Валентина Жуковська: «Щодо історії про підкуп, то я писала тим людям: витрачайтеся краще на благодійність»

Почесний президент ПАТ «Азот» Валентина Жуковська не дуже балує журналістів коментуванням політичних процесів. Її реакція на звинувачення у побудові в Черкасах виборчої піраміди і на звинувачення у фальсифікації виборів була, м’яко кажучи, запізнілою. Можливо, тому готовність Валентини Борисівни дати інтерв’ю місцевим ЗМІ була неочікуваною.

Проте, з іншого боку, зрозуміло, що після публічної заяви про відмову балотуватися на довиборах до парламенту Валентині Жуковській стало легше підбирати слова. Все таки, тепер вона немов сторонній глядач.

На інтерв’ю до вже екс-кандидата в нардепи у ПК «Дружба народів» запросили представників декількох черкаських ЗМІ, у тому числі і «Прочерку». До ймовірних запитань, Валентина Борисівна, очевидно, сумлінно готувалася.

Те, на що відповіді заздалегідь не вдалося підготувати, Валентина Борисівна уміло оминала. І знову плавно поверталася до транспортної реформи, реалізації міських програм, Громадської ради, аналізу дій міської влади Черкас. У якийсь момент здалося, що Валентина Борисівна справді вже думає про майбутні вибори міського голови, як те прогнозують експерти. Хоча, вона цього не підтверджувала, але й не заперечувала…

– Торік ваш приїзд до Черкас пов’язували з виборами до парламенту. Після вашої заяви про небалотування де плануєте жити та чим займатися?

– У мене ніяких кардинальних змін в житті не відбулося. Я як працювала на «Азоті», так і працюю, як займалася підприємством, так і займаюся. Я не була людиною, яка приїхала до Черкас за мандатом. Моє завдання було іншим і воно пов’язане з роботою підприємства та новими соціальними проектами заводу та для міста.

– Ви зверталися до правоохоронних органів з приводу звинувачень у підкупі виборців. Яка реакція правоохоронних органів?

– Почнемо з того, що я ніколи не заявляла, що повторно балотуватимусь на виборах. Тому вважаю, що ці провокації, які були завчасно підготовлені проти мене, почалися ще з липня. І ці люди, які займалися такими речами, самі себе викрили. Бо вони організовували підкуп від імені неіснуючого кандидата. Але кандидата не було і немає. Стосовно реагування правоохоронців на моє звернення, то ми отримали від них стандартний лист. Тобто, відписку…

– А які у вас стосунки з Євгенією Левенець, Віктором Войналовичем, – людьми, які були дотичні до розробки нібито вашої стратегії виборчої кампанії, яку оприлюднював сайт «Українська кривда»?

– Я знала Юрія Анатолійовича (Левенець – провідний технолог Партії регіонів, який нещодавно помер, – ред.), але він вже пішов від нас і ніяких контактів з людьми, яких ви називаєте, в мене немає. Тому що, знову ж повторюся, я ніколи не говорила, що балотуватимуся на цих виборах і що це моя мета.

– Валентино Борисівно, торік ви все-таки прийшли до Черкас як кандидат у нардепи. Однак не виграли вибори. Чи визнаєте, що припустилися якихось помилок у виборчій кампанії?

– Ні, я вас виправлю. Я прийшла в Черкаси, насамперед, щоб працювати на підприємстві «Азот», щоб розвивати його. Щодо виборів, то вважаю, що робота, яка була проведена, – це була гарна робота. До речі, прикладом тієї роботи є і цей відреставрований палац культури «Дружба народів», і нове унікальне для всієї країни реабілітаційне обладнання, тренажер Локомат, і програма дитячих та спортивних майданчиків, і наші проекти у культурній та освітній сфері.

– До речі, про матеріальну складову виборів. Чи не здається вам, що політики і бізнесмени настільки розбалували виборців, що ті розраховують лише на матеріальні блага?

