Котиків, собачок, їжачків і ведмедиків черкащанка Світлана виготовляє зі зваляної шерсті. Що далі іграшки ставали більш досконалими, і Світлана вже могла створювати їх не за стандартними схемами, а за малюнками, повідомляє газета «Нова Доба». Так виникали оригінальні авторські роботи.
– Матеріал був такий гарний, що надихнув мене на створення іграшок за допомогою техніки валяння шерстю, – згадує рукодільниця. – Почала творити, робила так, як відчувала. Перші мої вироби – котики, які я назвала «Позитив». Потім були собачки, зайчики, єнот, лисичка, герої мультфільмів: Панда Конфу, Вольт, Вінні Пух, П’ятачок…
Спочатку Світлана роздаровувала свої роботи, а коли потрапила на ярмарок, зрозуміла: їх залюбки купують.
– На першій виставці всі мої витвори розібрали за один день, – ділиться радістю майстриня. – Дівчата (учасниці виставки) почали мені докоряти, чому, мовляв, так мало зробила! І «прогнали» додому доробляти. П’ять днів виставки я працювала не покладаючи рук. День у роботі, ввечері несу іграшки. Так вони мені тоді «увалялися» й упеклися, що я вже рук не відчувала від утоми, – згадує Світлана.
Усе, що потрібно мати для валяння іграшок, – це голки, шерсть, поролонова губка, щітка для валяння і пластик, з якого виготовляються оченята для іграшкових тваринок. На ціну виробу впливає час, затрачений на його створення.
– Маленькі іграшки валяю дві доби, але щоб зробити їх досконалими, треба днів три – чотири. Такі коштують від 35 гривень і вище. На великі витрачаю десять – дванадцять днів. Найдорожчий мій витвір – собака породи хаскі. Її купили за чотириста гривень.
Роботи свої Світлана продає через Інтернет і на виставках.
– Найчастіше буваємо в Києві. Там, напевно, люди більш заможні. У нас як – підійде, запитає ціну й піде. А там прийшов, побачив, купив.
Майстриня працює залежно від натхнення:
– Буває, що за місяць жодної тваринки не зроблю. А щось надихне – чотири серйозні іграшки на місяць. Не більше. Дуже важко робити повтори своїх робіт, тому що точно таке ніколи не вийде, буде лише схоже.
До того, як Світлана почала виготовляти авторські іграшки, вона мала свою магазинну колекцію, але потім викинула всі до єдиної:
– Китайських іграшок я вже не купувала давно, а тут довелося придбати, щоб «видерти» очі, які я хотіла використати для роботи. Коли ж я відрізала потрібні мені деталі, жахнулася: з іграшки поліз чорний синтепон. Відтоді я й викинула всі магазинні іграшки, що були в квартирі.
Сім’я не лише підтримує Світлану морально, а й допомагає в роботі:
– Чоловік Віталій створює аксесуари для іграшок – різноманітні стільчики, крісельця, кошики тощо – ділиться майстриня.
Так захоплення Світлани поступово переросло в сімейне захоплення, а згодом у сімейну справу, що дає ще й невеликий прибуток.
Фото - з персональної сторінки Світлани Атаманської ВКонтакте
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису