Уздовж дороги з Черкас на Золотоношу, в межах Деньгівської сільради, де раніше були мальовничі луги, цьогоріч – уже розорані лани. Це – типова картина для Черкащини: кількість пасовиськ і сінокосів невпинно скорочується.
На сполох б’ють екологи і економісти: перші – через те, що розорювання лугів призводить до знищення унікальної флори і фауни цих біоценозів, а другі – через фактичне згортання тваринництва, галузі з відносно високою доданою вартістю. Втім, у розорюванні лугів немає нічого дивного: низькі закупівельні ціни на молоко, старіння населення, велика працемісткість тримання корів призводять до того, що дедалі більше селян відмовляються від утримування худоби. Однак, у цієї проблеми є й інший бік: скорочення пасовиськ стає для селян ще однією причиною відмови від домашнього тваринництва.
– Де випасали худобу, там зорали і посіяли соняшник, – розповідає жителька Деньгів, яка ще досі зважується тримати корів. – В кого худоба є, обурюються, бо пасти нема де. В селі залишилося близько двадцяти корів: люди не хочуть їх тримати.
Як пояснила «Прочерку» сільський голова Деньгів Лариса Головань, відмовитися довелося від пасовиська і сінокосу. 13-гектарне пасовисько ще у 2013 році розпаювали між сільськими освітянами (шкільними вчителями), але вони не мали можливості обробляти цю землю, аж доки цьогоріч не знайшовся фермер, який взяв ці ділянки в оренду. А сінокіс – землю за межами населеного пункту (14 га) – свого часу передав у приватну власність семи особам Держгеокадастр.
– Це були різні люди. З Інтернету ми дізналися, що серед них були судді, члени сімей працівників Держгеокадастру тощо, – розповідає спеціаліст-землевпорядник, депутат Деньгівської сільської ради Леся Шкеліберда. – У бюджет села вони нічого не сплачували, жодної документації нам не подавали. Просто одного дня, зайшовши в кадастрову карту в Інтернеті, ми побачили, що ці ділянки вже в приватній власності. Часто-густо робиться так: щоб не сплачувати податок на землю, її оформляють на пільговиків, наприклад, людей з інвалідністю. У нашому ж випадку зробили по-іншому: люди просто не сплачували податок, а ми навіть не знали, хто вони такі.
За словами Лесі Андріївни, попервах Держгеокадастр питав у сільської ради згоду на передачу землі тим чи тим особам. Але згодом законодавство змінилося, і згоди в сільрад питати перестали. Тож про нових власників своїх земель місцеве самоврядування дізнавалося через інтернет-пошуковики. Сільська рада скаржилася в прокуратуру, в Держгеокадастр, народному депутату Олександру Скічку, але отримали відповідь, що сільська рада не є розпорядником згаданих земель, а землі було передано у власність згідно з чинним законодавством.
– Торік восени ми вчергове подивилися на кадастрову карту й дізналися, що ті 14 гектарів належать уже не семи власникам, а одному, який там і господарює, – розповідає Леся Андріївна.
Втім, є й гарні новини. При новому керівникові головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Сергієві Савченку ставлення до органів місцевого самоврядування змінилося на краще. У Деньгівській сільраді кажуть, що в Держгеокадастрі знов інформують сільські ради про появу нових власників земель на їхній адміністративній території. І взагалі почали йти на контакт.
У головному управлінні Держгеокадастру в Черкаській області «Прочерку» наголосили, що готові до розв’язання проблем: державні інспектори, в разі надходження відповідних скарг, будуть реагувати, виїжджати на місце і розбиратися в ситуації.
Тим часом, у сільській раді кажуть, що й із пасовиськами ситуація не така вже й погана. Поруч із розораними землями ще залишилося достатньо нерозораних. З розрахунку 0,5-1 га на корову територій для випасу поки що вистачає: на 38 га земель виготовляється документація як на громадське пасовище.
Максим Степанов
реклама
Коментарі
Ту корупцію яку породили в золотоші ці кровосісі треба роками викорінювати
То це ж поліцай охрім і комаха яка поїдає все на полях. Саранча її називають комаху
А їм все мало.
Стрічка RSS коментарів цього запису