З 5 по 7 липня у Києві проходив тренінг для журналістів „Висвітлення судових справ пов’язаних з воєнними злочинами”. Серед запрошених видань був і „Прочерк”. Навчання відбувалося в рамках проекту „Посилення стійкості медіа в Україні”, який впроваджується швейцарською некомерційною організацією Фундацією „Ірондель” (Fondation Hirondelle) та Інститутом регіональної преси та інформації (IRMI). Фінансує його Фонд „Швейцарська солідарність” (Swiss Solidarity).
Голова НСЖУ Сергій Томіленко наголосив, що у суспільстві існує великий запит на справедливість
Розпочався захід виступом-привітанням голови Національної Спілки журналістів України (НСЖУ) Сергія Томіленка. Він також репрезентував нові посібники, видані Спілкою і підкреслив, що в суспільстві існує великий запит на справедливість, а у прифронтових зонах ще й просто на інформацію.
Модератором актуального тренінгу був експерт з Парижа Френк Петі, який є заступником головного редактора сайту JusticeInfo.net. Пан Френк має багатий особистий досвід висвітлення судових процесів, пов’язаних з воєнними злочинами і вважає своїм обов’язком передати його українським журналістам. Адже війна, розв’язана проти України росією, наочно продемонструвала антилюдяну сутність путінського режиму, котрий толерує злочинам російської солдатні. І нинішня влада московщини не є унікальною. Україна пам’ятає звірства росіян на своїй землі, починаючи з XVII століття. Унікальним є те, що в Україні вже почалися процеси над російськими воєнними злочинцями. Є й перші засуджені. Щоправда, вони стають обмінним фондом для ЗСУ. Але тут уже нічого не вдієш, життя наших полонених важливіше. Головне, що є вироки, і про це знає світ.
Тарас Семків і Анна Сосонська виклали огляд стану справ у Генеральній прокуратурі України
На жаль, міжнародне правосуддя не надто поспішає допомогти нам у покаранні воєнних злочинців. І це теж не дивує. Як не прикро, його ефективність залежатиме від результату бойових дій. Перемога України значно збільшить надії на справедливість. Перемога росії була б катастрофою. А от мирна угода матиме неоднозначний вплив на подальші зусилля у сфері правосуддя. Бо, схоже, що на нього в сучасному світі може розраховувати лише переможець. Тож, мабуть, правий був відомий громадський захисник Андрій Доманський, котрий зауважив на заході, що гуманізм не буває справедливий, а справедливість – гуманною.
А суддя Дарницького районного суду, що у Києві, Марина Бондаренко ще й наголосила, що суддя істину не шукає, судовий процес у нас, як і у всьому цивілізованому світі, змагальний. Це добре, якщо в ньому беруть участь такі професіонали, які навчали українських журналістів на тренінгу. На жаль, це не завжди так, тож і маємо іноді дивні вироки, коли колабораціоністам дають умовні терміни. Тобто результат судового провадження часто залежить від вправності та красномовності прокурора і захисника, навіть від їхньої харизми. Але це не завжди означає справедливість...
Андрій Доманський переконаний, що справедливість не може бути гуманною
Пан Френк поділився з присутніми своїми трьома золотими правилами подачі матеріалу з судового процесу: точність, неупередженість і ясність. Хоча яка ясність буде щодо процесу над військовим злочинцем, якщо судді чекатимуть, хто переможе у війні?..
Про свій непростий досвід пошуків українських військовополонених у російських таборах розповіли запрошенні доповідачі Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Олена Белячкова та Анастасія Пантелєєва. Вони розповідали просто шокуючі історії. Так, одного воїна після бою ідентифікували за залишками руки. Більше від нього нічого не було. Згорьовані батьки поховали руку, а через півроку його знайшли серед полонених і навіть змогли обміняти. Рашисти відпускають у першу чергу тих, хто вже не зможе воювати…
Багатьох присутніх дивувало те, що убивцям і ґвалтівникам дають адвоката. На це Андрій Доманський сказав таке:
– Адвокат не виправдовує злочин, а надає правову допомогу учаснику судового процесу. Він легалізує свідчення військовополоненого. І будь-яке покарання має бути справедливим.
