великий масив документів, що стосуються цієї трагедії, в наших архівах ще не опрацьований і навіть не відкритий. Тобто роботи попереду багато, зокрема і на місцевому рівні…
Ветеран російсько-української війни Анатолій Терещенко говорив про пам’ять
Насамкінець настоятель храму Різдва Івана Хрестителя, благочинний Черкаського округу ПЦУ Михайло Шевчук і священик Спасо-Преображенської Церкви УГКЦ отець Микола Остапів відслужили панахиду за невинно убієнними українцями.
Цього разу вшанувати жертв Голодоморів прийшло чимало смілян