– Я думаю, що люди більше очікують відповідальності. Люди хочуть, щоб кандидат не зник через п’ять днів після перемоги на виборах. У рамках такої політичної відповідальності наведу приклад. Ми проводили громадські слухання як передумову до організації Громадської ради. І на багатьох зустрічах люди навіть не знали, хто кандидат від їхнього округу в міськраді. Бо багато кандидатів прагнуть потрапити в міськраду, щоб обійняти там певні посади. Сьогодні в Черкасах приблизно 20 депутатів є одночасно чиновниками. Та вважаю, якщо депутат став чиновником, йому треба скласти мандат. Бо ти сам готуєш рішення, як розподілити кошти, а через годину голосуєш із цього питання. Це прямий шлях до корупції! До речі, пригадуючи історію з підкупом виборців, яку намагалися пов’язати з моїм іменем, я писала тим людям: якщо у вас є кошти випускати проти мене всіляку продукцію (газету, листівки тощо), а також витрачатися на підкуп, то краще витрачайтеся на благодійність!

– То ви знаєте, хто поширював проти вас інформацію?

– Якщо ви хочете почути прізвища, то я їх не назву. Але я знаю, звідки йшла ідея і як вона поширювалася Черкасами.

– А можете зараз охарактеризувати ситуацію на виборах в 194-му окрузі як сторонній глядач?

– Мабуть, ситуація, яка там склалася, є однією з причин, чому я не балотуюся. Вважаю, що в Черкасах на виборах ми не побачили здорової конкуренції між кандидатами. Мова йшла не про те, як впливати на ключові проблеми в Україні… Не почула я і від громади пропозицій щодо вирішення основних проблем міста. В окрузі спостерігається лише конкуренція брудного піару, чорних технологій та змагань в обвинуваченнях. Тож це таке собі виборче шоу. Тому, дякуючи Богу, що я маю можливість вирішувати, брати мені чи ні участь у такому шоу. А я в ньому участі брати не хочу.

Торік Валентина Жуковська брала участь у виборах як кандидат. Нині - як простий виборець

– Може, плануєте когось підтримувати?

– У нинішній економічній ситуації, якою вважаю складною (як заслужений економіст України можу це стверджувати), потрібно підтримувати завод, щоб він працював. Тому я, насамперед, підтримую завод і його робітників. Ситуація щодня потребує нових рішень, адже цього вимагає економічна кон’юнктура на зовнішніх ринках.

– Чи діє Громадська рада в Черкасах, яку ви нещодавно очолили? Які ініціативи готуються?

– Ми ініціюємо контроль за Черкаською міськрадою. Бо на сьогодні Громадська рада має намір ініціювати контроль за Черкаською міськрадою, тому що Черкаси сьогодні є унікальним містом. Є велика кількість людей, які підтримують опозицію, а з іншого боку ми бачимо дружну коаліцію партії влади і «Батьківщини» в міськраді (ще туди додалися комуністи). Така коаліція ПРиБЮТ сьогодні і керує містом. Нещодавно бачила фото з сесії міськради, коли там розглядали більше сотні земельних питань. Видно, що люди вже сплять, а земля все ділиться і ділиться. Тобто, депутати «працюють». Але якщо аналізувати ухвалені протягом цього року депутатами рішення, то скажу, що вони не йдуть на користь громаді. Не можу сказати, що за того бюджету розвитку, який був сформований зокрема і завдяки «Азоту», за тих можливостей, які були в Черкаської міськради, є якісь кардинальні зміни на краще.

Тому Громадська рада покликана стати формою громадського контролю за депутатами, яким слід нагадувати, що їхніх статус – не вічний. Громадська рада буде ініціювати пошук відповідей на питання, куди зникли 30 мільйонів, виділені на тролейбуси. Наприклад, нині влада немає грошей купити інгалятори в поліклініку №2, але є мільйони на світлофори.

А ще ми хочемо внести зміни до статуту міста, щоб надати громаді більше повноважень. Так, громада має вимагати від влади публічного читання бюджету, адже люди повинні розуміти, куди йдуть їхні гроші. Знаю, що в місті також давно назріло питання транспортної реформи, проте це теж не вирішується.

Вважаю, що нині Черкасам потрібна нова економічна платформа. Потрібно не купування світлофорів за 6,5 мільйонів, а створювати фонди для підтримки малого і середнього бізнесу для того, щоб сьогодні люди, які закінчують вищі навчальні заклади, бачили перспективу розвитку в Черкасах

– У контексті роботи міської влади, чи правильним вважаєте рішення про відсторонення команди Сергія Одарича?

