У Черкасах о 10 годині біля пам'ятника жертвам голодомору стоять двоє чоловіків. Через годину тут розпочнеться пам'ятний молебень. Організатори заходу налаштовують техніку. Грає сумна музика. 70-річний Вадим розповідає товаришу легенду про Мойсея.
― Ви знаєте, скільки тої пустелі — 30 на 40 кілометрів — це так як від Черкас до Сміли, а Мойсей водив 40 років. За 40 років можна в Америку пішки дійти. По колу їх водив. Це, щоб дух рабський витравити з душі.
― Ото й водив, поки останній раб не помер, ― відповідає 80-річний Пилип. ― Отак і в нас: поки будуть живі, ті, кому не видавали паспортів, то нічого не зміниться в нашій державі.
― Поки в наших жилах тече страх 33-го, 47-го. Я добре пам'ятаю 47-й. Мені було 7 років, коли чухрав з берестків листя й мати варила баланду. Жінка моя дивується: "Що ти так багато хліба їси?". А я їй: "Це генетичне. Не тому, що немає, що їсти, а просто хліба хочеться. Гляну на стіл — нема хліба, збираюся і йду в магазин".
― А по радіо чув, що в зв'язку з тим, що немає грошей, дітей в дитсадку не будуть годувати.
― Це ж треба до такого додуматися! Треба всього на всього 600 тисяч. То нехай Тулуб "Лексуса" продасть, і не піднімають цю бучу. То це ж треба герою Тулубу, який будує нову Черкащину, дітей голодом морить.
― Це другий Голодомор!
― Чуєте, що кажуть, уже 80 років не було такої засухи, як цієї осені. Це нас готують до того, що в наступному році не буде врожаю, так як казали в 33-ому. Готують до Голодомору в наступному році. Ми як українці не потрібні на цій землі.
О 10.55 підходять школярі гуманітарно-правового ліцею № 11 та 12.
62-річна Анна з чоловіком підходять до пам'ятника, кладуть хлібину, чоловік встромлює свічку. Жінка пошепки читає молитву, чоловік поруч хреститься.
― Щороку проходимо сюди. У мого батька було дев'ять братів і одна сестра. Їх забрав Голодомор. У чоловіка в 1932 році повмирали дід і баба.
― Мабуть, буде якась влада, судячи з вінків, ― говорить 62-річний Андрій. ― Це хочуть примазатися до народу.
О 11.00 до мікрофону підходить секретар міськради Віктор Горкун і повідомляє, що тут відбудеться молебень всіх релігійних конфесій. Архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоан підходить до пам'ятника. Читає молитву, кропить свяченою водою.
― Ми зібралися тут, тому що зараз влада в країні хотіла, щоб ми це забули, щоб про це не згадували, ― говорить він у мікрофон. ― Той злочин, який був звершений, не називати словом "злочин", а говорити, що то так, випадок був. А тим, що ми збираємося тут, ми підтверджуємо, що то був злочин проти нашого народу. Ми тим самим воюємо за правду.
Після хвилини мовчання депутати міської ради Андрій Більда
та Олександр Савенко кладуть до пам'ятника червоні гвоздики, інформує «Газета по-українськи». До них
приєднується голова обласної організації Української народної партії 48-річний
Леонід Даценко та секретар міськради Віктор Горкун, депутати опозиційної партії
"Україна майбутнього".
