Твори мистецтва, що переосмислюють співіснування людини й тварини, від понад 200 авторів із різних країн нині можна побачити в Луцьку одразу в кількох культурних локаціях. Це стало можливим завдяки мультипростірному проєкту «Інший поруч», який об’єднав музейні та виставкові простори міста в єдину концепцію.
Задіяні у проєкті і дві художниці з Черкас: Власенко Анна і Стадник Лариса. На фото картина Лариси Стадник
Ініціатором і рушієм проєкту став Музей сучасного українського мистецтва Корсаків — знаний у Луцьку культурний осередок, розташований на території культурно-розважального центру «Адреналін Сіті». Урочисте відкриття музею відбулося 2018 року, і саме він сьогодні став поштовхом до реалізації масштабної ініціативи «Інший поруч».
Проєкт, що триватиме до 20 лютого, поєднав шість музейних і виставкових локацій Луцька в спільну програму та кураторське бачення. У такий спосіб у місті сформувався цілісний культурний кластер і простір для міждисциплінарного діалогу.
– У проєкті задіяні шість локацій Луцька, кожна з яких презентує окремий тематичний розділ. Серед кураторських акцентів — взаємність, свобода, мова тіла, терапія, втрати, міфи та інші теми, що по-новому висвітлюють взаємодію людей і тварин у сучасному світі. Фактично «Інший поруч» пропонує глядачам осмислення співіснування людини й тварини, актуалізуючи етичні, соціальні та філософські питання сучасності. Тут і про приручення тварин, і про втрати, адже багато хто втратив тварин і не може цього забути. Тож це і про пам'ять. Окрема концепція – це лікування. Адже тварини і лікують. Вони підтримують. Є ж і тварини, що працюють з дітками, є тварини, які присутні і на фронті та підтримують наших захисників, - каже керівна партнерка музею Леся Корсак.
Одна з локацій – виставка французької мисткині «Люди-коти»
Відкриття проєкту в луцькому музеї Корсаків зібрало понад півтисячі відвідувачів — митців, кураторів, представників культурних інституцій, органів влади та громадськості. Загалом у межах «Іншого поруч» представлено роботи понад 200 художників з України та міжнародної мистецької спільноти. Задіяні у проєкті і дві художниці з Черкас: Власенко Анна та Стадник Лариса.
А у Чільній залі Музею Корсаків у межах проєкту якраз було приурочене відкриття проєкту французької художниці Каролін Дайот. Мисткиня працює з текстилем, інсталяцією та об’єктами, а її роботи експонувалися у Франції, Бельгії, Канаді та США — зокрема на Outsider Art Fair у Нью-Йорку та в музеї Art et Marges у Брюсселі, а також входять до музейних і державних колекцій.
Як розповіла мистецтвознавиця Зоя Навроцька, Каролін – представниця наївного мистецтва, а будинок художниці в місті Ольт є популярною туристичною локацією у Франції. У своєму домі мисткиня розмалювала майже все: меблі, підлогу, диван та елементи інтер’єру, таким чином перетворивши житловий простір на цілісний мистецький об’єкт.
Сама художниця вивчала українську мову, однак вільно нею ще не володіє. Та Кароліна зазначила, що для неї було важливо перебувати зараз в Україні.
– Я хочу, щоб Європа більше говорила про Україну. Це просто неймовірно – бути тут, – акцентувала Каролін Дайот. – Надзвичайно вражає те, що, попри війну, мене скрізь тепло зустрічають, немов удома, всі завжди усміхаються. Це свідчить про те, що навіть незважаючи на ту ситуацію, яка сьогодні склалася в країні, ви продовжуєте мати емпатію, ділитеся емоціями, живете і любите.
У проєкті «люди-коти» Каролін Дайот звертається до подій в Україні та Лівані, осмислюючи трагедії сучасного світу як спільний досвід. Через образи людей-тварин художниця говорить про емпатію, вразливість і відповідальність, що об’єднує всіх живих істот. Фраза «Це могли бути ми» стає ключем до прочитання виставки. Окремою частиною експозиції став дует, створений у співпраці з керамісткою Надією Ла Ганза — художнє листування між українською та французькою мисткинями, яке перетворює мистецтво на простір діалогу й взаємної підтримки.
У ініціативі «Інший поруч» задіяні і українські митці. Як зазначає художниця Наталія Євдокименко-Проданчук, для неї природа й тваринний світ є базовими цінностями, без яких неможливе повноцінне існування людини. На її переконання, людина може жити органічно у Всесвіті лише тоді, коли дбає про довкілля та ставиться до нього з повагою. Саме це стало мотивом її участі в проєкті.
У межах експозиції мисткиня представила дві роботи із зображенням комах — збірні образи з різними крилами. Через ці образи вона наголошує: кожна жива істота заслуговує на шанобливе й дбайливе ставлення. Природа, переконана художниця, здатна віддячити сторицею тим, хто живе з нею в єдності.
За словами Наталії Євдокименко-Проданчук, саме усвідомлення спільних цінностей і відповідальності за довкілля є шляхом до екологічно правильного та гармонійного співіснування людини й природи.
Музеї об’єднались в єдиний простір
У межах проєкту «Інший поруч» у Луцьку також стартувала спільна квиткова ініціатива: за одним квитком можна відвідати Музей сучасного мистецтва Корсаків, Будинок офіцерів, Дім на Гальшки, Художній музей, Окольний замок та Волинський краєзнавчий музей. Організатори зазначають, що квитки дедалі частіше купують не лише для себе, а й як подарунок — родинами та компаніями.