– Я не можу давати оцінку, бо не є депутатом Черкаської міськради. І визначення тих причин і аргументів, що призвели до такого рішення, не знаходяться в тій площині, в якій я працюю. Тож це питання до депутатів. Але я б сказала таке. Ефективність влади визначається рівнем комфорту того середовища, де ми живемо. Пригадаймо рейтинг міст України, що був укладений журналом «Фокус». Нагадаю, що Черкаси там посідають 31 місце… Вінниця посідає перше місце, тож я подивилася, які бюджети розвитку в 2012-13 роках мали Черкаси та інші міста. За 60 мільйонів бюджету розвитку у Вінниці зроблено більше, ніж за 300 – в Черкасах. У Вінниці на сьогодні завершена транспортна реформа, хоч за її впровадження було багато болісних моментів. Проте нині все працює, автобуси і тролейбуси їздять і громадяни отримують якісну послугу. А в нас? Завдяки соціальній угоді з «Азотом» Черкаси отримали гідний бюджет розвитку, проте місто цим не скористалося, щоб зробити крок вперед. Не думаю, що найближчим часом в міста будуть можливості отримати такий самий бюджет розвитку.

– Коли ви востаннє зустрічалися з нині вже екс-мером Черкас Сергієм Одаричем?

– Я з ним досить давно зустрічалася. У нас з ним немає спільних інтересів.

– Чи маєте ви намір у майбутньому балотуватися на посаду міського голови Черкас?

– Я маю намір займатися заводом. І мій досвід, професійна підготовка дають змогу займатися тим, чим я вважаю за потрібне. І мені важливо, щоб ця робота була до душі, щоб вона була потрібною для людей.

– Чи можете дати гарантію, що протягом виборів тролейбуси нікуди з підприємства не зникнуть, наприклад, не перекочують на завод «Богдан»?

– Вони надійно стоять на заводі. У них там гарне місце і вони нікуди не перекочують.

– Яка ситуація з тролейбусами зараз. Адже вони куплені для міста, але стоять на території підприємства «Азот»…

– Ми будемо ініціювати громадські слухання щодо транспортної реформи. Бо вважаю позицію міської влади щодо тролейбусного питання безвідповідальною. Я хочу, щоб виконуючий обов’язки мера, керівник профільного департаменту ЖКГ прийшли і розповіли громаді і засобам масової інформації, чи є сьогодні бачення в міськради стратегії вирішення цього питання? Де гроші на тролейбуси? Куди вони зникли? Тож треба вирішити ці питання і я сподіваюся, що після цього влада ухвалить якесь рішення на користь громади. Вже тоді я буду ухвалювати якесь рішення стосовно долі тролейбусів.

– Але які нині стосунки у підприємства з містом?

– Конструктивні відносини між міською владою та підприємством, які були започатковані раніше, зруйновані недолугою політикою деяких місцевих депутатів, які спрямували свою виборчу компанію проти «Азоту». Ці місцеві депутати ставлять питання про знищення і закриття «Азоту», тож вони не є друзями міста Черкаси, адже наше підприємство вносить суттєвий вклад у розвиток міста.

– Які у вас стосунки з керівником області Сергієм Тулубом?

– Наше велике підприємство повинно співпрацювати з усіма і в багатьох питаннях. Одне з таких питань – мінеральні добрива. Адже Черкащина – це велика сільськогосподарська область, щопосідає другі-треті місця з виробництва сільськогосподарської продукції в країні. І не в останню чергу завдяки «Азоту», що надає мінеральні добрива. До речі, в майбутньому ми намагатимемося активніше співпрацювати з нашими сільськогосподарськими підприємствами.

– Наскільки Дмитро Фірташ цікавиться перспективами розвитку підприємства «Азот» у Черкасах? Чи це прерогатива місцевого менеджменту?

– Група компаній Group DF – одна з найбільших в Україні, і система розбудована таким чином, що в кожного є відповідальність за свій напрямок. Щороку складаються плани і немає спонтанних рішень. Оперативне управління здійснюють менеджери, які знаходяться на місцях і працюють у форматі ухвалених загальних рішень.

