15 травня в селі Куцівці відбулися чергові вшанування пам’яті геніального поета і прозаїка Тодося Осьмачки, який народився на цій благодатній землі 16 травня 1895 року.
Володимир Поліщук (ліворуч) вручив диплом Лауреата премії імені Тодося Осьмачки Івану Петренку
Куцівка неймовірно прекрасна. Коли дивишся на її поля, луки і ставки з висоти дзвіниці храму Різдва Пресвятої Богородиці, в якому хрестили майбутнього пророка і мученика України, співця трагічної долі українського селянства не перетині епох, то здається тут рай. Та у цьому раю поет пізнав пекло. І воно було не лише в його рідному селі, російські комуністи зробили пеклом всю Україну. Це наклало відбиток на подальше життя поета. Хоч йому і вдалося вирватися у вільний світ, спокою він уже не мав ніколи. Але до останнього подиху не забував отчий край.
Тодось Осьмачка упокоївся аж за океаном, та щороку він символічно повертається до рідного села. Бо саме тут відбувається оголошення і вручення нагороди переможцю Всеукраїнської літературної премії імені Тодося Осьмачки. Засновано її 2013 року Черкаською обласною організацією Національної спілки письменників України та Ротмістрівською об’єднаною територіальною громадою. Тож поет напевне бачить з високості і письменників, і гостей села, і земляків, які збираються цього дня в музейній кімнаті, присвяченій йому, а тоді згадують поета, читають його вірші біля пропам’ятної дошки, що на місцевому Будинку культури.
Під час урочистостей біля пропам’ятної дошки поету
І цього року староста села Наталія Вовк у своєму слові нагадала присутнім, що вшанування відбуваються нині тільки завдяки нашим захисникам, які вже не один рік стримують ворога ціною свого життя на східних і південних рубежах України. Троє жителів Куцівки теж загинули на російсько-українській війні. Присутні вшанували пам’ять усіх полеглих хвилиною мовчання.
Тож професор, завідувач кафедри української літератури Черкаського національного університету Володимир Поліщук у своїй промові підкреслив, що тема протистояння України і московщини виразно проявлялася у творчості Тодося Осьмачки. Через це його твори у сучасному воєнному часі звучать особливо актуально. Він же оголосив лавреата цьогорічної премії. Ним став Іван Петренко з селища Олександрівки, що на Кропивниччині за книжку документальної прози „Три сповіді без причастя”. На думку Поліщука, вона перегукується з творчістю Осьмачки у висвітленні жорстокого, репресивного московського режиму, який нівечив українські душі і всю Україну. Цікаво, що Іван Петренко написав чимало книжок, в який розкрив різні аспекти буття українського народу у XX столітті, та за жодну, як каже автор, не отримав подяки. Тож у Куцівці цю несправедливість було виправлено.
Як розповів після нагородження пан Іван, він має чотирьох онуків. Але ні він, ні його дружина не знали своїх дідів. Вони померли ще досить молодими від голоду, або були репресовані. Тому йому дуже близька історія гнаної людини, такої, як Тодось Осьмачка, якого талант не порятував, а навпаки поглибив суперечності з антилюдяною владою.
І голова конкурсної комісії з присудження премії імені Тодося Осьмачки, відома поетка Валентина Коваленко зауважила, що книжка Івана Петренка суголосна з повістю „Ротонда душогубців” Осьмачки.
Древній храм у Куцівці
Звісно, на батьківщині геніального поета, на вшануванні його пам’яті не могло обійтися без віршів. Тож власні поезії біля пропам’ятної дошки і на місці хати, де народився Тодось Осьмачка, читали: Валентина Коваленко, голова літературного об’єднання „Тясмин”, що у Смілі, відомий поет Анатолій Горбівненко, ветеран російсько-української війни Анатолій Терещенко, смілянка Надія Санжарівська, Сергій Ткаченко зі Звенигородки, Наталія Горішна і Катерина Вербівська з Черкас, Таміла Чупак з Кам’янки, Ганна Клименко-Синьоок і Валерій Власюк – з Черкас, Оксана Кулик зі Степанок, Черкаського району та Сергій Коломієць з Куцівки. Шкода, що їхніми чудовими, щирими віршами насолодилися небагато людей. Бо то були не римовані рядки, а згустки емоцій у високому слові. Варто, щоб їх чули якомога більше українців, проте…
Під час панахиди по Осьмачці