– Це вдалий приклад колаборації, - каже директорка Музею Сучасного Українського Мистецтва Корсаків, Тетяна Репницька. – Адже долучились і приватні інституції, і музеї комунального підпорядкування. Це важливий досвід співпраці у єдиному проєкті, важливому не лише для промоції міста. І тепер людина може купити єдиний квиток, на якому позначно менші квиточки і, відповідно, можна відвідувати різні музеї в рамках проєкту. Людей проєкт мотивував приходити і в інші музеї, не лише в якийсь конкретний.
Куратор проєкту Олесь Томах пригадує, як він з Олександрою Пігуляк сортував картини, розміщуючи їх відповідно до настрою і інтер’єру по різних локаціях. Каже, це було досить складно, адже локації різні, і різні картини. Відповідно, слід було спланувати все, щоб кожна виставка в рамках проєкту у своїй локації була органічно вмонтована в простір. А простори є дуже різні. Наприклад, Художній музей неймовірно відрізняється від, наприклад, Будинку офіцерів, який взагалі був досить довго закритий і там довелося спершу вигрібати сміття перш ніж зробити його придатним для відвідувачів.
На деяких локаціях не обійшлося без справжніх тварин
Цікаво, що в рамках проєкту були задіяні і медіатори, люди на кшталт екскурсоводів, які розповідають про виставку глядачам.
Пані Людмила Приймачук є відомою в Луцьку і не лише журналісткою, та попри це вона виступила також медіатором у проєкті. Каже, з людьми веде бесіди, їй самій дуже цікаво знайомитися з тими, хто приходить на екскурсію.
– Попри той стан, в якому перебуває Будинок офіцерів, відкриття тут виставки немов вдихнуло в нього життя, тож цю будівлю долучили до проєкту недарма. Це наша історична спадщина. І відкриття будівлі для огляду відкрило і ряд історій для лучан. Так, дві пані приходили сюди на екскурсію, оглядали картини, оглядали саму будівлю і пригадували, як тут десятки років тому були танці і вони тут познайомилися обоє зі своїми майбутніми чоловіками, - розповідає пані Людмила.
Куратор Олександра Пігуляк каже, що цікаво було інтегрувати твори в різні простори, зокрема, виділяє «Дім на Гальшки», який працює як тимчасовий культурно-мистецький центр, де проводяться виставки, лекції, зустрічі, екскурсії, презентації.
– Це було дуже цікаво. Змінювали картини, підбирали ту чи іншу роботу до теми, грали з місцем. І тепер ми бачимо, як це інтегрується в простір різних будівель, які беруть участь в проєкті, - каже пані Олександра.
Локація: Дім на Гальшки
Зоя Навроцька, яка також є завідувачкою Художнього музею, зазначає, що безперечно деякі музеї не можуть конкурувати у площах, у кількості експонатів одне з одним. Але такий проєкт дав вигоду всім, це стало таким собі залученням у творчий процес всіх закладів.
– У Луцьку на щастя немає нездорової конкуренції між музеями. Музеї співпрацюють. А кожен музей це неймовірна велика національна цінність. Одна з функцій музею і розважальна, і інтелектуальна, культурна, але насправді це збірка отого культурно-мистецького фонду, отого покоління певного часу. І це пам'ять про неймовірні імена.
Окремої уваги заслуговує Музей сучасного українського мистецтва Корсаків як інституція.
Бізнесмен, меценат, фундатор МСУМК, Віктор Корсак розповідає, що музей вибудуваний навколо феномену мистецьких осередків, яких в Україні історично сформувалося кілька: західний, київський, харківський, одеський, дніпровський та інші. Їхню відмінність визначають три ключові чинники: художня школа, релігійний контекст і природа. Саме вони впливають на стиль, тематику та світогляд митців — від стримано-похмурої львівської традиції до сонячної, морської одеської чи філософської харківської.
Одна з локацій - Будинок офіцерів
– У музеї досліджують не лише самі осередки, а й тяглість поколінь — як знання та ідеї передаються від учителя до учнів і як ті роблять власний крок уперед, уникаючи епігонства. Важливим принципом є також нонконформізм, адже кожен мистецький осередок починався саме з нього. І на сьогодні колекція музею налічує близько п’яти тисяч робіт і понад вісімсот митців, експозиції постійно ротуються. Окрім основної, діють змінні виставки у чотирьох залах, зокрема великій «Урбанзалі» та просторах для молодих художників, які мають змогу працювати з масштабом, - розповідає пан Віктор.
За словами Корсака, ідея створення музею виникла випадково — з першої виставки у власному просторі, а згодом переросла в усвідомлену потребу створити в Україні повноцінну інституцію сучасного мистецтва, яких, на його переконання, має бути значно більше.
Проєкт «Інший поруч» у Луцьку продемонстрував, як сучасне мистецтво здатне виходити за межі окремої інституції й формувати спільний культурний простір міста. Об’єднавши музеї різних форматів і підпорядкувань, ініціатива не лише актуалізувала складні етичні та гуманістичні теми співіснування людини й тварини, а й показала ефективну модель культурної співпраці в умовах війни.
Як зауважує менеджерка Музею Корсаків, Катерина Михайлюк завдяки міжнародній участі, міждисциплінарному підходу та залученню глядача до живого діалогу «Інший поруч» показав, як культура може підтримувати емпатію, пам’ять і відчуття спільності, водночас посилюючи роль регіональних мистецьких центрів у загальноукраїнському та європейському контексті.
Дивіться також відео з події
Назарій Вівчарик, Черкаси-Луцьк, фото "Прочерку"
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