– Питання очисних споруд, які хочуть забрати в «Азоту» і передати «Водоканалу», вже перейшло в судову площину. Як можна оцінити цей конфлікт?

– Це один з прикладів недолугої політики міської влади. За проханням міської влади 21 рік «Азот» очищував стічні води міста і весь цей час всіх усе влаштовувало. Більше того, ми інвестували 23 мільйони гривень, щоб перекласти по вулиці Чигиринській колектор. Але раптом позиція змінилася. Я скажу так: сьогодні є контракт і він виконується. А дії декого з депутатів із нагнітання конфлікту шкідливі як для черкащан, так і для депутатського корпусу. Бо всі питання, що потребують обговорення, завжди можна вирішити в конструктивній площині. А цей конфлікт лише показує відсутність у влади професійного досвіду для вирішення питань.

– Як ви поставилися до заяв деяких профспілок щодо утисків прав трудящих на заводі?

– У нас на «Азоті» працює 4570 людей. Ніхто не звільнений і всі отримують заробітну плату. І вона є однією з найбільших за середнім показником в області. А створення напередодні виборів певних профспілок також оцінюю, як певні маніпулятивні технології заради виборів. Адже членом профспілки там є діючий кандидат у нардепи (мається на увазі депутат Черкаської міськради Володимир Мамалига, – ред.), а очолює профспілку секретар ОВК №194 (Василь Миколенко, – ред.). Ще раз зауважу, що я не балотуюся, проте оскільки у моїх опонентів вся кампанія була побудована на критиці опонентів, мене особисто, АЗОТу, то тепер вони по інерції продовжують спрямовувати свою критику в одне русло. Пригадуєте вислів: «Получается, на мне вся политика в стране».

– Черкаські батьки в соцмережах часто скаржаться на ацетон у дітей, а один із депутатів міськради навіть писав статті на цю тему, звинувачуючи у захворюваннях малечі завод «Азот», викиди якого, мовляв, дуже небезпечні. Наскільки ви приділяєте увагу очищенню викидів?

– Сьогодні, щоб підтримувати в дієвому стані таке хімічне виробництво, ми інвестуємо у нього велику суму грошей. У цілому, на рік сума коливається від 250 до 400 мільйонів. Екологічна складова є пріоритетом для нас. Торік ми як хімічне підприємство отримали диплом та пам'ятний знак «Відповідальна турбота хімічної промисловості України» за найкращу екологічну безпеку. Тож це питання для нас пріоритетне.

– Наближається 200-річний ювілей Тараса Шевченка, до якого на Черкащині активно готуються. Пригадується, ви організовували конкурс для черкаських діток, малюнки яких мали ілюструвати майбутнє черкаське видання «Кобзаря». Коли можна чекати на вихід книги?

– Ми вже завершили робити макет книги. Це – 172 сторінки, подарунковий формат. Якщо встигнемо, то видамо до кінця року. У іншому разі книга буде готова на початку лютого. А в цілому, дитячі малюнки оцінювало професійне журі. Скажу, що всі малюнки вважаю дуже гарними. А врахуйте, що на тему віршів із «Кобзаря» важко малювати, бо в основі віршів – криза українського суспільства і там важко знайти позитив. З-поміж малюнків ми також відібрали дванадцять найкращих до календаря на наступний рік і вже найближчим часом ми його видамо накладом близько тисячі екземплярів. Та й, у цілому, якщо говорити про ініціативи, пов’язані з іменем Шевченка, то нині ми вже готуємося брати участь у культурно-мистецькому фестивалі «Шлях до Тараса» 2014 року.

А чому б не купити будинок в Дахнівці? - думала Валентина Жуковська

– Як ви облаштувалися в Черкасах?

– Якщо чесно, то хотіла купити будинок в районі «Дахнівки». Але, мабуть, не підійшли пропоновані варіанти. То зараз живу з родиною у квартирі в районі центра міста. Та не виключаю, що ще куплю будинок. Також додам, що вже вважаю себе черкащанкою набагато більше від тих, хто кричить про це на кожному кроці. Бо я живу тут, знаю проблеми людей. Також маю в Черкасах друзів, з якими і на концерт можу сходити, і піти повечеряти. Але тут я живу протягом тижня. А на вихідних, якщо немає ніяких заходів, їду до дітей у Київ.