Три найгірші сценарії та новації для місцевих виборів у 2020 році. Вихід є?

Сценарії щодо законодавства про місцеві вибори мають невисоку перспективу вийти на оптимальний рівень очікувань експертно-громадського середовища, але може ще залишитись в прийнятних межах.

Проблема не лише в тому, що книга 4 (частина про місцеві вибори) не змінювалась під час подолання вето президента (і про це знали всі фракції, домовившись повернутись до цього блоку "після свят" у лютому, але парламент зав'яз у болоті правок щодо ринку землі), а і в тому, що вікно можливостей для політичних реформ дуже-дуже вузьке після виборів. Адже, кожен гравець починає стратегувати під наступні, як тільки оговтується від попередньої перемоги, у прорахунках попередників бачить win-win стратегію, коли можна і використати на свою користь, і перекласти відповідальність, місцями не безпідставно, на них. Невизначеність з реформою децентралізації, територіально-адміністративною та змінами до Конституції додає пікантності процесу підготовки до виборів. Хаос буває керованим та імітовано керованим, але завжди залишається хаосом. Тож, правова визначеність, стабільність законодавства за рік до виборів, як один з базових стандартів порушується у будь-якому випадку. Хоча нікого не забороняється вносити зміни, які покращать процес і процедури, але нікому не дозволено вносити суттєві зміни до виборчої системи, принципу формування комісій і територіальної організації виборів.

Найгірші сценарії та новації, які мають певну підтримку серед владних та опозиційних, або надпозиційних парламентських груп:

1. Проведення місцевих виборів у жовтні 2020 року за законом, який діяв до грудня 2019. Ця ідея не вирішує жодної глобальної проблеми, адже, вони лежать в площині реформи місцевого самоврядування та конституційних змін, а не виборів як таких. Важко собі уявити, як буде комунікувати фракція "Слуги народу", бо інші - зрозуміло.
2. Вимога до партій, щоб ті реєстрували кандидатів у 2/3 областей, щоб мати право участі у виборах. Цікаво новела на фоні неймовірно високої грошової застави, яку потрібно зменшувати у 5-10 разів, адже, партіям потрібно буде зарезервувати понад 50 мільойнів гривень на заставу, щоб повноцінно включитись у виборчий процес, а це ж без агітації та супутніх передвиборчих видатків. Всі вже забули, але норма про розмір застави була внесена в Кодекс у липні і з голосу, що в світлі "підривного ефекту" цієї теми вже виглядає як спланована провокація, на яку сьогодні вже ведуться парламентські партії.
3. Більша закритість системи, через введення 50% ваги від виборчих квоти (потрібно набрати до половини ваги цілього мандату в межах округу) для просування по списку та збільшення кількості громад, на які буде поширюватись пропорційна система без самовисування в інтервалі 10-50 тисяч виборців. Тобто, ця призакрита партійна система може бути поширена з 24 облрад та 32 великих міст понад 90000 виборців на значно більшу кількість громад.

Вихід є

Не сіяти паніки, а прийняти зміни до Кодексу в квітні, які врахують всі поточні технічні проблеми та виключать відверто провокативні норми. За другим заходом в липні прийняти зміни, які враховуватимуть наслідки територіально-адміністративної реформи та децентралізації, але на тому етапі вже не чіпати виборчу систему та процедури, які не стосуються тер-адмін новацій.

Ольга Айвазовська, допис з сайту ОПОРИ