Він також закликав журналістів до тактовності і людяності у розмовах з тими, хто вижив після полону і катувань, у спілкуванні з їхніми рідними і сусідами.
Марина Бондаренко вважає, що суддя істину не шукає
Те, що суддям і журналістам на довгі роки вистачить непростої роботи з розслідування і висвітлення воєнних злочинів, свідчить той факт, що станом на нині зареєстровано 135 тисяч кримінальних проваджень щодо воєнних злочинців, однак вироків винесено трохи більше ста… Про це говорила у своєму виступі відома журналістка Ірина Салій. Вона ж підкреслила, що навіть у судах Бучі і Бородянки не відчувається належної мотивації максимально засудити російських садистів або наших колаборантів. Хоча вони не є таким собі малим злом. А непокаране зло обов’язково породжує нове. Не дивно, що підставити плече слідчим прокуратури і поліції взялася Global Rights Compliance (GRC) – міжнародна організація, заснована в Гаазі, яка прагне посилити дотримання міжнародного права та добивається справедливості шляхом інноваційного застосування права. Про створення таких собі мобільних команд правосуддя у складі GRC говорила на тренінгу юридичний радник цієї організації Ольга Котляр. Хоча… з початку повномасштабного вторгнення ухвалено вже 946 вироків за статтею 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада) і 1872 за статтею 111-1 (Колабораційна діяльність).
Як уже згадувалося, неодноразово на тренінгу заходила мова і про колабораціонізм. З одного боку всі погоджувалися, що життя в окупації має продовжуватися, а певні види діяльності там не заборонені й міжнародним гуманітарним правом. Бо сам факт проживання в окупації не свідчить автоматично, що людина співпрацювала з окупаційною владою. І все ж, між учасниками виникла з цього приводу дискусія, що й не дивно. Громадська організація „Харківський інститут соціальних досліджень” навіть провела цього року опитування в Україні та з’ясувала, що 7 відсотків опитаних вважають можливою кримінальну відповідальність за сам факт проживання на тимчасово окупованій території. От до яких наслідків призвела жорстокість окупантів, їхні криваві злочини. Українці вже остерігаються земляків, котрі контактували з рашистами.
Максим Попов навів факти екоциду в Україні, які вчинили росія
Важливим напрямком роботи для працівників медіа має стати і розслідування екологічних злочинів, пов’язаних з війною. Про це говорив спеціальний радник з питань екологічних злочинів Генерального Прокурора України Максим Попов. Адже тільки за два роки війни через бойові дії на території України у повітря було викинуто 170 мільйонів тонн вуглекислого газу! 25 відсотків нашої території заміновано, площа засмічених земель сягає майже 20 мільйонів квадратних метрів, а площа засмічених ґрунтів – майже 900 тисяч метрів квадратних. Росіяни розмістили війська і важку зброю на території Запорізької АЕС. Орієнтовна сума збитків, завданих нашому навколишньому середовищу складає 2,483 трлн грн. На щастя, довкілля більше не є мовчазною жертвою війни, наразі проводиться розслідування у 207 кримінальних провадженнях за фактом воєнних злочинів проти нього. 14 з яких – з правовою кваліфікацією екоцид. Тобто Україна стала першою державою, яка здійснює кримінальне переслідування представників країни-агресора за шкоду, завдану довкіллю внаслідок збройної агресії.
Френк Петі знає про воєнні злочини все
На жаль, війна міжнародним правом не заборонена, але воно визначає правила і звичаї війни. Тож за Женевською конвенцією військовий є законною ціллю. Однак поранений, чи полонений – ні. У лікарні, наприклад, всі військові за міжнародним правом захищені. Але де росія, а де право… Тому так важливо, щоби суди були справедливі і незаангажовані, тому так необхідно, щоби журналісти розповідали і про воєнні злочини, і про суди над воєнними злочинцями. В еру Інтернету про це прочитають і в самій росії.
Отже, тренінг був дуже корисний і, безумовно, сприятиме професійному зростанню його учасників. Бо щоб правосуддя було здійснене, злочини треба бачити такими, якими вони є, а для цього і потрібний ясний погляд...
Олександр Вівчарик,
Фото автора
реклама
